12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни

08 серпня 2025 р. 19:26

08 серпня 2025 р. 19:26

Закарпатські замки збудовані у різні епохи різними правителями, різними народами. Розкинуті у часі, але об’єднані спільною географією й призначенням — бути твердинями, здатними стояти на захисті життя, майна та інтересів свого володаря і його підданих, охороняти гористі володіння від вторгнення ворогів із заходу чи сходу, розділених Карпатським гірським хребтом.

Одним з призначенням багатьох замків була охорона знаменитого Соляного шляху, а також королівські (Ужгородський та замок Паланок), лицарські замки (Квасівський та Бронецький замки).

Переважна більшість закарпатських замків нині перебувають лише у вигляді руїн або залишків колишніх укріплень. Натомість найбільші (Ужгородський та Мукачівський) збереглися досить добре, там нині знаходяться музейні та виставкові комплекси.

1. Мукачівський замок Паланок

Перші відомості про кам'яний замок відносяться до ХІ ст., коли король Угорщини Ласло І Святий дає вказівку укріпити фортецю кам'яними стінами від набігів кочівників. У 1321 р. король Карл Роберт запросив майстрів з Італії для розбудови фортеці. У 1396 р. право на володіння замком дістав родич короля Жигмунда І, князь подільський Федір Корятович. Пізніше за наказом Ласло ІІ фортеця перейшла до угорської корони, право володіння нею діставав старший у королівському роді. Під час визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. фортеця була взята військами Ференца ІІ Ракоці і стала на час повстання його резиденцією.

У період Чехословацької республіки (1919—1938 роки) в замку були розташовані військові частини. Під час Другої Світової війни замок займали угорські війська. Після вигнання радянськими військами угорських військ у 1944 році та приєднання Закарпаття до України в замку містилося профтехучилище.

15 квітня 2009 року Верховна Рада України ухвалила постанову "Про заходи щодо збереження пам'ятки культурної спадщини замку «Паланок».

2. Ужгородський замок

Відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів.  Тоді ця територія була заселена слов'янами — білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці — Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили.

У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322–1691), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття.

В Ужгородському замку за проєктом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10—15 м.

Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони.

Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей.

3. Невицький замок

Вперше згадується на початку XIV ст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644 р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок.

Протягом 2019 — 2021 рр. частково відреставрований: відновлено головну вежу та розчищено територію. Також були проведені археологічні розкопки.

4. Середнянський замок

Розташований в селищі Середнє Ужгородського району Закарпатської області, пам'ятка архітектури національного значення XII-XVIII ст.

1312 року Середнянський замок перейшов у власність монахів католицького Ордену Св. Павла. У XIV — на початку XV століття став періодом боротьби між магнатами Другетами і родом Палочі за Середнянський замок, яка завершилась на користь останніх. Після переходу замку у власність італійського графа Другета, запрошені ним архітектори переобладнали твердиню шляхом будівництва кам'яної стіни з наріжними баштами по периметру замкового двору.

Протягом XVII—XVIII століть Середнянський замок не раз міняв своїх володарів під час численних австро-турецьких та австро-угорських війн. У цих війнах замок поступово руйнувався, ремонтні роботи ніхто не проводив, оскільки архаїчна кам'яна будівля вже не відповідала стилю життя дворян того часу. Занепав Середнянський замок після буремних подій Визвольної війни угорського народу у 1703 - 1711 роках. Після цьому він більше не відновлювався.

5. Чинадіївський замок

Пам'ятка архітектури XIV—XIX століть, у Чинадійово, що поблизу міста Мукачева Закарпатської області.

Чинадіївська фортеця — кам'яна, з двома кутовими вежами та метрової товщини стінами споруда, зведена в XIV столітті бароном Перені. Добудовували графи Телегді. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни.

У 1729 році імператор Карл VI дарує великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, у тому числі і замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Найзначніші перебудови замку відбувалися у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація).

В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч.

У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер'єр першого поверху споруди. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи.

6. Бронецький замок

Руїни замку XIII-XIV ст. в селі Бронька Іршавського району Закарпатської області.

23 травня 1273 року Бронецький замок згадується в грамоті угорського короля Ласло IV Куна. Замок також згадується 1290 р. в грамоті Ендре III (1265–1301), останнього короля Угорщини з династії Арпадів. У документі від 1321 року згадуються лише руїни замку.

7. Квасівський замок

Феодальний замок XII—XIII ст. Побудований у романському стилі, стояв на торговельному шляху з Мармароша в Задунав'я, та контролював сухопутний соляний шлях і вихід із Боржавської долини. Розташований в селі Квасово на Берегівщині.

Угорський дворянський сейм у Пожоні 1563 р. постановив дослідити доцільність утримання замку, якщо буде доведено значимість - тоді навести лад у гарнізоні, якщо ні - то зруйнувати замок. У 1564 році війська Лазара Швенді зруйнували замок.

8. Боржавський замок

Одна з найдавніших фортифікаційних споруд Закарпаття, руїни якої розташовані в селі Вари Берегівського району. Ймовірно, був побудований на місці Борж?авського городища IX ст.

У 9-му ст. землі в районі нинішнього села Вари перебували під контролем Болгарського царства, про що пише угорський літописець Анонім. Городище тоді називалося «castrum borsoa», тобто «Фортеця Боршо», або «Фортеця Боржава».

В 11—12 ст. угорські королі відновлюють форпост на Тисі, на місці зруйнованого городища. Побудовані оборонні королівські споруди з каменю відігравали роль прикордонного укріплення.

1214 року в цій місцевості створено комітат (жупу) Боршоа, центром якого був Боржавський замок.

Вважається, що замок знищено 1241 року Батиєм. Перша достовірна письмова згадка про замок датується 1320 роком.

Після руйнування замку його руїни використовувалися місцевим населенням як будівельний матеріал.

9. Королевський замок Нялаб

Середньовічний замок в селищі Королево Закарпатської області. Збудований у середині XIII століття як мисливський будинок угорського короля Іштвана V. Пізніше перетворений на фортецю та став одним із оборонних постів на соляному шляху з Марамороської долини. Довгий час належав родині Перені. Підірваний за наказом імператора Леопольда I у 1672 році у відповідь на викриття змови дворян.

10. Виноградівський замок Канків

Замок XI-XVI ст. На думку істориків, перше укріплення на місці майбутнього замку з'явилося в IX столітті як дерев'яне давньослов'янське городище. У XI—XII століттях замок перетворюється на прикордонний форпост і стає лицарською фортецею. У середині XII століття король Геза II створив комітат Угоча, центром якого став Виноградівський замок.

1262 року король надав місту Севлюш (колишня назва Виноградова) право самоврядування. Згідно з королівською грамотою 1280 року замок та місто передано у власність дворянина Міклоша, сина Петра. 1307 року король Карл I Роберт передав укріплення магнату Беке Боршо. 1314 року Боршо став на бік Матея Чака, що підняв повстання проти короля. За наказом короля березький жупан Томаш штурмував замок і повернув його під контроль королівської влади. Внаслідок бойових дій укріплення зазнали значних пошкоджень і були зруйновані. Надалі фортеця належала угорській короні й перебувала у зруйнованому вигляді.

За заслуги у битвах проти османів 1399 року угорський король Сигізмунд Люксембург подарував замок барону Петеру Перені?, нащадки якого володіли Севлюшем протягом наступних чотирьох століть. Перені почав зводити кам'яні стіни, руїни яких збереглися дотепер.

У 1557 році імператор Фердинанд I Габсбург надіслав у Севлюш військові загони на чолі з Імре Телекеші, які остаточно зруйнували фортецю. Відтоді замок перебуває в стані руїн.

11. Хустський замок

Фортифікаційна споруда, що існувала в XI—XVIII століттях у місті Хуст.

Замок побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів. Його будівництво почалося в 1090 році та було закінчено за короля Бели ІІІ у 1191 році.

З 1281 до 1321 рр. твердиня належала князям Галицько-Волинської держави. У 1480 році угорський король Матвій Корвін дарує замок королеві Беатрисі Арагонській. 1511 року Ласло II віддав Хустський замок з усіма його маєтностями в оренду за 20 тис. золотих угочанському жупану Габору Перені. 1669 року комендант замку Міхай Катона склав його інвентар, куди увійшло 50 гармат, кілька тонн пороху, 3000 ядер у 3 складах. 1709 року в замку відбувався сейм прибічників князя Ференца II Ракоці.

Замок був знищений від удару блискавок під час бурі — одна з них 1766 року потрапила в порохові склади. Жупанат спробував зберегти замок, почав ремонт, але це виявилося безнадійно.

Сьогодні туристи можуть побачити лише окремі частини колись неприступної фортеці.

12. Вишківський замок

Руїни замку XIII-XIV ст. біля смт Вишково Хустського району.

В письмових джерелах замок уперше згадується у період з 1274–1281 р., коли на горі неподалік від Вишково феодали Міко та Чепа з роду Гонтпазмань будують замок.

З одного боку цей форпост мав захищати приватні феодальні володіння, з іншого боку у нього було важливіше завдання загальнодержавного значення — замок захищав соляні копальні Мармароша і контролював перевезення солі по Тисі. Перша згадка про нього стосується 1299 року.

Вишківський замок проіснував відносно недовго — близько 100 років. Паралельно з ростом могутності Хуста тривав занепад Вишківського замку, який втратив колишнє значення. Ймовірно, вже до початку 14 ст. замок був повністю покинутий і більше не відновлювався.

Археологи заявляють про унікальну знахідку — в одному з райцентрів Закарпаття нібито виявлено руїни ще однієї кам'яної фортеці. Про це надзвичайне відкриття вони обіцяють повідомити 7 серпня в Ужгородському пресклубі .

Алекс Брут, Мукачево нет

Закарпатські