50 років за кермом тролейбуса: Галину Ігнаткову, водійку Житомирського ТТУ нагородили почесною відзнакою Житомирської ОВА «За заслуги»

07 листопада 2026 р. 15:36

07 листопада 2026 р. 15:36

Пів століття любові до професії та Житомира: за кермом тролейбуса — ціле життя

Галина Ігнаткова — водійка тролейбуса Житомирського ТТУ, яка разом з підприємством прожила цілу епоху. Змінювалася техніка, місто, пасажири, покоління колег, а вона залишилася в професії. Про невтомну спеціалістку розповідає пресслужба Житомирської місько ї ради

Тут її називають легендою міського електротранспорту. І за цими словами — професійна майстерність та досвід, який вона передала не одному поколінню водіїв.

“Вручив Галині Павлівні почесну відзнаку Житомирської ОВА «За заслуги».

За 50 років роботи  змінювалися моделі рухомого складу, тисячі разів повторювалися знайомі маршрути, але незмінними залишаються її відповідальність, професіоналізм і відданість справі.

Трудова біографія Галини Ігнаткової вражає: бездоганна робота за кермом, жодної дорожньо-транспортної пригоди, жодної скарги від пасажирів. Галина Павлівна підготувала двадцять молодих водіїв - ціле покоління фахівців, яким передала свій досвід” , - написав на своїй с торінці начальник Ж итомирської ОВА Віталій Бунечко.

«Я родом із села Бондарі, що на Житомирщині. У 1973 році розпочала свій трудовий шлях», — ділиться пані Галина.

Тоді 17-річна дівчинка працювала малярем-штукатуром. Через два роки вона приїде до Житомира, закінчить Житомирський обласний учбово-курсовий комбінат, сяде за кермо тролейбуса і залишиться у цій професії на пів століття.

«У мене брат двоюрідний працював водієм тролейбуса. Мені сподобалося. Прийшла в депо, що на і Пархоменка було. Зараз це Ольжича. Кажу йому: водійкою тролейбуса бути хочу. А брат мені: о, саме на курси набирають. Я відучилася шість місяців».

День, коли вперше сіла за кермо тролейбуса, пам'ятає чітко.

«Зима така була. Мороз. Це був лютий 1976-го. Виїжджала тоді з наставником. Зранку я змінювала вказівник на транспорті. Тоді ще палець порізала, кров юююшить. А наставник мені: о, Галя, ти будеш дуже довго працювати!» , — щемливо згадує свої перші професійні моменти Галина Павлівна.

1976–го для Галини Павлівни почалася професійна історія, яка триває й досі.

«Тоді авто було не так багато. Така романтика. І за кермом тролейбуса жінка — не дивина була.  Мій перший тролейбус — ЗІУ-5. Номер 138. Дводверний. Потім ЗІУ- 9 почали надходити, тридверні. Тоді мені одній із перших дали такий тролейбус. Це був десь 1979 рік. І я такою щасливою почувалася».

Це був час, коли тролейбусне сполучення розширювалася і відкривалися нові маршрути.

"На рік проходило по шість нових тролейбусів, наперші маршрути — одиниця, двійка, трійка. Четвірка на Крошню. Пам'ятаю, як відкрився маршрут №7 (Панчішна фабрика — Хімволокно). Потім тролейбус поїхав на Корбутівку через майдан.  Це маршрут №9. Потім — №8 (Панчішна фабрика — Паперова). Депо №1 було на вулиці Пархоменка (зараз це Ольжича). Трамвайне депо було за кінотеатром «Жовтень». А по Театральній колія йшла. Та такі оглядові ями були. Слюсарів  багато було” .

За два роки роботи пані Галині присвоїли 2-й клас водійки тролейбуса, а у 1980 році — 1-й клас.

«Відповідальною намагалася бути завжди. Вникала у суть справи. Якщо треба було, стаю на колінах, той дріт зав'язалася і поїхала далі. Завзяття було, палке прагнення працювати», — згадує свої  молоді роки.

У ТТУ Галина Павлівна опанувала всі види тролейбусів, які експлуатувало підприємство.

« А ЗІУ-9 я знаю "до ниточки". Та навіть слюсарем вже можу бути. Якщо не їде тролейбус, не кличу електриків. Кажу пасажирам: почекайте пару хвилин, підрепетирую. Якщо дротик відпав, я знаю, куди його треба підсунути. Треба зняти штанги, бо там 600 вольт напруги. Одягаю рукавиці, знімаю штанги і вперед».

Мабуть, тому її бездоганна уважність і високий рівень майстерності стали прикладом для молодих колег. Понад двом десяткам молодим водіям та водійкам вона передала свій досвід, знання та секрети професії. А секрети, каже,  прості — любити  свою справу, місто, людей і завжди залишатися  людиною.

71-річна водійка чекає, коли електротранспорт знову вийде на міські маршрути. Вона готова сісти за кермо тролейбуса і продовжити щоденну працю на лінії.

Житомирські