Паска на плечах волонтерів: в Ільниці знову рятують «соціалку» силами благодійників

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

09 квітня 2026 р. 09:27

09 квітня 2026 р. 09:27

Поки державні програми підтримки вразливих верств населення залишаються переважно на папері, у селі Ільниця (Іршавська громада) продовжують діяти за принципом «допоможи собі сам». Вже чверть століття поспіль місцева підприємиця Ганна Брич бере на себе функції соціальних служб, забезпечуючи односельців продуктами до свят.

25 років на власному ентузіазмі

Цьогорічна акція на території приватної пекарні розпочалася традиційно — з хвилини мовчання та присутності офіційних осіб. Попри «добру співпрацю з владою», про яку згадують організатори, тягар забезпечення 191 мешканця старостату пасками, хлібом та борошном вчергове ліг на родину Брич.

Хто отримав набори:

Самотні люди похилого віку та особи з інвалідністю.
Малозабезпечені родини.

Учасники АТО, військовослужбовці та їхні сім’ї.
Слова замість бюджетів

Очільник Іршавської громади Віктор Симканинець зауважив, що роль таких ініціатив «годі переоцінити». І це правда, адже без таких приватних жестів доброї волі десятки людей залишилися б на Великдень взагалі без святкового кошика. Мер наголосив на важливості того, що кожен має бути на своєму місці, проте виникає логічне запитання: чи має благодійність бути єдиним стабільним джерелом допомоги для майже двох сотень нужденних протягом 25 років?

«Хтось пече хліб, хтось воює... Головне — робити це спільно», — зазначив голова громади. Але поки що «спільно» виглядає так: підприємець дає реальний ресурс, а влада — схвальні відгуки.

Заклик до єдності чи констатація безсилля?

Завершуючи захід, Ганна Брич закликала односельців допомагати один одному, бо «в цьому наша сила». В сучасних реаліях це звучить не лише як тепле побажання, а й як суворе нагадування: у важкі часи розраховувати варто лише на плече сусіда та сумління місцевого бізнесу.

Сподіваємося, що колись турбота про вразливі категорії перестане бути «традицією одного підприємця» і стане обов’язком, який громада виконує системно.