Сумки, портмоне, гаманці шиє зі шкіри Анатолій Бурч

29 квітня 2025 р. 11:46

29 квітня 2025 р. 11:46

Коли подобається рукоділля – стать ні до чого. І хто сказав, що шити – це справа тільки для жінок? Навіть кращими кухарями є саме чоловіки. А що вже тоді говорити про пошиття виробів із твердих, цупких матеріалів, які можна перетворити на унікальні авторські речі.

Шити хустянин Анатолій Бурч уміє з дитинства, але за голку й нитки серйозно взявся тоді, коли залишився без роботи. Що ж надихнуло чоловіка на таку незвичну справу, як пошиття гаманців? Чи важко працювати зі шкірою? Де брати матеріали? Про це та інше майстер розповів «Карпатському об’єктиву».

Змінив діяльність через травму

Мати Анатолія працювала у майстерні з ремонту взуття. Саме вона навчила сина працювати з зі швейною машинкою та шкірою.

«Я завжди захоплювався роботою матері. Мене зачаровувало, як вона чаклує над старими чоботами і робить з них практично нові, зовсім інакші. Дивувався, як порвані босоніжки в її руках перетворюються на акуратні і бездоганні. Загалом мама вміла шити абищо. Вона, пам’ятаю, навіть куртку-шкірянку мені пошила, коли в нас був дефіцит гарного одягу. Мати передала мені всі свої знання, обладнання і любов до справи. Утім професію обрав іншу. Так склалася доля. Батько дуже хотів, аби я став будівельником, пішов саме його стопами. Сперечатися з ним було марно. Тому мовчки погодився. Ми з ним роками їздили на заробітки, на той час непогано заробляли. Та й собі багато що назводили… Але потім мами і тата не стало, а я через травму на об’єкті змушений був змінити рід діяльності. Чим зайнятися – знав одразу. Вирішив, що буду шити різні речі зі шкіри», – поділився думками з « Карпатським об’єктивом » чоловік.

Пан Анатолій вважає себе самоучкою, адже фахової освіти не здобув, утім його речі дуже акуратні і нічим не гірші за ті, що пошиті десь на заводі. Навіть набагато кращі, адже кожна з них є унікальною, дуже акуратною, у єдиному примірнику.

«Звичайно, мені б не зашкодили дизайнерські знання, але багато чого освоїв і сам. Колористику, для прикладу, опанував через інтернет, у всьому спираюся на свої смаки, ескізи придумую з голови. Якщо працюю над жіночою річчю, раджуся з дружиною. Перший виріб, який загалом пошив, був ремінь. Тоді я мав усього 12 років. Уже в дорослому віці, 6 років тому, почав із гаманців, портмоне. Згодом донька підказала, що непогано було б шити підліткові рюкзаки та різні сумочки. Спробував, запалився. Зараз у моєму доробку дуже багато усіляких виробів, здебільшого це – аксесуари. Взуттям та одягом не займаюся. Усе шию за допомогою машинки. Зі шкірою вручну праювати дуже довго і важко. Використовую також дерматин та екошкіру. Матеріали купую через онлайн-магазини. Нитки, замочки, усіляку фурнітуру – також. Вибір наразі в нас дуже хороший, хоч ціни іноді зовсім не радують», – наголошує майстер.

У тренді сумки і гаманці

Чотири роки тому сестра хустянина, яка наразі мешкає в Німеччині, подарувала йому якісну швейну машинку для шкіри і зараз він може виготовляти на ній практично будь-які речі.

«Машинка мами вже дуже стара і вона в мене часто ламалася. Я, щоправда, навчився її лагодити сам, але ремонт щоразу був затратним і займав багато часу. Тепер не можу натішитися новому обладнанню. Якість виробів одразу стала кращою, та й шити наразі набагато легше. Почав більше експериментувати зі складними виробами, урізноманітнив асортимент. Загалом за ці чотири роки пошив до тисячі виробів. На старій машинці зараз вчиться працювати донька, але її більше цікавлять усілякі шкіряні прикраси – сережки, брошки, підвіски, заколки, браслети. Принаймні приємно, що йде моїми стопами. А от дружина шити не вміє взагалі. Та це їй і не потрібно. Вона в мене кондитерка, випікає дуже смачні солодощі і прекрасно готує», – стверджує умілець.

Найбільше Анатолій Бурч працює над сумками та гаманцями. Каже, саме на них найбільший попит.

«Гаманець можна пошити за день, за 2-3 дні – сумку. Стараюся, аби всі вироби ніколи не повторювалися, тож у мене найбільше часу займає продумування деталей та ескізу. Тішить, що маю замовлення не тільки вдома, але й від іноземців. Наприклад, із Франції, Австрії, Німеччини, Канади, Італії, Швеції. Щоправда, найчастіше до мене за послугами звертаються вихідці з нашого краю, але пошиті мною речі європейцям також дуже подобаються і це неймовірно приємно. Чоловіки зазвичай просять пошити ремені, краватки, іноді картхолдер, або ж портмоне. Жінки та дівчата надають перевагу екстравагантним сумочкам та гаманцям», – стверджує закарпатець.

Себе чоловік частково вважає ремісником, частково митцем.

«Робота зі шкірою була популярною у всі часи. Нею займалися ремісники, які завжди добре заробляли. Утім нині світ інший і щоб створити щось цікаве, треба бути ще й творчою людиною, практично художником. Тож себе позиціоную, як митця. Мені подобається те, чим займаюся. Ця діяльність дає змогу насолоджуватися процесом, радіти результату, шукати у сьому натхнення та втілювати в життя найбільш сміливі ідеї. Мої вироби з якісної шкіри і вони служать господарям багато років. Магазинна річ через 3-4 роки стає непридатною для використання, втрачає привабливість, рветься», – каже він.

Із екзотичних матеріалів пан Анатолій зізнається, що працював зі шкірою пітона та крокодила.

«Це були сумочки для дівчат. Обидві – для киянок. Шкіру вони приносили самі, моєю була тільки робота. Не знаю, де вони купували, адже одна маленька шкірка крокодила, скажімо, коштує до 900 євро. А от із цікавих замовлень назвав би обкладинку для старовинної Біблії. Цій книзі років щонайменше 300. Замовляв одесит. Не знаю, як дізнався про мене, адже ніколи себе не рекламую. Очевидно, спрацювало «сарафанне радіо» і хтось дав мої контакти», – наголошує майстер.

На майбутнє хустянин має і деякі плани.

«Мрію вивчити давні шви, які використовували в роботі наші пращури. Їх називали лимарями. Вони виготовляли різні побутові речі зі шкіри. Зараз знайшов багато цікавої інформації на цю тему і опановую її. Також хочу зайнятися тисненням на шкірі. Загалом працювати зі шкірою мені дуже подобається. Вона приємна на дотик, слухняна, має неймовірний запах. Люблю його ще з дитинства. Хочу також збільшити асортимент виробів, шити нові види сумок, гаманців і ранців», – запевняє Анатолій Бурч.

Марина АЛДОН

Закарпатські