Зі школи — на фронт: історія вчительки з Ужгорода, яка стала «Пульсом» 101-ї бригади ТРО - Закарпатські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Зі школи — на фронт: історія вчительки з Ужгорода, яка стала «Пульсом» 101-ї бригади ТРО

20 грудня 2025 р. 20:35

20 грудня 2025 р. 20:35

Марина «Пульс» — уособлення незламності закарпатських жінок. До 24 лютого 2022 року вона викладала англійську мову в Ужгородській школі №19 (нині ліцей «Імідж»), але повномасштабне вторгнення назавжди змінило її життя. Сьогодні замість підручників у її руках — медична сумка, а замість шкільного дзвінка — звуки фронтової Сумщини.

Шлях у військо: через відмови до мети

Шлях Марини до лав Збройних Сил не був легким. Коли вона вперше звернулася до ТЦК та СП, їй відмовили через відсутність військового досвіду. Проте вчителька не здалася:

Самостійно записалася на курси військової підготовки.
Отримала сертифікат, що підтверджував її кваліфікацію.

Домоглася направлення на базову загальновійськову підготовку (БЗВП).

Після навчання доля закинула її до Тернопільської бригади ТРО, але згодом Марина перевелася до рідної 101-ї окремої бригади територіальної оборони Закарпаття.

Чому «Пульс»? Історія позивного

Марина розпочала службу в «хустському» 4-му батальйоні. Оскільки вона сама родом із Хуста, адаптація серед земляків пройшла швидко. Згодом жінка опанувала фах бойового медика.

«Мій позивний не пов’язаний з медициною, як багато хто думає. Побратими назвали мене "Пульсом", бо сказали, що я через свою активність є пульсом нашого підрозділу», — з посмішкою згадує захисниця.

Служба на Сумщині та мрії про повернення

Зараз Марина служить у медичній роті на Сумському напрямку. Щодня вона рятує життя поранених бійців, надаючи допомогу в найскладніших умовах. Попри військові будні, серце вчительки залишається в класі.

Марина зізнається: найбільше вона чекає на перемогу, щоб нарешті повернутися до Ужгорода, відкрити двері рідного ліцею та знову почути: "Good morning, teacher!"