"Моя мрія — прокинутися на ранок і залишитися без роботи", — фахівчиня із соціальної роботи Тетяна Кузьменко

02 листопада 2025 р. 18:55

02 листопада 2025 р. 18:55

Тетяна Кузьменко — фахівчиня із соціальної роботи й тренерка із сімейних форм виховання. Разом із чоловіком виховали трьох біологічних і трьох прийомних дітей. З 2004 року жінка допомагає сім’ям, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Сама з Донеччини, нині проживає у Сваляві, але продовжує дистанційно працювати в Донецькому обласному центрі соціальних служб.

До Дня працівника соціальної сфери, який цього року відзначають 2 листопада, Тетяна Кузьменко розповіла "Суспільне Ужгород" про свій шлях у соціальній роботі, підтримку родин і найбільшу мрію.

"Центр соціальних служб — як новонароджена дитина"

Тетяна Кузьменко з міста Новогродівка Донецької області. Працювала у відділі освіти, а у 2004 році дізналася, що в місті створюють центр соціальних служб і проводять конкурс на посаду керівника. Каже, їй запропонували взяти участь, тож подала документи й згодом її прийняли на роботу:

Офіційно центр соціальних служб у Новогродівці відкрили 1 червня 2004 року. З того часу й дотепер він працює. Громада вже майже два роки в окупації, але фахівці надають послуги дистанційно, каже Тетяна Кузьменко.

Спочатку центр працював лише із сім’ями у складних життєвих обставинах, а коли з’явилося більше фахівців, мали змогу спрямувати роботу на профілактику:

Бути прийомною мамою і навчати інших

У 2006-му керівництво Донецького обласного центру соціальних служб запропонувало Тетяні стати тренеркою із сімейних форм виховання — навчати кандидатів у прийомні батьки, батьки-вихователі, які потім створюватимуть прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу.

Тетяна Кузьменко також навчає фахівців із соціальної роботи, прийомних батьків і батьків-вихователів, кандидатів у патронатні вихователі та їхні помічники. Патронат — це тимчасова підтримка дитини, поки її біологічні батьки долають труднощі. Якщо вони не зможуть більше турбуватися про дитину, то для неї шукають іншу форму сімейного виховання: усиновлення, опіку / піклування, прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу. Окрім цього, фахівчиня допомагає розвивати наставництво:

Про "хороших" дітей, діагнози й те, як змінюються вихованці інтернатів, коли потрапляють до сім'ї

Діти, які потрапляють з інтернатів до родини, дуже змінюються, каже Тетяна Кузьменко:

Тетяна згадує, що в інтернаті її відмовляли брати до сім’ї саме цю дівчинку, казали, що вона ж може взяти "хорошу" дитину:

Згодом виявилося, що більшість діагнозів були хибними.

Надалі подружжя у 2008 році прийняло 16-річну дівчинку, а у 2010 році – 9-річну. Тетяна згадує про складну долю 16-річної прийомної доньки:

Згодом, розповідає Тетяна, взимку дитину просто виставили на вулицю — в капцях, без верхнього одягу, відібрали у неї ключі. Дівчина прийшла до бібліотеки. Тетяна Кузьменко забрала її на ніч додому. Так дівчина й залишилася жити в родині. Тетяна разом із чоловіком стали для неї прийомними батьками.

Нині й біологічні, і прийомні діти вже дорослі. Онуці – доньці старшого сина вже 19. А менші прийомні донечки закінчили цього року магістратуру за фахом "Практична психологія" і "Соціальна робота", вже успішно працюють.

Тетяна каже, за понад 20 років, що працює із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах, і родинами, які стали сімейними формами виховання, найприємніше, коли через тривалий час від них приходить звістка:

Життя на Закарпатті й допомога місцевим громадам

Нині Тетяна Кузьменко з чоловіком живуть у Сваляві на Закарпатті. Повертатися, кажуть, нема куди, тому планують тут і залишатися. З квітня 2022-го фахівчиня співпрацює з Міжнародною благодійною організацією "Партнерство "Кожній дитині". Один із проєктів, в якому бере участь Тетяна – "Родина для кожної дитини: розвиток сімейного патронату". В його межах, зокрема, допомагає Чинадіївській громаді, що в Мукачівському районі:

Про найголовнішу мрію

Закарпатські