Горить вогонь у лампадках, із якими містяни прийшли до пам'ятника жертвам Голодомору на набережній Незалежності в Ужгороді.
Щороку у четверту суботу листопада запалюємо свічку за кожну невинну жертву, заморену голодом в 1932–1933-му і під час масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Ми згадуємо про мільйони людських життів, які Україна втратила через те, що в наших предків силою забирали хліб.
Тоді це був голод, зараз – обстріли й терор. Сьогодні, коли світ згадує жертв Голодомору та прагне запобігти подібним злочинам, сучасна росія продовжує політику нищення української ідентичності, розв’язавши війну, яка призвела до нових страждань українців. Знаємо про Бучу, Ірпінь, Маріуполь, інші міста, де люди мали змогу пити воду, якщо злили її з батарей для опалення або натопили снігу у відрі...
Пам'ять надзвичайно важлива! Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – гідно вшановані.
Вшанувати пам'ять мільйонів замордованих українців під час загальнонаціональної хвилини мовчання прийшли нині в Ужгороді керівники області та міста, духовенство, військові, правоохоронці, громадськість.
Ми пам'ятаємо! І не дамо забути про ці жертви світу!