Майстер із Хуста створює скриньки з каменю

08 червня 2025 р. 15:23

08 червня 2025 р. 15:23

Обробка каменю, напевно, одне з найбільш давніх ремесел людства. Художня робота з камінням почалася значно пізніше, але це вже справжній вид мистецтва. А колись кам’яною різьбою прикрашали архітектурні пам’ятки. Каменярі добре заробляли і користувалися повагою у суспільстві. Нині заробити з кам’яними виробами непросто, але є умільці, які понад усе люблять експериментувати з твердим матеріалом.

Іван Бринзей із Хуста працювати з каменем почав 10 років тому. Займається цим у вільний від роботи час. Серед предків, зізнається, каменярів не було. А підштовхнуло його до обробітку каменів… кохання.

Більше про своє захоплення майстер розповів « Карпатському об’єктиву ».

Усе заради любові

У студентські роки пані Івану дуже подобалася однокурсниця Галина. А вчився він із нею разом у Києві. Утім обраниця закарпатця хоч і симпатизувала йому, але була неприступною дівчиною. Тож йому й спало на думку вразити її – подарувати кам’яне серце зі змієвика.

« Змієвик – це натуральний декоративний камінь. Із нього вже понад 400 років виготовляють різні предмети інтер’єру – годинники, скриньки, столові прибори, підсвічники та багато іншого. Він відносно твердий і має гарну структуру, що нагадує розмальовку зміїної шкіри. У нас вдома була з цього каменя пірамідка. Тож я про нього знав. Але як із ним працювати – і гадки не мав. Якось через знайомих вийшов на майстра із Рахівщини. Взяв цю пірамідку, поїхав до нього і попросив її перетворити на кам’яне серце для коханої. Він із мене щиро посміявся і власне навчив усіх тонкощів обробки каменю. Розповів, де купувати матеріал, яке обладнання необхідно мати, аби з ним працювати, як його перетворювати зі звичайної брили у цікаву річ. Я так захопився, що прожив у нього декілька тижнів. Допомагав у роботі цьому майстру, цікавився усім. Добре, що його дружина мене не прогнала. На жаль, пан Василь декілька років тому помер, але я з ним товаришував до останніх його днів. А подарунок Галі дуже сподобався. Отримавши його, одразу змінилася, стала прихильною до мене, люб’язною. Наразі вона є моєю дружиною і матір’ю наших спільних двох дітей. Я щасливий, що все склалося саме так», – поділився думками з « Карпатським об’єктивом » хустянин.

За фахом Іван Бринзей – інженер, тож має основну роботу і улюбленим заняттям займається виключно у вільний час.

«Переважно майструю або в суботу, або вечорами у будні. Крім змієвика у роботі використовую агат, онікс, яшму, мармур, різні мінерали. Виготовляю скриньки для прикрас, письмове приладдя, брелоки, підсвічники, годинники, усілякі сувеніри. Найбільше в мене скриньок, бо їх люблять усі жінки, моя дружина також. Між іншим, матеріал дорогий, тому вироби не тільки дарую, але й продаю, аби повернути бодай частину вкладень», – наголошує чоловік.

Друзі не вірили, що вийде

Крім скриньок Іван Бринзей ще й вирощує едельвейси. Їхні саджанці також привіз із Рахівщини і робить це на альпійській гірці вдома.

«Галина обожнює нашу шовкову косицю. Вона родом із Київщини і вперше побачила едельвейс саме у нас у горах. Закохалася з першого погляду. Тож заради неї вирішив, що чому б її не радувати такою красою на постійній основі щосезону. Утім мої квіти – не дикий, а одомашнений вид, проте мало чим відрізняються від високогірних рослин. Загалом квітів у нас багато, але за ними доглядають жінка з доньками. У мене ж більш чоловіча робота», – переконує майстер.

До каменярства друзі пана Івана спочатку поставилися з насмішкою, мовляв, він не впорається, але зараз захоплюються його виробами.

«У мене батьки були вчителями, я з інтелігентної родини, тому моє оточення не могло повірити, що я займатимуся важкою чорновою роботою. Друзі сміялися і говорили, що мої руки «не під камінь точені». Але коли побачили вже перші роботи – змінили думку. Обладнання я придбав собі не одразу, коли забажав. Спочатку підробляв на різних роботах, аби накопити грошей. Ми ж тоді ще студентами з Галиною були. Та тепер радію, що зміг втілити мрію у дійсність, що відроджую давнє ремесло пращурів і маю заняття для душі. Першою, хто повірив у мене, була мама. Відтак – Галина. А зараз уже вірять усі, хто мене знає», – розповідає хустянин.

Умілець каже, що з каменю можна вирізати абищо: це можуть бути фігурки птахів, тварин, квіти, гриби, предмети побуту. Звісно, для цього треба не тільки вміти користуватися інструментами, але й мати терпіння, фантазію та творче бачення.

«Статуетки з оніксу, наприклад, є чудовим декором для будь-якого інтер’єру. Також із цього матеріалу можна виготовляти вишукані вази та підсвічники. Майстерність, без сумніву, треба постійно вдосконалювати, тож я переглядаю усілякі відео уроки, з яких черпаю ідеї, а також постійно вчуся чомусь новому. Робота над одним виробом може зайняти і один вечір, а може і декілька тижнів. Це залежить від того, над чим саме працюю. Наприклад, скриньку можу зробити за три дні. Шахову дошку із шахами під замовлення, для прикладу, виготовляв цілих два місяці. Для мене час не проблема, свою роботу сприймаю, як арт-терапію і під час творчого процесу насолоджуюся кожною дією. А найбільшу радість приносить кінцевий результат, коли все готове і можна просто милуватися плодами своєї праці», – зазначає чоловік.

Пан Іван переконаний, що для обробітку може підійти будь-який камінь, навіть річковий, головне – уміти з ним працювати.

«Камінь загалом є дуже цікавою річчю. Він не гниє, як дерево, не прогинається, як метал, не вицвітає із часом, як текстиль. Він практично вічний. Інша справа вміти перетворити його на певний виріб. Тут не тільки обладнання необхідно мати, але й практичні навички. Та в умілих руках будь-що може стати шедевром. Звісно, я не митець, а тільки самоучка, але є майстри, які творять неймовірно вишукані вироби. Утім мене тішить, що є багато поціновучів натуральних виробів і є люди, які готові за них платити. Найчастіше це іноземці – із Угорщини, Чехії, Німеччини, Австрії, Канади, Італії, США, Аргентини», – запевняє пан Іван.

У майбутньому хустянин мріє ще навчитися ювелірній справі і працювати із золотом.

«Мені б хотілося для коханої дружини виготовляти персні, кулони, сережки з коштовних матеріалів. Та й донечки ростуть, теж невдовзі захочуть чепуритися. Тому все це заради них. Впевнений, що усі задуми реалізую, просто потрібно ще трохи зачекати, бо зараз у всіх нас непрості часи», – наголошує Іван Бринзей.

Марина АЛДОН

Закарпатські