Окремі миттєвості з історії фізичного факультету

25 жовтня 2025 р. 13:01

25 жовтня 2025 р. 13:01

Спогади учасника подій Людвика Шимона 1950—2000 рр.

Фізичний факультет — взірця 2025 року, виділяється як і в попередні десятиріччя досягненнями в галузі наукової роботи. На п’яти кафедрах впровадженні привабливі і прагматичні спеціальності та відповідні спеціалізації. 380—420 студентів на факультеті, залежно від семестру, навчають: академік НАН України професор Ю.М. Височанський, а також 17 професорів та 47доцентів. Це свідчить про високий якісний рівень педагогічного колективу факультету. За останні 25 років факультет зберіг належний рівень своїх функціональних обов’язків. Але найвагоміші здобутки факультету, включаючи і міжнародного рівня, припадають на минуле 50-х років (1950—2000 рр.).

Історія фізичного, як і спорідненого математичного факультетів, були започатковані відкриттям фізико-математичного факультету з відділеннями фізики і математики в 1950 році. Він був четвертим після відкриття природничих факультетів (біологічний, хімічний, медичний) у 1946 році.

Новостворений факультет без свого деканату

Новостворений фізико-математичний факультет діяв без свого деканату. Його умовно приєднали до хімічного. Такий «кластер» називали по-різному. 15 травня 1951 року, наказом по ректорату був названий, як не дивно, фізикохімічним факультетом. Навчальний процес проводився на базі загально-університетської кафедри фізики, створеної шляхом поділу кафедри фізики і математики, відкритої одночасно з природничими факультетами: біологічний, хімічний, медичний. Завідувач кафедри, немолодий за віком (1904 р.н.), інженер за спеціальністю Василь Никанорович Бушин викладав курс загальної фізики на першому і другому курсах. Для проведення навчального процесу на старших курсах були запрошені Нона Анатоліївна Гоженко з Києва і Арнольд Євгенович Ковальчук із Москви — майбутній кандидат філософських наук. Математичний аналіз навчив нас талановитий викладач Остап Федерович Хічій — майбутній кандидат педагогічних наук. До проведення занять залучалися і колишні «професори» гімназій. Прижився єдиний один із них — Фенцик Василь Петрович, який у старшому віці захистив дисертацію на ступінь кандидата хімічних наук.

У вересні 1963 р. наказом по ректорату, деканом окремого фізико-математичного факультету був призначений старший викладач Степан Максимович Кишко. Він народився в 1920 році в м. Ужгород. Закінчивши місцеву гімназію, навчався у Будапештському університеті. Після Другої світової війни закінчив фізичний факультет Львівського державного університету.

Стрімке поліпшення діяльності до сталого розвитку

Стрімке поліпшення діяльності фізико-математичного факультету відбулося за короткий проміжок часу. З 1953 по 1956 роки прибули на роботу в УжДУ (загальноуніверситетську кафедру фізики) п’ятеро молодих, талановитих, амбітних спеціалістів у різних галузях фізичної науки науковці. Це троє кандидатів фізико-математичних наук Володимир Олександрович Шкода-Ульянов (1953 рік, ядерна фізика), Іван Прохорович Запісочний (1954 рік, атомна фізика), Юрій Мелітонович Ломсадзе (1954 рік, теоретична фізика), а також Дмитро Венедиктович Чепур (1956 рік фізика напівпровідників), Мотря Василівна Братійчук (1956 рік, астрофізика). Одна за другою відкриваються кафедри: будова речовини (згодом кафедри експериментальної та теоретичної фізики); оптики (згодом квантової електроніки); теоретичної фізики (шляхом поділу кафедри експериментальної і теоретичної фізики на дві: кафедра ядерної фізики і кафедра теоретичної фізики). В 1963 році загальноуніверситетська кафедра фізики, завершивши свою історичну роль, була переведена в структуру загальнотехнічного факультету. Натомість була відкрита спеціальна кафедра фізики напівпровідників.

З року в рік збільшуються плани набору студентів. Свіжими силами доповнили кадровий потенціал випускники фізичного відділення: Дмитро Сікора, Олександр Парлаг, Василь Шевера, Петро Фельцан, Володимир Лендьел — 1955 рік; Іван Копинець, Юрій Попик, Антон Фантич, Юрій Палінчак — 1956 рік; Михайло Кучінка, Людвик Шимон — 1957 рік. Аналогічні процеси відбувалися і на математичному відділенні.

За 15 років існування фізико-математичний факультет зріс чисельно, кількість членів профспілки факультету-гіганта перевершило 1 000 осіб (голова профспілки — асистент Шимон Л.Л.). Назріло питання розділення фізико-математичного факультету на два незалежні: фізичний та математичний факультети. І ця подія відбулася в 1966 році.

Разючі досягнення до 25-річчя факультету

25-річчя існування фізичний факультет зустрів разючими успіхами. Надійно зайняв авангардну роль науково-дослідницької роботи УжДУ. Кількість щорічних публікацій факультету складала половину наукової продукції університету. Обсяг госпдоговірних робіт майже вдвічі перевершував держбюджетне фінансування. Динаміка підготовки кадрів вищої кваліфікації (кандидатів і докторів наук) була недосяжною іншими факультетами. Проглядалося формування двох наукових шкіл з фізичної електроніки та фізики напівпровідників, заснованих відповідно І.П. Запісочним і Д.В. Чепуром. Подальше зростання факультету в межах університету дедалі ставали труднішими — «великій родині ставало поступово тісніше у батьківській хаті». Назріла необхідність у створенні академічної фізичної науки на Закарпатті.

Останні 10 років минулого сторіччя

Останні 10 років минулого сторіччя перекривалися моїм перебуванням на посаді декана фізичного факультету (1988—2004 рр.). На вимогу тих часів (розпад Радянського Союзу, першої роки незалежної України) відбулися перетворення спрямованих в напрямку виробництва. Поруч з класичними кафедрами (ядерної фізики, оптики, квантової електроніки, теоретичної фізики, фізики напівпровідників, твердотільної електроніки) була відкрита кафедра прикладної фізики. Єдина спеціальність — «Фізика» (педагогічне і науково-виробниче відділення) була доповнена ще іншими з чисельними спеціалізаціями. Чого варта тільки назви: «Фізика і технологія матеріалів і компонентів електронної техніки», «Фізична і біомедична електроніка», «Наукоємні технології», «Прикладна фізика». Були введені курси лекцій нетипові за змістом для фізичних факультетів: «Мікросхемотехніка», «Патентознавство» та ін.

Протягом цих років були введені інноваційні методи проведення навчального процесу. Для прикладу — переходу на лекціях від монологу до діалогу. Схвально сприймалися ідеї Болонської декларації. Зокрема впроваджувалася кредитно-модульна рейтингова система навчального процесу. Чи не вперше був створений комп’ютерний клас. Вперше переможці учнівських обласних олімпіад зараховувалися на перший курс без вступних випробувань. На зламі століть 1999—2000 рр. на факультеті готували бакалаврів у трьох напрямках, магістрів на трьох спеціальностях і чисельних спеціалізаціях.

Водночас, на факультеті відбулося чимало досягнень у галузі наукової роботи. Зокрема, завершився процес створення академічної науки на Закарпатті. В 1992 році був відкритий Інститут електронної фізики НАН України. В 1995 році авторський колектив під керівництвом І.П. Запісочного, був вшанований Державною премією України в галузі науки і техніки. Не так давно, в 1989 році, лауреатами Державної премії стали члени авторського колективу під керівництвом В.Ю. Сливки.

За 50 років існування (1950—2000 рр.) фізичний факультет досяг рівня провідного освітньонаукового центру України!

Деканами працювали: В.О. Шкода-Ульянов (1966—1967), І.П. Запісочний (1967—1968), О.М. Борець (1968—1971), Ю.В. Попик (1971—1974), В.М. Бенца (1974—1978), Д.П. Семак (1978—1983), О.М. Парлаг (1983—1988), Л.Л. Шимон (1988—2004).

(Продовження буде)

Людвик Шимон, доктор фізико-математичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти УРСР, Відмінник освіти України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, академік ВШУ, Соросівський професор

НА ФОТО: Колектив викладачів та співробітників фізичного відділення фізико-математичного факультету 1955 року.

Закарпатські