Від роботи в газовій службі на Сумщині до проєкту про видатних жінок Закарпаття: історія майстрині Галини Комендант

26 листопада 2025 р. 16:54

26 листопада 2025 р. 16:54

Галина Комендант — майстриня із Сумської області, яка разом із родиною переїхала в Ужгород. Виготовляє й розмальовує пряники, робить свічки й різдвяних павуків із соломи. А ще — створила мистецький проєкт про видатних жінок Закарпаття, постаті яких втілені в гіпсі.

Про те, як опинилася на Закарпатті, як швидко знайшла тут своїх людей, змогу навчатися, творити й волонтерити, Галина розповіла " Суспільне Ужгород ".

Із Сумщини — на Закарпаття

Галина Комендант із селища Свеса Сумської області. В Ужгород переїхала в грудні минулого року. Живе тут з родиною: чоловіком, двома синами, своєю мамою й мамою чоловіка.

Свеса — за 15 кілометрів від кордону з РФ. Виїжджали, каже жінка, заради дитини. Спочатку жили у кумів на Київщині, згодом чоловік знайшов роботу в Ужгороді й забрав усю родину сюди.

До переїзду жінка була в декреті. А до цього працювала директоркою будинку культури.

Творчість, каже, з нею все життя. До будинку культури працювала в газовій службі, а паралельно займалася організацією й проведенням свят, навіть продавала свої сценарії через інтернет. Мала й третє заняття — розмальовувала пряники, які сама випікала:

До випікання пряників Галина хоче повернутися. Нині вона працює в артпросторі “Ліс”, де разом із його засновницею Юлією Дуб та іншими майстринями готує різдвяні набори “Спадщина Карпатського Різдва” — там будуть і пряники.

Познайомилися з Юлею на фестивалі “Сакура Фест”. Він проходить в Ужгороді щорічно, і цього року Галина Комендант відповідала там за одну з локацій. Почали спілкуватися, а згодом і разом працювати.

“Прийшла за спілкуванням і розумінням того, чого хочу”

“Я тобі пропоную роботу, приходь”, — такі слова, розповідає Галина, почула від Юлії після того, як виставила в соцмережах допис про своє перше заняття на програмі “Повір 2.0” від “Дія.Бізнес | Ужгород”. Це проєкт для підтримки жінок, які хочуть започаткувати власну справу й професійно розвиватися.

В результаті після обдумувань і обговорень з Юлією Дуб кількох різних ідей сформувалася остаточна — створення сувенірної лінії, присвяченої видатним жінкам Закарпаття. На цю ідею Галина отримала грант від “Дія.Бізнес”, на кошти з якого були виготовлені майстер-моделі для гіпсових статуеток, також придбали вібростіл.

“Жінки Закарпаття: історії, що надихають”

Проєкт “Жінки Закарпаття” — це п’ять історій про лідерство, любов, творчість, просвіту та волонтерство, втілені в гіпсі. Так описує сувенірну лінію Галина. Ці жінки — Ілона Зріні, Кристина Чакі, Ірина Волошина, Єлизавета Грабар і Миколая Божук:

Галина Комендант також створила сайт проєкту, який поки ще офіційно не презентувала. На ньому можна не лише дізнатися історії жінок, постаті яких втілені в гіпсі, а й пройти тест, на яку з п’яти героїнь ви схожі.

Планує проводити й освітньо-розважальні заходи — квізи: щоб показати історію видатних жінок і їхній зв’язок із сучасністю та розповісти про них більшій кількості людей.

Для втілення проєкту від початку й до фінального етапу — продажу, Галина подала заявку на ще один грант — від ОВА:

Нині жінка проходить курси з 3D-моделювання, щоб самій виготовляти прототипи для гіпсових фігур. 3D-принтер й обладнання до нього, матеріали, виготовлення фірмового пакування вона отримала за кошти виграного гранту від ОВА.

Такий вигляд мають гіпсові статуетки. Їх представили на заході Dream Forum Uzhgorod для випускників програми “Повір 2.0”.

“Вони ще недоукомплектовані. Кожна матиме свій паспорт, де буде історія, таке звернення до сучасної жінки, що “Ти можеш зробити. Дивися, що я змогла — і ти можеш”, — розповідає Галина.

Найважче було — повірити в себе

Майстриня каже, в тому, щоб піти навчатися й презентувати власні бізнес-ідеї найважчим було повірити в себе:

Також Галину підтримують колеги в артпросторі “Ліс”. Нині разом з Юлією Дуб готують святкові набори “Спадщина карпатського Різдва” на всеукраїнський конкурс мінігранів “СВЯТколо: колаборації українських крафтярок”:

Рідні, розповідає Галина, спочатку сумнівалися, чи варто їй стільки часу й зусиль присвячувати творчості, адже переїхавши на нове місце треба спочатку облаштуватися, щоб мати якусь стабільність. Але також підтримали. В декреті більше часу й енергії йшло на дитину:

Нині, коли дитина пішла в садочок, стало легше:

“Я дуже швидко знайшла в Ужгороді своїх людей”

На запитання, чи складно було адаптуватися в новому місті, Галина відповідає, що ні, адже вона швидко знайшла тут і своїх людей, і своє улюблене заняття — творчість.

Разом з іншими майстринями з “Лісу” Галина бере участь в благодійних ярмарках, що зазвичай проходять два рази на місяць на набережній. На них збирають кошти на дрони:

Жінці також подобається проводити майстеркласи, спостерігати, як творчість розкриває людей і дарує їм радість:

А що як не вийде?

Людям, які хочуть розпочати власну справу, спробувати щось нове, але не наважують, бо раптом не вийде, Галина радить подаватися на гранти.

Майстриня каже, жінки, які навчалися разом із нею, але не виграли грантів, пішли вчитися далі:

Закарпатські