Відомий австрійський журналіст спростував популярні міфи про вітряки

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Відомий австрійський журналіст спростував популярні міфи про вітряки

08 жовтня 2025 р. 16:49

08 жовтня 2025 р. 16:49

Австрійський фізик і журналіст Райнхард Кляйндль, котрий пише на теми науки, технологій і суспільства, спростував поширені міфи про вітрову енергетику. У статті для Der Standard він посилається на дослідження, яке охопило 400 наукових праць і показало, що більшість страхів, пов’язаних із вітряками, не мають жодних доказів.

Серед головних міфів – нібито шкідливий вплив інфразвуку на людей і тварин. Насправді єдине дослідження, де його зафіксували, провели понад тридцять років тому, ще на ранніх прототипах турбін. Сучасні вітряки не створюють небезпечних низькочастотних коливань, і жодних наукових доказів їхнього впливу на здоров’я не існує.

Не відповідає дійсності й твердження, що вітряки масово знищують птахів. За понад два десятиліття досліджень не зафіксовано зниження популяцій, натомість видобуток сланцевого газу призвів до скорочення чисельності птахів приблизно на 15 %. Певний ризик існує лише для кажанів, і його враховують під час вибору місць для будівництва.

Також безпідставними є заяви, що турбіни «руйнують природу» або «займають надто багато землі» — фундамент однієї установки становить лише 0,3 % площі, а решта території залишається придатною для сільського господарства.

Нарешті, твердження, що вітряки «псують ландшафт», є радше психологічною реакцією за принципом «не біля мого дому» й не має екологічних підстав. Автор порівнює це з колишнім опором проти високовольтних ліній, які сьогодні сприймаються як звична частина інфраструктури.

У підсумку більшість закидів проти вітряків не підтверджені фактами, а наукові дані свідчать, що за дотримання технічних стандартів їхній вплив на довкілля, людей і птахів є мінімальним.

Кампанії проти вітряків живляться страхами, а не фактами. Як підкреслює Кляйндль, ці рухи не захищають природу — вони гальмують зелений перехід, від якого залежить енергетична безпека та майбутнє Європи.