Яких продуктів за кордоном не вистачає закарпатцям

05 серпня 2025 р. 17:24

05 серпня 2025 р. 17:24

Нашого цвіту, як кажуть, по всьому світу. Куди тільки не кидає життя наших краян. Через різні життєві обставини дехто з наших земляків наразі мешкає за кордоном. Більшість – сумують за радним краєм та місцевими смаколиками, адже в кожній державі свої гастрономічні вподобання, свої короні страви та свої смакові особливості. При цьому автентична закарпатська кухня назавжди залишається у серцях тих, хто покинув свою домівку і зараз проживає у далеких світах.

Тож за чим найбільше сумують краяни, які змінили прописку? Чого їм не вистачає? Чим вони мріють поласувати? « Карпатський об’єктив» цікавився думкою тих, хто проживає в Угорщині, Чехії та Німеччині. Адже саме в ці країни переїхало найбільше закарпатців.

В Угорщині майже все, як у нас

Пані Ірина вже 11 років живе в Угорщині, там має родину. Раніше мешкала в Хусті. Наголошує, що великих відмінностей у кухні не бачить. Більше того, привчила чоловіка-угорця до борщу. І він йому дуже подобається.

«Гастрономічні відмінності невеликі, – каже вона « Карпатському об’єктиву ». Так склалося історично, що наш край протягом тривалого періоду входив до складу Угорщини та Автстро-Угорщини. Тож це не могло не відобразитися на кухні. Наші пращури їли, очевидно, одні і ті ж страви, робили акцент на ідентичних продуктах, розвивали аналогічні гастрономічні вподобання. Адже скільки угорських страв у закарпатській кухні! І це не тільки знаменитий бограч, але й лечо, рокот-крупмлі, папрікаш, лангоші, лоці та маса іншого. Список можна продовжувати дуже довго. Ці наїдки вміє готувати практично кожна закарпатська ґаздиня».

Утім деякі відмінності таки є.

«Особисто мені дуже не вистачає нашої борщової заправки. Мій чоловік, між іншим, підсів на борщ. Хоча до мене його навіть не куштував. Підсадила його й на шашлик. Не вистачає мені нашої черкаської ковбаси, купатів, копченої риби і курятини, сардельок. Кисломолочний домашній сир і сметану, як у нас на ринку, тут купити не можна. Кетчуп в Угорщині теж має інші смакові особливості. Також завжди прошу з дому передати мені наше масло та цукерки. В Угорщині солодощі трохи інші, мені ж дуже бракує наших, для мене вони є найсмачнішими. Нещодавно саме в мене гостювала мама, тож я просила її привезти червоної риби і заправку для борщу, – додає пані Ірина. – Є відмінності і в смаках хліба. Хочеться нашого сірого. А ще… на Великдень тут не така паска, до якої ми звикли, а плетеник з какао, такий калач. Ну і… угорці дуже люблять нашу горілку, або як кажуть, палінку. І вона їм смакує!».

У Німеччині бракує домашньої олії, плавлених сирків і чорного хліба

Пані Валентина з Мукачева на початку війни виїхала до Італії. Утім згодом доля закинула її до Німеччини. Вона – професійна кухарка і колишня журналістка, тож добре розуміється на тонкощах кухні.

«В Італії мені бракувало сметани, гречки, сала. І смак картоплі мені там не подобався. Є в Європі так звані «руські» або українські магазини (мережа «Mix Markеt» тощо), де можна купити будь-які звичні для нас продукти, але такі магазини є не в усіх містах, до того ж, там усе досить дорого, – зізнається екс-закарпатка. – У Німеччині трохи краща ситуація. Сметана є, гречку можна часто купити в багатьох супермаркетах. Навіть звичне для нас сало в деяких мережах трапляється. Тут мені бракує домашньої олії, плавлених сирків і чорного хліба. А ще, попри те, що майже всі овочі, фрукти, ягоди тут можна купити цілий рік і майже за однаковою ціною (тобто, немає сезонного коливання цін, є час від часу тижневі акції на той чи інший фрукт чи овоч, і тоді можна придбати дешевше), бракує, наприклад, запашних хрумких маленьких огірочків з пухирцями, полуниці чи помідорів, які б мали насичений природний аромат. Чи солодких соковитих ароматних абрикосів. Тобто всі ці овочі чи фрукти є, але вони здебільшого вирощені в тепличних умовах і їхній смак та запах не такі яскраві та натуральні, як у нас із базару. Але до цього поступово звикаєш. До того ж, рівень життя дозволяє купити значно більше різновидів продуктів, ніж це було вдома. І це насправді прикро. Але це вже трохи інша тема. Ще тут чомусь немає перепелиних яєць, морської капусти. Але, що дуже важливо для людей, які відмовилися від м’яса, тут просто розкішний асортимент продуктів для веганів. Імітації фаршу, м’яса, ковбас, сосисок, навіть лосося для суші, сири, вершки, молоко з різних видів рослин, фалафель, хумус, тофу. «Їжа майбутнього» – так в деяких мережах називаються відділи з такою продукцією».

За словами колишньої мукачівки, у Німеччині також немає такого розмаїття круп, як у нас.

«Пшенична, перловка, ячка, «Артек» – тут цього немає, кашу не їдять. Горох сухий теж купиш, хіба що в тих же «руських» магазинах, які є не в усіх містах. Особисто мені пощастило потрапити в містечко на кордоні з Чехією, тож ми іноді їздимо на закупи в сусіднє чеське містечко. Гречка, горох, плавлені сирки там є завжди. А ще там значно дешевше м’ясо, сири, багато інших продуктів. Із солодощів – зефір, халва, вівсяне печиво тут рідкість. Але є така фірма «Довгань», продукція якої часто потрапляє в тижневі акції деяких мереж. Пельмені та вареники в заморозці, та ж гречка, згущене молоко, кисломолочний сир, часом зефір та вівсяне печиво, торт Наполеон – часом ці продукти згаданої фірми можна купити в німецьких супермаркетах».

А ще у німців значно скромніший вибір риби.

«Короп, карась, окунь – цього тут не купиш. Мойви, хеку теж немає. Згадую з ностальгією рибний відділ «Сільпо» та рибний кіоск на мукачівському зеленому базарі. Цікаво, що в деяких німецьких супермаркетах можна придбати навіть консервовану варену картоплю в скляних банках, але в жодному супермаркеті не купиш мариновані помідори. Наче не такий критичний продукт, але хто любить консервовані помідори, то хіба що сам має їх собі замаринувати чи заквасити. Бо й справді їх ніде немає. Зате є в’ялені помідори в маленьких банках, такий собі делікатес. І солоних огірків немає. Є багато варіантів маринованих, але серед них складно вгадати і купити смачні, бо німці дуже полюбляють оцет, додають його скрізь у великій кількості. А от засолювати огірочки, як це звикли робити ми, вони не вміють. То особисто я і багато моїх знайомих і капусту квасять тут самі, і огірки засолюють. Бо капуста тут продається така кисла, що я не знаю, як її можна взагалі їсти. А німці їдять охоче. Знаю це вже зі своєї роботи. Ковбаски з кислою капустою – одна з культових страв», – зазначає пані Валентина.

У Чехії не вистачає нашої капусти і кукурудзяного хліба

Пані Наталія з Хуста живе у Празі вже 18 років До всього звикла, але чеську кухню так і не полюбила.

«Раніше тут взагалі було мало таких продуктів, до яких ми звикли. Тепер ситуація краща, – стверджує вона. – Зараз переселенців багато і з’явилися українські магазини. Там справді багато української продукції. Привозять все, що тільки можливо. Наприклад, наші закарпатці, забезпечують нас салом, ковбасами, гуркою, м’ясними виробами, до яких ми звикли. Єдине що б хотіла ще тут бачити – «мелайний» хліб. Крім того, дуже важко знайти в чеських магазинах таку капусту, до якої ми звикли. Зараз в українські магазини привозять квашену і я беру її на голубці, бо з чеської їх накрутити дуже складно – тверда. У них тільки весною на ринку можна купити м’яку, молоду. Я навіть у борщ замість чеської капусти додаю цвітну. Рибу, цукерки привозять, розмаїття гарне. Маринована продукція – так само. Крупи, риба, олія, консерви, чаї – не проблема. Загалом у Празі багато українських магазинів».

Пані Наталія чеську кухню полюбити не змогла.

«Я звикла на все наше, закарпатське. Для мене чеські страви несмачні. Хоча вони прості і легко готуються. Зі знайомих з дитинства чеських страв хіба що кнедлики з квасною капустою. Але в нас це подають із угорським сегединським, а в чехів у тарілці просто кнедлики і капуста. Навіть просто свинина мені тут не смакує. М’ясо якесь прісне. У нас більш приправлене, смачне. А свого домашнього хочеться завжди. Для мене найсмачнішою є закарпатська кухня», – наголошує хустянка.

Тож де б наші краяни не жили, за місцевими смаколиками сумують завжди.

Марина АЛДОН

Закарпатські