Хустянка шиє весняних гномів

27 квітня 2025 р. 17:13

27 квітня 2025 р. 17:13

Весна надихає не тільки митців, композиторів та поетів, але й майстринь. Наші рукодільниці створюють цілі колекції сезонних виробів і вони вражають фантазією авторок. У асортименті умілиць не тільки пасхальні кошики, писанки та зайчики, але й різні інтер’єрні оздоби, прикраси та навіть іграшки.

Хустянка Марія Сливка займається пошиттям текстильних ляльок. Але навесні її вироби стають по-особливому ошатними і навіть у її доробку є весняні гноми.

То що саме мотивувало закарпатку до створення таких незвичних іграшок? Чи багато часу займає в неї рукоділля? Чому свої вироби вона називає власними дітьми? Про це та інше майстриня розповіла «Карпатському об’єктиву».

Шила іграшки для себе

Займатися лялькарством пані Марія почала 8 років тому. Шила іграшки не для дітей, а для себе.

«У дитинстві, напевно, я недостатньо бавилася. Завжди любила ляльки. Коли донька була маленькою, практично половину зарплати щомісяця витрачала на різні «плюшеві забаганки» Вероніки. Ніколи ні в чому їй не відмовляла. Справа в тому, що як мені, так і доньці завжди подобалися м’які на дотик іграшки, а не звичайні ляльки. Якось випадково натрапила в інтернеті на майстер-клас із пошиття іграшок. Дитина вже була дорослою, навчалася на першому курсі коледжу. Проте мені так захотілося спробувати себе в чомусь новому, що не витримала і купила уроки. Чоловік із мене сміявся, мовляв, Вероніка виросла, а я – досі ні. Загалом по життю займаюся менеджментом, тож мені дуже хотілося якоїсь творчості, самореалізації, якоїсь свіжості, як кажуть, нового подиху. Тому сміливо почала експериментувати», – зізналася «Карпатському об’єктиву» жінка.

Невдовзі майстриня купила все необхідне для роботи і зрозуміла, що лялькарство – це саме те, про що вона мріяла.

«Я не шила щось під клієнтів, усе робила виключно для себе, для власного задоволення. Продавати вироби почала значно пізніше, коли вони вже були дійсно гарними, коли виробила свій стиль, опанувала різні техніки, навчилася ляльок «одягати», причепурювати, працювати з «волоссям», очима, промальовувати деталі. Усі підручні матеріали замовляю через інтернет, тканину купую в одному з магазинів міста. Люблю відтворювати те, про що мріяла малою. Тому в моїй колекції чимало казкових персонажів – тваринок, міфічних істот. Це й усілякі мавки, і лісовики, і гноми, і ельфи… і багато іншого. Мої роботи – це моя філософія, мій внутрішній світ. Через них передаю світу певні меседжі. Водночас не вважаю ляльок іграшками для дітей, це скоріше інтер’єрні вироби для дорослих. Та й, між іншим, саме жінки у віці 30+ замовляють їх найчастіше, здебільшого для себе», – переконує умілиця.

Ідея з гномами була випадковістю

Надихає хустянку, за її словами, саме життя.

«Ідеями може слугувати подорож до лісу, прогулянка парком або навіть мої власні сни чи спогади. Спочатку викрійки знаходила в мережі, а зараз умію їх створювати сама. Уже за 8 років «набила руку», відчуваю з якої тканини яка іграшка може стати кращою, а якій ляльці яка сукня підійде. Є такі дні, коли шию виключно одяг для своїх «діток». Оскільки у свої вироби вкладаю всі свої вміння, свою любов, часточку серця, то називаю кожну іграшку своєю дитиною. Є таке, що й розлучитися з якоюсь не можу, тоді роблю її копію, а оригінал залишаю собі. Хоча в мене вдома не більше 30 ляльок, а загалом за весь час пошила близько тисячі», – зізнається умілиця.

Працює над однією іграшкою Марія Сливка досить довго, адже вони в неї справді схожі на діток.

«Багато часу займає праця, скажімо, з волоссям. Пасма треба надійно кріпити, іноді підбираючи декілька варіантів «перук». Саму іграшку шию теж далеко не за один день. Це приблизно тиждень роботи. Потім ще стільки ж витрачаю на наряди. А це – і взуття, і верхній одяг, а часом ще ряд дрібничок. Скажімо, кошики, ведмедики, капелюшки та багато інших деталей. Тож одна лялька – майже місяць роботи. Причому щоденної», – наголошує вона.

Ідея з весняними гномами спала на думку майстрині практично випадково.

«При вході в будинок у нас стоїть статуетка гномика. У руках він тримає кашпо, в яке я щовесни висаджую петунії. Милуючись ним, подумала, що я теж можу пошити текстильних весняних гномиків, зробивши їх яскравими, квітковими, святковими, аби вони дарували радість, наснагу та позитивні емоції. Загалом я мала раніше в колекції новорічних гномів, тож втілити в життя задум із весняними не становило труднощів. Шию їх уже третій рік поспіль», – зізнається вона.

Казкові персонажі пані Марії є не тільки вдома у закарпатців.

«У мене часто купують іграшки чехи, угорці та словаки, німці та австріяки. Також замовляли у Канаду, США, Мексику та Аргентину. Між іншим, серед замовниць найбільше саме іноземок. Є також наші колишні земляки, які живуть далеко від рідної домівки. Маю замовлення і в інші області України», – каже лялькарка.

Найцікавішим у своєму хобі закарпатка вважає пошиття костюмів. І вони в її колекції дійсно унікальні.

«Я люблю гарний одяг, тому й мої іграшки всі – великі модниці. Для мене важливо, аби вони мали бездоганний вигляд, приваблювали погляд і щоб їхня одежа їм пасувала. Мені дуже імпонує жовтий колір, він символізує статок і піднесення. Тож нерідко мої «дівчатка» мають жовті сукні або ж бантики у волоссі», – стверджує вона.

Найчастіше улюбленому заняттю хустянка присвячує вечори та вихідні, бо вдень змушена працювати, займатися основною діяльністю. Проте хобі її не втомлює, навпаки – дозволяє розслабитися.

«Коли щось приносить задоволення, це – умиротворює та додає сил. Я радію, що знайшла себе. Щовечора по 2-3 години займаюся лялькарством. Лягаю спати пізно, але робота з іграшками – для мене відпочинок, це мене абсолютно не втомлює. Та й якщо рідні спочатку ставилися до мого хобі з певним непорозумінням, то зараз уже бачать неабиякий результат і всіляко підтримують. Це – теж додає впевненості у собі і тішить», – зізнається умілиця.

На майбутнє Марія Сливка великих планів не має, але у своїй творчості прагне ще більше вдосконалюватися.

«Стояти на місці ніколи не можна, треба розвиватися, пробувати щось нове, прогресувати. Тому буду опановувати й інші техніки, і покращувати ті, якими вже володію. Мрію невдовзі пошити ляльку в людський зріст. Над такою великою іграшкою ще ніколи не працювала, але впевнена, що все вийде», – запевняє вона.

Марина АЛДОН

Закарпатські