Боєць 128-ї бригади: 152-міліметровий снаряд із «Гіацинта» вибухнув за 15 метрів, мене врятувала машина

16 серпня 2025 р. 23:05

16 серпня 2025 р. 23:05

Старший сержант Мирон (позивний Дальнобойщик) за посадою командир відділення в Самохідному артилерійському дивізіоні 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади, однак часто виконує роботу водія – доставляє на бойові позиції боєкомплект, провізію, вивозить товаришів на міні-ротації.

Дальнобойщик із Ужгорода й більшу частин життя пропрацював водієм фури, тому добре знає свою роботу.

– Специфіка роботи водія дуже помінялася, порівнюючи з початком повномасштабки, – розповідає Мирон. – Усе через дрони. Раніше ми серед білого дня могли виїжджати на бойові позиції й почувалися більш-менш безпечно, а зараз доставка вантажів чи перевезення товаришів здійснюється тільки «по-сірому». Якщо вантажі невеликі, часто використовуємо не пікапи, а квадрики – вони маневреніші, ними легше заскочити в посадку й сховатися. Вдень виїжджаємо тільки в критичних ситуаціях, наприклад, на евакуацію поранених.

Нещодавно Дальнобойщику довелося побувати саме в такій ситуації – екіпаж гармати атакували ворожі дрони, і треба було терміново евакуювати поранених товаришів.

– Це якраз той випадок, коли мусиш виконати завдання, незважаючи на час доби чи погоду. Я виїхав на місце обстрілу на «Наварі», тому що квадриком евакуювати двох поранених неможливо. Забрав із позиції двох товаришів, що вціліли, а далі ми разом завантажили двох поранених – одного в салон, іншого в кузов. І я на повних парах рвонув звідти. Летів так, що довіз поранених до стабпункту за 10 хвилин. З хлопцями все добре, після лікування вони повернуться в підрозділ…

Тоді евакуація обійшлася без ексцесів, однак під час бойових виїздів Дальнобойщик неодноразово зазнавав атаки ворожих дронів.

– Тікав від них, маневрував. Бувало, що дрон і прямо в лоб летів, але я ухилився, і він вибухнув збоку. Останнім часом ворожі оператори БПЛА влаштовують засідки. Посадять оптоволоконний дрон біля пожвавленої ділянки й чекають, економлять заряд. А як тільки хтось проїжджає, піднімаються й атакують. Пару тижнів тому так атакували двох моїх товаришів, що їхали на квадроциклі. У результаті хлопців посікло осколками, на квадроциклі відірвало колесо. Ми евакуювали їх до лікарів, а квадроцикл полагодимо.

Є в бойовій біографії Дальнобойщика епізод, коли йому неймовірно пощастило, – боєць потрапив під обстріл зі 152-міліметрової гармати «Гіацинт». Снаряд, що важить 46 кілограмів, вибухнув усього за 15 метрів.

– Це було у фронтовому селі, яке росіяни періодично обстрілювали ракетами чи далекобійною артилерією. Хлопці обідали в хаті, а я вийшов перекурити. І тут приліт! Страшезний гуркіт, вибух – снаряд упав за 15 метрів від мене. Переді мною стояв пікап, який узяв на себе ударну хвилю, що мене і врятувало. Хоча теж добряче дістав – мене кинуло на землю, протягнуло кілька метрів, із вух пішла кров (отримав контузію). На машині не вціліло жодного скла, кузов місцями роздуло. Але коли через кілька хвилин село додатково накрили з повітря касетними боєприпасами, пікап завівся, і ми з хлопцями змогли звідти виїхати…

Закарпатські