вологість:
тиск:
вітер:
Ужгород: у музеї розповіли про традиційні чоловічі убори Закарпаття
17 січня 2026 р. 08:20
17 січня 2026 р. 08:20
Головні убори для закарпатців були важливим елементом одягу.
З нагоди День капелюха, який відзначається 15 січня, завідувачка сектору етнографії Закарпатського обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького Василина Палинчак-Кутузова розповіла про традиційні чоловічі убори краю.
А також ознайомила з тими зразками чоловічих головних уборів закарпатців, які зберігаються у фондах обласного краєзнавчого музею.
Традиційно влітку чоловіки носили фетрові капелюхи, які в різних місцевостях називалися «крисані» або «клебані», чи солом’яні шапки. Бойки та лемки Закарпаття носили фабричні капелюхи чорного, темно-синього, темно-зеленого, сірого чи коричневого кольору, прикрашаючи пір'ям птахів (сойки, павича чи тетері), шерстю дикого кабана або різноколірними шпильками. Перо на капелюсі символізувало юнацьку силу, хоробрість, честь.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. поширення отримали солом’яні капелюхи («плетенки»). Їх виготовляли із недозрілих стебел жита чи болотяної рослини. Починали плести з середини, потім обводили голову, а наприкінці – краї (криси).
Взимку одягали хутряні «кучми», «ковпаки». Для їх виготовлення використовували вичинену шкіру чорного або білого ягняти, вівці чи сірого зайця. Шкіру вивертали хутром назовні, а всередині підшивали домотканим полотном чи сукном.У закарпатських гуцулів (Рахівщина) побутували капелюхи («крисані», «клебані», «піхлерки») чорного, сірого та зеленого кольорів. Капелюхи молодих парубків мали широку стрічку або вовняну обшнурівку («червачки»), які прикрашали пір’ям сойки, павича («готура»), квіткою едельвейса, різноманітними «баюрками», «трясучками». Збоку обов’язково звисала китиця з круглих волічкових дармовисів.
Лісники за стрічку капелюха клали шерсть дикого кабана, вилиті з м’якого металу мініатюрні лапки або голівки оленя, козулі, кабана та ін. Спосіб носіння головного убору підкреслював також соціальне становище гуцула. Чим багатший парубок, тим більше він зсував капелюх («крисаню») набік, а бідняки повинні були носити його рівно.
Поширені були й сукняні чорні шапки («шлики»), які носили взимку. Виготовлені вони з овчини чорного, сірого або білого кольору. «Шлик» мав загострений верх, зовні обшитий фабричним сукном темно-синього кольору. Поверх сукна наносили декоративні прошиті стрічки («прошивки») червоного кольору. У верхній частині «шлика» пришивали китицю із шовкових жовтих, червоних, зелених, рожевих та білих ниток. Передня частина «шлика» («чолинець») із двох боків («крис») облямовувалася чорним ягнячим смушком. Середина «шлика» була вовняною.У холодну пору криси пускали на вуха.
Чоловіки-румуни з головних уборів взимку носили смушкові або овчинні кучми та фетрові капелюхи. Влітку елементом їх одягу були солом’янки («клоп»), які прикрашалися китицями зі штучних квітів.Крім того, у науковій бібліотеці нашого музею можна знайти літературу з інформацією не тільки про традиційні чоловічі головні убори Закарпаття, а й населення інших регіонів України.
Джерело: mukachevo.rayon.in.ua
Новини рубріки
Закарпаттяобленерго інформує про відключення електроенергії – графік на 17 січня
17 січня 2026 р. 10:33
Офіційно: школи та садочки Ужгорода НЕ йдуть на онлайн-навчання
17 січня 2026 р. 10:26