Великодоброньський дитячий будинок відзначив 30-річний ювілей

30 липня 2025 р. 15:00

30 липня 2025 р. 15:00

Відзначення 30-річчя будинку милосердя «Добрий самаритянин», який утримує Закарпатська реформатська церква, розпочалося з благодійного пробігу. З ініціативи угорського Фонду «Ми однієї крові» 26 липня у внутрішньому дворі закладу відбувся 30-годинний пробіг на честь трьох десятиліть функціонування дитячого будинку.

Засновниця Фонду «Ми однієї крові» Ангела Гуї, вітаючи присутніх, зазначила, що цьогорічний традиційний благодійний забіг незвичайний.

– Великодоброньському дитячому будинку 30 років. Довжина дистанції навколо території закладу становить 252 метри. Діти можуть долучатися до нас, вибувати. Ми біжимо, щоб привернути увагу до важливості національної єдності, щоб ці діти відчули, що вони для когось важливі. Адже в середині кола, яке ми будемо долати, знаходиться їхній дім. Ми збираємо пожертви не лише під час бігу, а й протягом року, бо резерву дитячого будинку не вистачає на останні місяці року. Адже хочемо, щоб діти, які живуть тут, а їх уже 158, не страждали від нестачі фінансування. Ми будемо бігти з вами й для вас протягом 30 годин.

Директорка Великодоброньського будинку милосердя «Добрий самаритянин» Андрея Катко, вітаючи учасників, зазначила, що забіг у дитячому будинку, на перший погляд, може здатися дещо дивним, але таким чином, завдяки бігу чи пожертві, до допомоги дітям може долучитися кожен.

– Головне – відчуття належності, можливість дати щось від себе в цьому процесі. Разом з нашими вихованцями ми ретельно готуємося до цих подій, це цікаво для дітей. Завдяки Ангелі минулого року ми пробігли пів Великої Доброні, а сьогодні відзначаємо 30-річчя закладу 30-годинним забігом. Нехай він стане відображенням належності, любові та співчуття.

Єпископ Закарпатської реформатської церкви Шандор Зан Фабіан також долучився до заходу і взяв участь у забігу.

– Я не був частиною цих 30 років, бо лише 29 років служу пастором на Закарпатті. Вдячний, що установа та її колектив вистояли протягом цього часу. Ці 30 років – свідчення віри, єдності, милосердя та готовності допомогти. Легко ніколи не було. Цей період завжди був про людей, готових допомагати, а не скаржитися, – наголосив він. А відтак зазначив, що, на його думку, важливо, аби позитивні новини про Закарпаття висвітлювалися також у пресі Угорщини та всього Карпатського басейну.

Минулі роки ускладнили життя дитячого будинку не лише через пошкодження від буревію, наслідки якого видно в закладі, але й у зв’язку зі збільшенням кількості мешканців. Це призвело до зростання витрат. Захід привернув увагу до життя дитячого будинку, його буднів.

– Цей захід про те, що на Закарпатті є життя, воля до збереження, боротьба, об’єднання зусиль заради дітей, заради тих, кому потрібен такий дім. Ті, хто привертає до цього увагу своїм бігом, можуть донести доброзичливим, щирим людям інформацію, що дитячому будинку у Великій Доброні потрібна підтримка. Сьогодні учасники заходу допомагають саме таким чином, – підкреслив єпископ.

Організатори також хотіли вшанувати пам’ять тих, хто підтримував і любив дитячий будинок, зокрема державного секретаря з питань національної політики Угорщини Арпада Яноша Потапі, який помер минулого року. Тож перше коло пробігу було присвячене його пам’яті: дистанцію долали дорослі й малі, люди з обмеженими можливостями, в інвалідних візках, з дитячими візками. Перед стартом разом виконали пісню «Ми однієї крові», яка сягала небес.

Разом із Ангелою Гуї півтора дня дистанцію долали четверо ультрабігунів – Аніта Сімандль, Ласло Меч, Чаба Антал і Томаш Шперка.

– Протягом останнього десятиліття вони щороку були присутні на благодійному забігу. Разом зі мною приїжджають до дитячого будинку, добре знайомі з його вихованцями. І відколи ми вперше прибігли сюди з Будапешта у 2017 році, діти регулярно бігають, – зазначила Ангела Гуї.

Одним із найбільш зворушливих моментів заходу було вітання оплесками досягнення Юдіти, яка страждає на розсіяний склероз. Хоча й повільно, їй таки вдалося подолала перше коло на своїх ходунках. Юдіта була серед перших мешканців будинку 30 років тому. Тоді через сильну атрофію м’язів 9-річній дівчинці лікарі давали прогноз на життя всього в кілька місяців. На щастя, віра та любов мають цілющу силу. З того часу Юдіта живе в закладі і вдячна Всевишньому.

Долучилися до забігу й мешканці дитячого Будинку святого Михаїла із села Ратівці. Разом з дорослими їх прибуло 22. Співробітник закладу Петер Біров від їхнього імені подякував за запрошення й наголосив, що це фантастична подія.

– Важко передати словами свої почуття з цього приводу, адже ми вважаємо Великодоброньський дитячий будинок побратимським закладом, у нас тісні стосунки, і ми дуже раді, що заклад відзначає вже 30-літній ювілей. Щиро бажаємо ще багатьох років роботи, порятунку багатьох життів.

Ангела Гуї та її товариші ніколи не приїжджають з порожніми руками. Цього разу вони привезли кросівки й теплий одяг.

– Важливо, щоб діти могли регулярно займатися спортом та фізичними вправами. Це подароване нами взуття є не просто елементом вбрання, воно несе певний меседж, ставить ціль, адже тепер вихованці дитячого будинку бігають у взутті, яке ми привезли минулого року. Таким чином вони йдуть і шляхом духовної боротьби. Ці діти, бігаючи зараз, посміхаються, але вони пережили глибокі травми, оскільки потрапляють сюди через дуже складні обставини. Тут їм уже добре, як би це дивно не звучало, адже йдеться про життя в дитячому будинку. Однак ці діти несуть із собою набуті травми. Сподіваємося, спорт допоможе їм звільнитися від них.

Щодо планів Ангела Гуї розповіла, що з вересня для вихованців дитячих будинків Великої Доброні та Ратівців розпочнеться програма, у межах якої тренери-мотиватори щотижня будуть проводити для них тренування, а щомісяця – так званий челендж.

Керівник програми, один із засновників Фонду «Ми однієї крові» Габор Кетелеш повідомив, що кожного місяця дітей знайомитимуть з різними видами спорту.

У коментарі нашому виданню Андрея Катко розповіла, що відчуває з приводу 30-річчя закладу.

– Коли все починалося 30 років тому, ніхто не знав, що буде, і тепер я також не знаю. На сьогодні існує величезна потреба в дитячому будинку. Ми познайомилися з Ангелою у 2017 році, коли проводився 500-кілометровий пробіг. Він був організований з нагоди 500-річчя реформатської церкви і стартував від Верецького перевалу. Наступного року ми бігли з ними на відкритті Реабілітаційного центру святого Міхаїла в Ратівцях. З того часу регулярно бігаємо вже багато років. Ангела закохала нас у цю справу, підштовхнула до неї. Біг дає відчуття певної належності, певні враження. Додатково мотивує те, що приїжджають спортсмени, альпіністи, ультрамарафонці – люди, яких ми не зустрічаємо щодня, – зазначила пані Андрея.

За словами директорки, найнагальніша потреба – отримати додаткове фінансування, бо на початку року не очікувалася така велика кількість дітей. Заклад прагне нормально завершити рік, а наступний розпочати з новою фінансовою базою, адже тепер бореться з серйозним дефіцитом.

Крім того, необхідний ще один корпус на 100–120 осіб. Головна будівля зараз повністю заповнена, до того ж вона 30-річна, тому потребує ремонту.

Години минали, бігунів супроводжувало то палюче сонце, то проливний дощ та сильний вітер, але ніщо не зіпсувало їхнього настрою, адже вони долали 1314 кіл навколо дитячого будинку заради благородної справи. За 30 годин учасники пробігли загалом понад 330 кілометрів заради забезпечення функціонування будинку милосердя «Добрий самарянин» до кінця року, зокрема харчування дітей. Забіг завершився в неділю по обіді, але збір коштів триває.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/Kárpátalja hetilap

Закарпатські