Ветеран із Любарщини отримав 500 тис. грн гранту та започаткував фундуковий бізнес

12 листопада 2026 р. 10:04

12 листопада 2026 р. 10:04

Від фронтових випробувань – до фундукового саду: як ветеран із Любарщини розпочав власну справу за грантові кошти.

«Рік я не знав, на якому я світі…» – так Володимир Матвійчук згадує час після важкого поранення, яке змінило його життя і змусило залишити військову службу.

Сьогодні він із захопленням розповідає про власну справу, показує обладнання для переробки фундука та веде до саду, де ростуть молоді саджанці й дорослі дерева. Про свій шлях від військової служби до підприємництва Володимир розповів директорці Житомирської обласної служби зайнятості Людмила Димидюк під час зустрічі.

З 2021 року Володимир служив за контрактом у 30-й окремій механізованій бригаді, у мотопіхотному батальйоні. Виконував бойові завдання на Донеччині, у Бахмутському районі. Новолуганське, Клинове… Саме там отримав важке поранення. Три осколки й досі залишаються в його тілі. «Сувеніри», – з гіркою усмішкою називає їх чоловік.

Через наслідки поранення та інвалідність внаслідок війни Володимир був змушений звільнитися зі служби.

Повернення додому не означало, що одразу з’явилося розуміння, що робити далі. Потрібен був час, щоб оговтатися, прийняти зміни й знайти нову точку опори.

«Думав, чим зайнятись далі. Хотілося щось своє. Головна ідея – чого ще немає в громаді? Магазинів скоро більше, ніж населення буде», – жартує Володимир.

До власної справи його підштовхнула родина. Донька та зять мають вищу аграрну освіту. Спочатку посадили для себе 50 дерев фундука, почали вирощувати саджанці, шукати покупців через інтернет. Так поступово з’являвся досвід і формувалася клієнтська база. Згодом стало зрозуміло: фундук може бути не просто захопленням, а повноцінною сімейною справою.

Володимир звернув увагу, що на полицях українських магазинів переважає імпортний горіх, здебільшого турецький. А він захотів запропонувати людям продукт місцевого виробництва – вирощений і перероблений на Любарщині. «Наш просто смажений, він сухого бланшування, смакові якості збережені», – пояснює підприємець.

Про грантову програму Володимир дізнався від побратима Анатолія Бузона, який раніше скористався такою можливістю.

«Ми з ним пішли на каву, і він мені пояснив… Порадився ще з сім’єю і вирішили звернутися до служби зайнятості».

Там допомогли з підготовкою бізнес-плану та супроводжували на етапі подання заявки. Відеоспівбесіду Володимир пройшов успішно з першого разу.

У 2024 році як учасник бойових дій він отримав 500 тисяч гривень грантової підтримки на відкриття бізнесу. За ці кошти придбав необхідне обладнання: калібрувальну й аспіраційну машини, обладнання для лущення та сушіння горіха. Так у селі Іванківці Любарської громади почало розвиватися господарство з вирощування та переробки фундука.

Сьогодні у господарстві вже 250 дерев: 100 ростуть у саду біля будинку, ще 150 – у сусідньому районі. Володимир також вирощує та продає саджанці, на які є стабільний попит, особливо в західних областях України. До сімейної справи долучилися донька та зять, а ще працюють двоє найманих працівників.

Шлях від зібраного горіха до готового продукту складається з кількох етапів: калібрування, лущення, очищення від шкаралупи, ручне сортування ядер, обсмажування та фасування у крафтові пакети.

У планах Володимира – розширювати виробництво, постачати продукцію до магазинів не тільки Любарської та сусідніх громад, а й усієї України. А в перспективі – налагодити виробництво фундукової олії та пасти. Його мета – щоб на місцевих полицях було більше якісного українського продукту, створеного тут, на рідній землі.

А тепер запрошуємо побачити господарство Володимира на власні очі! У відео із зустрічі з Людмилою Димидюк – фундуковий сад, молоді саджанці й дорослі дерева, робота обладнання та процес переробки горіха. За цими кадрами – справа, у яку вкладено чимало праці, віри й любові.

Якщо ж хочете скуштувати смачних горішків – замовляйте онлайн – на Funduk Garden або в Інстаграмі @funduk_garden.

Житомирські