Ірина Куник створює сувеніри з гіпсу та пластику

28 квітня 2025 р. 08:48

28 квітня 2025 р. 08:48

Закарпатські майстрині можуть виготовити справжні шедеври з абсолютно неочікуваних матеріалів, наприклад, із гіпсу, який використовується в будівництві, епоксидної смоли, що зазвичай слугує для «увічнення» квітучих рослин, і навіть із пластику.

Мукачівка Ірина Куник поєднує у своїх виробах різні техніки та матеріали. Створює вона прикраси для дому, сувеніри, побутові речі. Наголошує, що основний акцент робить на природності, бо й сама має алергію на багато речовин. При цьому майстриня компонує дуже цікаві багатофункціональні вироби.

Змії та черепи

Рукоділлям пані Ірина захопилася шість років тому. Її ніколи не приваблювали в’язання, шиття чи вишивка, але душа прагнула творчої самореалізації.

«Я колись гарно малювала, хотіла вчитися на художницю. Але народилася на Тячівщині в багатодітній родині, тож довелося опановувати звичайну робітничу професію. Спочатку працювала офіціанткою, а потім поїхала в Мукачево, де вступила до тодішнього кооперативного технікуму. Потім була товарознавцем, вийшла заміж, народила двох синів. Відтак із чоловіком ми відкрили кав’ярню. Усе йшло добре, але він захворів і помер. У відчаї я закрила бізнес і поїхала в Італію на заробітки. Із дітьми була мама. Повернулася додому сім років тому. Тепер маю невеликий магазинчик, а у вільний час займаюся рукоділлям», – розповіла «Карпатському об’єктиву» жінка.

Оскільки сини мукачівки вже дорослі й живуть за кордоном, вечорами їй було сумно одній у квартирі. Тож вона почала думати, чим зайнятися.

«У мене є подруга, яка ліпить із гіпсу різні декорації. Саме вона мене й надихнула навчитися працювати з цим матеріалом. Я закупила молди і приступила до праці. Паралельно в інтернеті шукала ідеї. Там натрапила на різні майстер-класи. У тому числі про те, як працювати з епоксидною смолою та харчовим пластиком. Виявилося, що все не так складно, як я думала. Почала експериментувати. Не завжди виходило, але завдяки наполегливості я навчилася багатьох речей. Тепер використовую в роботі не тільки гіпс, але й епоксидну смолу, пластик, глину, а для фарбування виробів – акрил і водостійкий екологічний лак», – наголошує вона.

Майстриню приваблюють багатофункціональні речі та сміливі образи.

«Люблю щось таке, що лякає: змій, павуків, скорпіонів, ящірок, черепи, кістки. Тому багато виробів у мене з такими мотивами. Навіть у кіно мені до душі саме жахи. Така вже я є. Проте поціновувачів моєї творчості наразі чимало. Вироби намагаюся робити такі, щоб, скажімо, той же череп міг бути і кашпо для квітів, і посудиною для цукерок чи фруктів, підставка зі змійкою – як попільничкою, так і цукорницею. Ящірки можуть бути кулонами, брелоками або просто сувенірами. Тож пишаюся, що всі мої вироби не тільки екологічні, гіпоалергенні, але й практичні», – зазначає Ірина Куник.

Кожен матеріал має свої переваги

Виготовлення одного виробу в майстрині займає від двох днів.

«За годину-дві впоратися тут не вийде. Витрачаю зазвичай від двох до семи діб. Виріб має застигнути у формі, його треба пофарбувати, полакувати, довести до товарного вигляду. Загалом мені найбільше до душі працювати з харчовим пластиком. Із нього, до речі, навіть посуд роблять. Він цілковито безпечний. Це рідкий матеріал, із якого можна відливати усілякі вироби. Він легко піддається обробці й фарбуванню. З харчового пластику можна створювати не тільки маленькі, але й габаритні вироби. Форми використовую лише силіконові, замовляю їх через інтернет-магазини. Що ж стосується епоксидної смоли, то під час роботи вона небезпечна, треба захищати очі, руки, обличчя. Уже вироби з неї зашкодити не можуть. А от гіпс цікавий тим, що дешевий, не тріскається, міцний і з нього можна виготовляти навіть біжутерію. Глина доволі дорога, але дуже практична в роботі. Вона сама застигає, довговічна, легко піддається обробці, нагадує пластилін, а в готових речах міцна. Кожен матеріал має свої переваги. Часто я поєдную в одному виробі різну сировину, і виходить справді незвично», – ділиться мукачівка.

Крім форм та матеріалів для відливання фігурок, під рукою майстриня має ще й ряд допоміжних інструментів.

«Це голки, ножі, текстурні листи, штампи та маса іншого. Вироби треба ще й полірувати, шліфувати, лакувати, тонувати. Тож у мене, наче в майстерні художника, пензлики на всі випадки життя. Фарби та лаки потрібно наносити тонкими шарами і давати їм час підсохнути. Деколи наношу барви і по 3–4 рази. Користуюся також матовою пудрою, перламутром, часом блискітками. Увесь процес вимагає не тільки майстерності, але й неабиякого терпіння, точності, практичності, сміливості та відкритості до експериментів», – каже майстриня.

Простенькі фігурки з гіпсу, на думку закарпатки, можуть виготовляти навіть діти.

«Нічого складного в цьому процесі немає, він дуже цікавий. Найбільше мені імпонує розмальовування. Тут уже можна дати волю фантазії. Загалом я переконана, що якесь заняття для душі має бути в кожної людини. Це дозволяє вивільняти енергію, надихає, мотивує, навіть окриляє. Люблю насолоджуватися спогляданням результату праці. А ще приємніше, коли даруєш комусь річ і бачиш в очах людини вогники радості. Тішуся, що мої сувеніри прикрашають не тільки власну квартиру, але й приватні колекції багатьох краян, а також мешканців Німеччини, Італії, Угорщини, Бельгії, Швеції, Нідерландів, Австрії», – стверджує умілиця.

Загалом у доробку Ірини Куник декілька сотень виробів.

«Точну кількість робіт не знаю. Найбільше зробила універсальних кашпо для квітів. Якби жила в приватному секторі, вирощувала б троянди, а так милуюся тільки мініатюрними на підвіконні. Люблю ще фіалки та кактуси. Чоловікам часто виготовляю попільнички, жінкам – столові сувеніри для приправ та прянощів. Але маю в колекції й усілякі статуетки. Творчість починала саме з них. Для дітей раніше робила різних казкових персонажів», – зазначає жінка.

У перспективі мукачівка мріє вдосконалюватися і проводити майстер-класи для дітей.

«На жаль, не маю педагогічної освіти, але мені дуже подобається працювати з малечею. Іноді підключаю до роботи сусідських дітей. Не те щоб мені потрібна була стороння допомога, а просто хочеться їх навчити й зацікавити, відволікти від сидіння в телефонах, розважити. Ми разом розфарбовуємо вироби і розмовляємо про життя, школу, книжки, навіть про особисті секрети. До речі, діти дуже старанні та відповідальні, усім цікавляться. Тож колись у майбутньому хотілося б передати їм свої знання, суміщати приємне з корисним. Вірю, що в перспективі вдасться втілити в життя все задумане», – упевнена майстриня.

Марина АЛДОН

Закарпатські