У Перечині відбувся хресний хід за благополуччя закарпатських родин

16 березня 2026 р. 13:53

16 березня 2026 р. 13:53

15 березня у Перечині відбулася багатолюдна Хресна дорога і спільна молитва за благополуччя закарпатських родин.

Хресна дорога – це католицька великопосна молитва та духовна практика, що відтворює шлях страждань Ісуса Христа до Голгофи. Вона складається із 14 стацій (зупинок), які символізують ключові моменти Його Страстей, і є шляхом роздумів над Його жертвою та власними життєвими випробуваннями. Це не лише церковна служба, а й метафора життєвого шляху страждань, віри та спасіння. Це символічне паломництво від страждань до воскресіння, від темряви до світла, що відображає життєвий шлях християнина. Під час проходження хресної ходи учасники також моляться за мир в Україні, припинення війни, здоров’я, добробут, за власне духовне та фізичне зцілення та рідних, за всяке прошення.

Духовно-релігійний захід ініціювала греко-католицька парафія святого Миколая міста Перечин і запросила всіх бажаючих. У процесії взяли участь священнослужителі та вірники греко-католицьких церков Перечинського деканату Мукачівської греко-католицької єпархії.

Хресний хід на горі Гурка, де розміщена Хресна дорога, яка є релігійною родзинкою міста, очолив отець Мирослав, адміністратор Свято-Миколаївського храму Перечина. Він зауважив, що спільна молитва має велику силу, бо в єдності наша міць і сила. «Сьогодні будемо молитися за наші родини. Особливої духовної підтримки потребують сім’ї, в які російсько-українська війна внесла певні корективи, подружні пари, які проживають багато труднощів, проблем, які є роз’єднані, не знають, що робити з дітьми, їхнім вихованням. Ми також замислимося над своїм життям, над подружніми стосунками. Проходячи Хресною дорогою зі щирою молитвою, будемо вірити, що це розважання допоможе наблизити нас до Ісуса, ще більше любити людей».

Учасники почергово несли хрест (хрест несли священники, паломники, монашки, вдовиці і т.д.), співаючи духовні пісні, молитви, і зупинялися біля кожної із 15 капличок-стацій.

Біля четвертою стації слово мав отець Іван, настоятель парафії святого Михаїла у селі Тур’ї-Ремети. Він зауважив, що спільна молитва – це важливий інструмент у духовному житті кожного християнина. «Щороку, в період Великого посту, Святий Дух збирає нас на цій горі на славу Господа Бога, нашого Небесного Отця. Піст є не лише для тіла, а і для очей, нашого слуху. Все довкола впливає на наше життя – позитивно або негативно, формує або руйнує його. І цей піст має пробудити у нас, зокрема в подружніх парах, голод духовний, спрагу живого Бога, істинного Бога. А істинний і живий Бог – це є любов і добро, милосердя. Бог каже: «Не хочу справедливості». Він каже: «Я хочу милосердя». Якщо Бог судив би нас по справедливості, то, певно, ніхто з нас не врятувався б. Неодноразово ми отримуємо цей досвід Божого милосердя, коли приходимо до сповіді – там Господь прощає нам гріхи. Чому? Бо любить нас. І коли ми є прощені Богом, то самі собі прощаємо. Що ще маємо робити? Прощати своїм ближнім. А найближчими є батьки, діти, дружина, чоловік, колеги. Для чого? Щоб втішатися тією благодаттю, якою нам Господь посилає життя. І тішитися потрібно із Богом, Його Сином – Ісусом, із самим собою та з іншими людьми».

Біля восьмої стації до паломників звернувся отець Анатолій, настоятель парафії святих Кирила і Мефодія села Порошково: «На цій стації ми бачимо Ісуса, який страждає, і бачимо жінок, які не можуть на це дивитися, і вони плачуть, але Ісус їх потішає. Він каже: «Не плачте наді мною». І так каже Господь кожному з нас: «Не плачте наді мною, а плачте над собою». За що ми маємо плакати? Одне із блаженств говорить, що блаженні ті, що плачуть, бо вони будуть утішені. Найперше ми повинні плакати за свої гріхи, мати у серці той щирий жаль і просити прощення не тільки у Господа, але і просити один у одного: чоловік у дружини, а дружина в чоловіка, якщо були якісь певні обставини і не соромитися робити це. Бо, як каже Господь, спочатку мусиш піти примиритися, а потім прийти і принести Господеві дар. І це найперше має бути у подружньому житті: якщо сталася якась сутичка, суперечка, то треба примирити і так іти до Господа».

Ця спільна Хресна дорога була не лише спомином про страждання Ісуса. Це була спільна молитва за мир в Україні, за благополуччя в родинах.

Мукачівська греко-католицька єпархія оголосила 2026 рік Роком родини. Тематичний рік триває від 11 січня до 27 грудня. Гаслом Року є слова святого Бернарда: «Родина, яка молиться разом, – тримається разом». Особлива увага приділяється родинам, постраждалим від війни, міграції та внутрішніх криз. Духовну підтримку здійснюють священнослужителі МГКЄ. Цей рік покликаний стати часом поглиблення розуміння християнського шлюбу та батьківства, а також молитовного єднання.

Тетяна ГРИЦИЩУК, фото автора

Закарпатські