«Україна різна, велика, але рідна»: історія захисника «Мауглі» зі Свалявщини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

09 грудня 2025 р. 14:31

09 грудня 2025 р. 14:31

«У нас є гори, ліс, мінеральні води, і річка Пиня. Красота!» – так говорить про свою малу Батьківщину боєць 151 окремої механізованої бригади на псевдо «Мауглі».

Про захисника зі Свалявщини розповідають на фейсбук-сторінці 12 армійський корпус .

Воїн родом із села Голубине , що на мальовничому Закарпатті . За фахом – маляр-штукатур. Але життя серед лісів брало своє – більшість часу «Мауглі» проводив саме в них.

«Працював на лісозаготівлі, й відпочинок переважно проводив в лісі – з друзями ходили на пікнік та по гриби», – згадує боєць.

Уже майже два роки справжнього лісу, такого як біля рідного Голубиного, в його житті нема.

«Максимум – лісопосадки», – з усмішкою каже «Мауглі».

У складі бригади наразі виконує бойові завдання на сході України . А рідний фах змінив на навідника танкового екіпажу. Спочатку була Донеччина .

«Страху не було. Шалений викид адреналіну – от що тоді було. Його завжди дуже багато. Особливо, коли танк виходить просто на противника. Тут і починається моя робота, як навідника: вогнем прикрити свій екіпаж і завдати максимальних втрат ворогу», – згадує свій перший бій захисник.

Зараз «Мауглі» тримає оборону на напрямку Дворічної-Моначинівки й приляжних населених пунктах. Звідси до його домівки – близько півтори тисячі кілометрів. Але зізнається – дискомфорту не відчуває, до служби вже звик. Після Перемоги розглядає й можливу подальшу кар'єру у війську.

«Може, тільки білих грибів мені тут не вистачає – таких смачних, як вдома», – усміхається, а потім додає вже серйозно – Сумувати ніколи. Усі думки – тут, на фронті. Зі своєю другою родиною, вони з усієї України. Вона в нас така – різна, велика, але рідна. І зараз її треба боронити, повертати до неї мир. Я щиро цього хочу. Тому й я тут».

«Україна різна, велика, але рідна»: історія захисника «Мауглі» зі Свалявщини