Дівчина з Мукачева створює оригінальні різдвяні вінки

06 січня 2026 р. 12:43

06 січня 2026 р. 12:43

Із хвоєю, але з трикотажної пряжі. Унікальні різдвяні вінки Дарина Горват створює четвертий рік. Загалом займається в’язанням, але до періоду зимових свят завжди намагається придумати щось нове та ексклюзивне. Зазвичай це – елементи декору.

Мукачівка каже, що рукоділля свого часу врятувало її від депресії. А її вироби не лише допомагають створити більший затишок у домі, але додають настрою їй самій. Більше про своє захоплення майстриня розповіла « Карпатському об’єктиву ».

Шишки справжні, хвоя штучна

Дарина завжди мала хист до прекрасного, за фахом вона дизайнерка. Але коли почалися карантинні обмеження, зовсім не мала замовлень. Відповідно – дуже хвилювалася і почала шукати нові джерела самореалізації.

«Карантини вбили немало бізнесу. Я тоді саме працювала з рекламою. Та замовлення зникли, адже майже все тоді було паралізовано. У мене не було прибутків зовсім. У підсумку – почалася депресія. Я перед тим старанно вчилася, мала великі амбіції і в один момент все «лопнуло», як мильна бульбашка. Виживати якось потрібно було. Тому закінчила курси і протягом певного часу займалася манікюром. Якось одна клієнтка показала мені вироби своєї подруги з поліефірного шнура. Коли побачила, захотілося і самій почати створювати таку красу. Невдовзі почався новий етап навчання. Але цього разу впоралася сама, просто переглядаючи в мережі відео. З’ясувалося, що у вільному доступі маса корисної інформації. Невдовзі приступила до перших спроб перетворити теорію у практику. Виходило непогано. В’язала сумочки, кошики, гойдалки. Вироби почала продавати. Потім захопилася іграшками гачком, а згодом ще й одягом, який в’язала спицями. Це був цікавий етап у моєму житті. І можу сказати, що з пригніченого психоемоційного стану мене вивела саме творчість», – каже умілиця « Карпатському об’єктиву ».

Навчившись працювати з нитками, Дарина вирішила «начаклувати» для родини щось оригінальне до свят. Так і почали «народжуватися» незвичайні різдвяні вінки.

«У мене було трохи трикотажної пряжі, чоловік приніс гілки дерев. Я їх скрутила, щоб надати форму кола, обв’язала, причепила трохи декору і так з’явився перший вінок. Не такий, як у всіх, але непоганий. Виріб усім сподобався, тож це мене підбадьорило, мотивувало і я вже більш сміливо почала експериментувати. Сама ж ідея прийшла мені в голову практично випадково. Але коли подруги одна за одною почали просити зробити щось подібне і для них, зрозуміла, що в такому стилі варто попрацювати. Пробувала і обмотувати гілки атласними стрічками, і обшивати тканиною, утім плетені вироби виходили найкращими і виявилися найбільш затребуваними», – стверджує мукачівка.

Хвою майстриня спочатку брала справжню, та вона тимчасова і швидко осипається. Тому зараз у роботі використає виключно штучну, тож виріб є довговічним. А от елементи декору деякі купує, а за деякими відправляється на природу.

«Практично на всіх вінках у мене є шишки, горішки, жолуді. Усі вони справжні. Деколи фарбовані, деколи натуральні або полаковані. Збираю їх по місту, привожу з лісу. Грибочки і кульки купую в інтернет-магазині, як і пряжу та гілочки ялинки. Окремі елементи декору виготовляю своїми руками. Це можуть бути в’язані сніжинки, зірочки, птахи, дзвіночки. Загалом декорую кожен вінок індивідуально, двох однакових у мене немає», – зізнається вона.

Творча праця – це релакс

Над одним віночком Дарина Горват працює у середньому два вечори. Удень зайнята іншою роботою. Перший створювала значно довше.

«Поки немає навичок, робота просувається повільно. Не все одразу мені вдавалося бездоганно. Але загалом я стараюся працювати швидко, бо не люблю щось «розтягувати» у часі. Крім того, коли вже є більше досвіду, деякі процеси зводяться до автоматизму. Задекорувати виріб можна й за годину. І цей етап для мене є найбільш цікавим. Найшвидше з віночком впоралася за день, найдовше – за п’ять. Якщо виріб великий, довше його обв’язувати. Але виходить більш ефектно. Найбільший вінок у мене був у радіусі 96 сантиметрів. Коли ж в’яжу, вмикаю музику, розслабляюся і релаксую. Для мене творчість – це справжня медитація. Тоді ніби свідомість перемикається на іншу хвилю і зливається воєдино з якимось космічними вібраціями. Це – не моя вигадка, так кажуть усі, хто малює, пише музику, займається хендмейдом», – запевняє умілиця.

Найбільше мотивує до рукоділля закарпатку підтримка рідних.

«Сім’я для мене – це святе! Я вдячна мамі та чоловіку, що вони завжди підбадьорюють, вірять у мене навіть у найважчі моменти. Вони бавляться з дитиною, коли працюю, можуть ще й вечерю мені приготувати. І такі миті є безцінними! А ще й отримувати теплі відгуки від найдорожчих людей завжди не просто приємно, це – просто окриляє і додає наснаги. Тому неймовірно тішуся, що моя родина схвально ставиться до всього, чим би я не займалася, радіє моїм успіхам», – зізнається Дарина.

А саме святкові атрибути створювати мукачівці до снаги найбільше.

«Люблю Різво, Новий рік, Великдень. Мені подобається як сама символіка, так і атмосфера цих прекрасних свят. Обожнюю причепурювати оселю. У нас декілька різдвяних вінків – і на дверях при вході в будинок, і біля каміну (він у нас декоративний), і на балконі. Також створюю різні тематичні композиції. Ялинок ставимо дві. Одну у холі, іншу – на балконі. Додам, що вінок є символом щастя і миру. Навіть голову нареченої на весіллі прикривають віночком. Тому в мене є не лише різдвяні вінки, але й весняні, з квітами, літні – із травами та ягодами, осінні з грибами та листям», – каже майстриня.

На майбутнє у закарпатки чимало творчих планів. Але найбільше їй хочеться опанувати ще нові види творчості.

«Хочу спробувати себе у свічкарстві, – зізнається Дарина Горват. – Поки їх доводиться купувати, але мушу навчитися відливати свічки сама. Також почала опановувати ліпку. Вона дуже потрібна мені для того, щоб якісь елементи декору не купувати, а робити власні, оригінальні. Ідей маю чимало. Просто втілити все одразу в життя фізично не встигаю. Проте сподіваюся, що рано чи пізно дійдуть руки до всього».

Марина АЛДОН

Закарпатські