вологість:
тиск:
вітер:
«Коли я тчу, переходжу в іншу реальність»: житомирянка Анна Івченко виготовляє пояси крайки та відроджує ткацтво Полісся
Понад 500 традиційних тканих поясів крайок виготовила житомирянка Анна Івченко. Протягом 10 років жінка відтворює автентичні поліські орнаменти, вивчає давні техніки ткацтва та популяризує народне ремесло в Україні й за кордоном. Анна Івченко очолює спілку народних майстрів «Мистецьке Полісся» та мріє, щоб ткацтво з льону й конопель знову стало візитівкою Полісся.
Анна Івченко розповіла, що любов до ткацтва їй передала похресна мати. Спочатку жінка намагалася відновити те, чого навчилася від неї, а згодом вирішила професійно опанувати ремесло.
«Вона мені показувала, але я того всього не дуже добре пам'ятала. Потім почала відновлювати. І зрештою довелося поїхати навчатися. Навчалася я у Літині. Там є університет народного мистецтва», — розповіла Анна Івченко.
Жінка працює завідувачкою музею-лабораторії при Поліському національному університеті. Там зберігають автентичні ткані пояси, які допомагають досліджувати традиції поліського ткацтва. Сама Анна займається улюбленою справою і вдома, і на роботі.
«Коли я тчу, у мене таке враження, начебто переходжу в паралельну реальність. Начебто занурююся у ті прадавні часи й тчу так, як ткали наші прапрапращури», — поділилася майстриня.
Нині Анна мріє, щоб традиційне ткацтво з льону та конопель знову стало візитівкою Полісся.
«Якщо крайка вузенька і така скромненька, то це означає, що вона була статусною річчю: дівчина походила з бідної родини. Якщо ж крайка була ширшою, багато прикрашеною, з різними елементами — з багатої», — розповіла Анна Івченко.
Ткацтвом жінка займається понад 10 років. Каже, взялася за цю справу, оскільки хотіла відновити народні ремесла, які поступово зникали з повсякденного життя.
«Були народні види ремесел, які занепадали. Потрібно було їх якось відновлювати, повертати до життя. Я взялася за ткацтво і почала агітувати інших людей, гуртувати навколо себе однодумців, навколо цієї ідеї», — зазначила майстриня.
Анна Івченко очолює спілку народних майстрів «Мистецьке Полісся». За її словами, у колекції спілки є близько 20 різновидів ткацьких верстатів — як сучасних, так і автентичних.
За словами майстрині, виготовлення крайок потребує багато часу. На один пояс у Анни Івченко йде приблизно тиждень.
«Це головна причина, чому ткацтво як вид мистецтва випало з нашого побуту. Це багато роботи. І це причина, чому в мене немає учнів. Коли люди дізнаються, що потрібно багато годин провести сидячи за ткацьким верстатом, ніхто не готовий до такого подвигу. Тому я єдина людина в Житомирській області, яка виготовляє ткацьку продукцію», — розповіла Анна Івченко.
За словами Анни, її вироби зберігаються у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Майстриня також співпрацює з європейськими музеями, для яких виготовляє репліки історичних поясів.
«Я справжній амбасадор Житомирщини у сфері ткацтва, адже представляю нашу область, Україну, Полісся та «Мистецьке Полісся» в різних куточках світу. Наше ткацтво — це своєрідна візитівка регіону. Цього року на день народження я отримала офіційний документ про те, що ми є брендом. Є люди, які носять пояси, а є ті, хто займається історичною реконструкцією. Я виготовляю крайки, зокрема, для історичних реконструкцій. Також європейські музеї замовляли в мене так звані репліки — копії їхніх історичних поясів, виготовлені із сучасних натуральних тканин. Такі вироби можна одягати, але вони не є музейними експонатами. Саме тому їх називають репліками», — розповіла жінка.
Анна виготовляє крайки на різну тематику. Серед популярних замовлень — вироби, пов'язані з музикою.
«Робила тримачі до гітар — теж цікаво. Звідси виникла ідея зробити ткацтво як музику. У мене є пояс із клавішами, є ще з нотами та скрипковими ключами», — розповіла Анна Івченко.
У музеї-лабораторії Поліського національного університету майстриня показала кореспондентам Суспільного автентичні крайки, які зберігаються в колекції. За їхніми орнаментами, кольорами та технікою виготовлення можна досліджувати особливості традиційного поліського ткацтва.
Крайка була не лише елементом одягу, а й мала практичне призначення. За словами Анни, пояс щільно підтримував живіт і м'язи преса, що було важливо під час фізичної праці.
«Крайка втягувала живіт і прес жінки настільки міцно, що, коли вона піднімала важкі предмети — коромисло з водою, баняки з їжею для худоби, — не було грижі, тому що крайка тримала прес», — пояснила майстриня.
Для виготовлення традиційних поліських поясів використовували природні матеріали, які вирощували в регіоні. Зокрема, кропиву, льон і коноплі.
«Бавовняної нитки у нас не було через відсутність великої кількості овець. Вона була привізною. А ось кропива, льон та коноплі на наших поліських землях прекрасно росли», — розповіла Анна Івченко.
Майстриня мріє, щоб традиційне ткацтво знову стало впізнаваною частиною культурної спадщини регіону. Для цього, каже, важливо не лише зберігати автентичні вироби й техніки, а й зацікавлювати людей народними ремеслами.
«Хочу, щоб слово "Полісся" у всіх асоціювалося з різними гарними традиційними видами народних ремесел, зокрема й поліським ткацтвом із льону та конопель», — сказала Анна Івченко.
Раніше Суспільне розповідало , що у селі Федорівка Малинської громади 89-річна Галина Мартиненко повернулася до ткацтва після багаторічної перерви. На старовинному родинному верстаті, який виготовив її дідусь, жінка створює доріжки зі старого одягу та продає їх, щоб мати додатковий заробіток. Свої вироби Галина надсилає покупцям із різних куточків України.
Джерело: suspilne.media (Житомир)
Новини рубріки
Втратили понад 360 тисяч гривень на псевдороботі: бердичівські поліцейські розслідують шахрайства
17 листопада 2026 р. 18:36
Житомирський центр крові терміново потребує донорів з групою крові 2+
17 листопада 2026 р. 18:36