Чотири роки з дня повномасштабного: історія адаптації ветерана

25 лютого 2026 р. 23:19

25 лютого 2026 р. 23:19

Той день змінив життя багатьох українців. Серед них – ветеран Костянтин Кашула.

У цивільному житті ужгородець працював у різних комплексах Закарпаття. Однак події 24 лютого продиктували зміни: закарпатець опанував навчання з бойової підготовки та вирушив на захист Батьківщини. Згодом отримав поранення, пройшов реабілітацію, а сьогодні активно популяризує ветеранську політику в регіоні, допомагає й іншим налагоджувати життя в нових умовах.

«Повномасштабне вторгнення зустрів удома, якраз збирався на роботу. Зайшов в інтернет і побачив: росія напала на Україну. Слідкував за новинами. Не знав, що робити. Вирішив піти добровольцем, хоч не мав жодного бойового досвіду. Звернувся в місцевий ТЦК. Отримав повістку і за два дні опинився на Львівщині, де два тижні проживали з військовими в наметовому містечку. Згодом там відібрали 500 чоловіків для навчання у Великій Британії, яке тривало понад місяць», – розповідає ветеран.

За словами Костянтина, спершу було складно адаптуватися через інтенсивність навчань. Зокрема, він проходив протитанкову підготовку. Згодом опинився в резервній роті, де перейшов до п’ятої штурмової бригади, а пізніше потрапив на Торецький напрямок. Там тривали інтенсивні бойові дії, після чого була зміна локації – і знову активні штурми.

Поранення колишній військовий отримав під Бахмутом. Костянтина евакуювали побратими в Дружківку, де хірурги упродовж 10 годин його оперували, потім лікування в Дніпрі. Після наступальних операцій туди потрапило дуже багато військовослужбовців із пораненнями, їм доводилося чекати на допомогу в коридорі й по дві-три години.

Унаслідок травми медики були змушені ампутувати ветерану ногу вище коліна. Реабілітацію Костянтин проходив у Superhumans Center. Попри всі випробування, сили рухатися далі знаходив завдяки сім’ї – дружині та дітям. Значним підсиленням став спорт: колишній військовий очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок, їздив із командою на змагання до Бельгії. Також входив до збірної з гольфу – змагалися за перемогу навіть у Німеччині. Окрім того, потрапив до тридцятки найкращих на відборі до Invictus Games – міжнародних спортивних змагань для поранених військових.

Усе це відбулося у 2024 році, а у 2025-му він повернувся зі Львова до Ужгорода. У той же час ветеранська політика інтенсивно почала розвиватися і на Закарпатті.

Зокрема, сьогодні активно працює Ветеранський хаб, який має вже чотири осередків в області – в Ужгороді, Воловці, Мукачеві, Берегові та планують відкрити ще в Хусті.

Костянтин долучився до розвитку ветеранської політики як фахівець. В осередку він разом із побратимами (загалом в команді працює 40 осіб) допомагає колишнім військовим зі спортивною реабілітацією, спеціалісти також надають психологічну підтримку та юридичні консультації. Осередок поділений на декілька приміщень, є приймальня, кухня, кімната психолога та конференц-зал. Хаб відкритий для відвідувачів у понеділок та четвер.

Також завдяки підтримці області та меценатів команда планує розбудувати другий поверх хабу: створити хостел, де дружини та матері ветеранів або ж самі військовослужбовці, які проходять лікування в Ужгороді, матимуть змогу безкоштовно зупинятися на необхідний час. Також там облаштують реабілітаційне приміщення зі спеціальними кабінетами.

Крім того, Костянтин допомагає активно розвивати адаптивні види спорту на Закарпатті разом із командою «CS Gladiator».

«У спорті знайшов як психологічну, так і фізичну реабілітацію. Спорт допомагає тримати ветерана на плаву. У спортзалі спілкуємося за принципом “рівний – рівному”. І думаю, фізична активність є ключовою складовою реабілітації на сьогодні. Порадив би ветеранам не закриватися в собі. Життя продовжується, воно набуває нових барв. У нас зараз на Закарпатті дуже велика ветеранська сім’я», – додає колишній військовий.

Карпатський Телеграф

Закарпатські