На чашках цілий світ. Хустянка створює унікальний декор

28 січня 2026 р. 18:00

28 січня 2026 р. 18:00

Жабки, казкові замки, пряничні будиночки, грибочки, коники, котики, собачки, герої мультфільмів… Чого тільки немає на чашках закарпатської майстрині. Кожен її виріб – справжній витвір мистецтва. Незвичні декорації умілиця створює вже шостий рік. Каже, що зовсім нескладно, навпаки – неймовірно цікаво.

Тож як це – працювати над такими неординарними виробами? Де знаходити ідеї? Які потрібно мати під руками інструменти? Більше про свої дивовижні прикраси для посаду хустянка розповіла «Карпатському об’єктиву».

Янголи і демони

Захопилася ліпкою з полімерної глини Валентина Конолош практично випадково. Тоді, перебуваючи у декретній відпустці, їй не вистало самореалізації і творчості, тож почала шукати собі заняття для душі.

«Коли народилася донька, мені було дуже складно доглядати за нею. Аліса була капризною, а я – недосвідченою. Три роки просто вчилася налагоджувати контакт із дитиною… Коли хворіла – панікувала, коли плакала, і сама починала лити сльози… через відчай… Згодом, через 4 роки на світ з’явився Артем. Це – диво-дитина. Багато спав, завжди був спокійним, легко всьому навчався, добре їв… Тож після доньки-капризульки, яка на той час уже відвідувала садочок, я збагнула, що в мене є маса вільного часу і просто не маю чим зайнятися. Тож почала шукати в мережі різні курси рукоділля. Спочатку в’язала дитячі речі. Проте швидко зрозуміла, що то не моє. Далі почала шити іграшки. Але й це хобі швидко закинула… Аж раптом натрапила на майстер-клас із ліпки з полімерної глини. Одразу зрозуміла, що це – саме те, до чого лежить душа, чим хочу займатися. Ще малою дуже любила бавитися з пластиліном і в мене завжди виходили дуже реалістичні фігурки. Без вагань почала вчитись і чоловік мене одразу ж дуже підтримав», – поділилася думками з « Карпатським об’єктивом » умілиця.

Загалом майстриня пройшла більше 10 різних навчальних програм із ліпки. Займалася і прикрасами, і сувенірами, але зупинилася на декоруванні посуду.

«Головне – треба закупити різні форми і навчитися працювати з кольором та відтінками. Одна й та ж ягідка з глини може бути і окремим кулоном, і оздобою для чашки, – запевняє вона. – Або ж квіточку можна перетворити на брелоку, чи причепурити нею якийсь готовий виріб. Загалом починала я з фігурок янголів. Вони здавалися мені найкращими милими сувенірами. Навіть оберегами… Далі з’явилися різні тваринки для сина та ляльки для доньки… Аж поки подруга не замовила в мене кумедного чортика для чоловіка, як такий собі подарунок із «приколом». Довго вагалась, не мала ідей, важко було приступити до роботи… та й відмовити не могла… Після цього вже ліплю все, що тільки дозволяє людська уява».

Є в доробку Валентини і овочі та фрукти, і герої фільмів та казок, і міфічні персонажі, і милі звірята та птахи…

«Найбільше люблю працювати над образами ляльок-дівчаток. Напевно ще сама з дитинства не виросла. Але не цураюся практично нічого. Якось оздоблювала чашку для дівчини-підлітка фігуркою у вигляді персонажа Венздей Аддамс та її супутника, Руки, з серіалу «Венздей». Для хлопчика ліпила Пеннівайза з фільму «Воно». Маю в колекції і модні нині Лабубу, і багато іншого», – зазначає вона.

Надихає щось казкове

Найбільш цікавою роботою майстриня вважає Фредді Крюгера з «Кошмару на вулиці В’язів». А загалом у її доробку більше 300 виробів.

«Я оздоблюю не тільки чашки, але й декоративні тарілки, підноси, цукрянички, ємності для спецій, пляшки, контейнери для круп та багато іншого. Купую готовий посуд, або мені його приносять… і декорую. Надаю перевагу кераміці, але причепурити фігурками з полімерної глини можна навіть скло, – стверджує умілиця. – Найбільше у моєму доробку саме чашок. Їх – більше сотні. З прикрасами зараз не працюю взагалі, а от статуетки деколи створюю – для власного задоволення. Люблю розставляти їх на поличках поміж книгами. Люблю ліпити різні сердечка з тваринками, органайзери для доньки, усілякі дрібнички для сина, чоловіка та для себе».

Працювати з глиною, на думку хустянки, нескладно, адже матеріал слухняний.

«Головне, перед ліпкою глину розім’яти, аби стала податливою, наче тісто. Між іншим хто декорує торти, міг би легко працювати і з полімерною глиною. Процес роботи майже такий же. Уже після запікання у звичайній духовці вироби стають міцними, твердими, не гнуться, витривалі. Варто наперед запастися різними формами-молдами. Це робить фігурки бездоганними і прискорює процес. Робоча поверхня має бути рівною. Крім самої глини, під руками в мене різні ножики, зубочистки, качалка та багато іншого. Глина продається у спеціальних інтернет-магазинах для рукоділля, може бути різних кольорів. Готові вироби можна вкрити лаком. Якщо немає молдів, виліпити фігурку можна і вручну, вона буде ще цікавішою і унікальною. Але для цього має бути вже досвід роботи з матеріалом. За роботою просто обожнюю слухати музику. Це дуже розслабляє. Під час творчого процесу неначе «випадаю» із життя, перемикаюся на іншу хвилю і відчуваю неймовірну насолоду», – наголошує закарпатка.

Умілиця переконана, що виліпити на посуді можна навіть узори чи прості смужки, головне, аби на вигляд це було гарно і гармонійно.

«На початковому етапі ідеї можна знаходити у мережі. Їх дуже багато. Уже згодом вони приходитимуть у голову самі. Я, наприклад, люблю працювати над серією заготовок, а потім, під час декорування виробу, поєднувати їх між собою. Мене дуже надихає щось казкове. Можливо, саме через це працюю здебільшого для дітей», – запевняє вона.

На майбутнє у Валентини Конолош багато творчих планів і більшість із них пов’язані саме з ліпкою.

«Крім полімерної глини працюю і з холодним фарфрором. Це – схожий матеріал, але його не потрібно запікати. У ідеалі хотілося б із нуля створювати повністю свій посуд, запустити власний бренд і займатися цим професійно. Щоправда, для цього потрібні серйозні вкладення і поки втілити задум у життя фінансово я не готова. Але впевнена, що колись моя мрія здійсниться», – зізнається хустянка.

Марина АЛДОН

Закарпатські