У руках мукачівця оживає дерево і з'являються птахи

23 квітня 2026 р. 13:04

23 квітня 2026 р. 13:04

Весна на Закарпатті завжди особлива. У садах і над тихими вуличками міст кружляють ластівки, у лісах озиваються дрозди, а на подвір’ях люди частіше піднімають голову до неба – ніби згадують, як це – слухати і бачити красу довкола. Саме у цю пору особливо відчувається зв’язок людини з природою, з її ритмами і простими, але глибокими сенсами.

Наш край здавна славиться своїми майстрами – людьми, які вміють бачити більше, ніж інші. У звичайному шматку дерева вони впізнають форму, характер і навіть настрій майбутнього виробу. Тут народжуються речі, що мають душу: різьблені меблі, іграшки, прикраси. І серед цих умільців – мукачівець Віктор Деяк, у руках якого дерево буквально оживає, перетворюючись на витончених птахів та тварин. Тож що стало поштовхом для творчості? Яка деревина підходить для виробів? Скільки часу займає створення однієї фігурки? Що надихає майстра? Про це він розповів «Карпатському об’єктиву».

Дерево полюбив із юності

У майстерні Віктора пахне деревиною, теплом і спокоєм. Тут немає метушні – лише зосередженість, терпіння і тиша, яку порушує хіба що звук інструментів. Саме тут народжуються його роботи – незвичні, стилізовані дерев’яні птахи, які одразу впізнаєш серед десятків інших виробів.

Сам майстер з усмішкою розповідає « Карпатському об’єктиву », що його шлях до цього хобі був доволі несподіваним:

«Я все життя працюю з деревом. Ще з юності знав, що це моє. Мені подобається цей матеріал – він живий, теплий, справжній. Я роблю меблі, це моя основна робота. Але кілька років тому був період, коли замовлень стало менше. І я подумав: а чому б не спробувати щось інше? Просто щоб не сидіти без діла».

Так, із звичайного бажання зайняти руки і не втрачати часу, почалося нове захоплення, яке згодом переросло у справжню творчість. Спершу це були прості форми, експерименти, пошук стилю. Але вже дуже скоро Віктор зрозумів: у цьому є щось більше, ніж просто ремесло.

«Перші фігурки були зовсім прості. Я не ставив собі якихось великих задач. Просто різав, дивився, що виходить. Але з часом почав помічати, що мені найбільше подобається робити саме птахів. У них є пластика, рух, характер. Вони ніби самі підказують форму», – зізнається він.

Сьогодні майстер займається дерев’яними скульптурками уже п’ятий рік. За цей час його роботи набули впізнаваного стилю: плавні лінії, мінімалістичні деталі, поєднання різних порід дерева та акцентні кольорові вставки. Його птахи не є точними копіями реальних – це радше художні образи, у яких поєднуються реальність і фантазія.

«Я не намагаюся зробити точну копію якогось виду. Мені важливіше передати настрій. Щоб птах виглядав живим, але водночас був трохи казковим. Щоб людина подивилася і щось відчула, – каже умілець. – Один із найцікавіших моментів у роботі – вибір матеріалу. Не всяке дерево підходить для створення таких скульптур. Кожна порода має свій характер і свої особливості. Я використовую різні види деревини. Найчастіше – горіх, явір, іноді дуб. Горіх, наприклад, дуже гарний за кольором і текстурою. Він теплий, глибокий. Але з ним треба обережно працювати – він не прощає помилок. Явір – світліший, м’якший, легший у обробці. Для дрібніших деталей він підходить краще».

Окрім основного матеріалу, майстер часто додає декоративні елементи – вставки з кольорових матеріалів, які створюють контраст і роблять кожну фігурку унікальною.

«Мені хочеться, щоб мої роботи були не просто дерев’яними. Щоб у них була якась «родзинка». Тому я почав експериментувати з кольором, з різними вставками. І людям це подобається – вони кажуть, що це незвично. Створення однієї фігурки – це не швидкий процес. Тут потрібні не лише навички, але й терпіння, увага до деталей і внутрішній спокій. У середньому на одну роботу йде кілька днів. Якщо це щось простіше – може бути швидше. Але якщо складніша форма або багато деталей – тоді довше. Не люблю поспішати. Краще зробити повільніше, але якісно».

Робота починається з ідеї, але часто форма народжується вже в процесі. Майстер зізнається: іноді дерево саме «підказує», яким буде майбутній виріб:

«Буває, беру шматок дерева і спочатку не знаю, що з нього вийде. Починаю різати… і поступово з’являється форма. Це дуже цікаве відчуття, ніби ти не створюєш, а відкриваєш щось, що вже було всередині. Натхнення знаходжу у найпростіших речах: природі, спостереженнях, повсякденному житті. Люблю спостерігати за пернатими. Вони різні – одні спокійні, інші рухливі. Іноді достатньо просто прогулятися, подивитися довкола – і вже з’являються ідеї. Натхнення не треба шукати десь далеко. Воно поруч».

Попри те, що створення фігурок почалося як випадкове заняття, сьогодні це вже невід’ємна частина життя майстра. Його роботи знаходять своїх поціновувачів, прикрашають оселі, стають подарунками і навіть маленькими сімейними реліквіями.

Від найбільшого птаха до найменшого: історії, що мають крила

За п’ять років захоплення у майстерні Віктора Деяка з’явилися десятки робіт. Кожна з них – особлива. Але серед виробів є ті, які він згадує найчастіше.

«Найбільший птах, якого я робив, був десь під пів метра заввишки. Це вже не просто декоративна річ, а майже інтер’єктний об’єкт. З ним було складніше працювати – треба було думати про баланс, пропорції, щоб він виглядав легким, а не громіздким. Але результат мені дуже сподобався. Зовсім інша історія з найменшими фігурками, – зізнається чоловік. – Найменший птах був, мабуть, з долоню. І знаєте, що цікаво? Його робити навіть важче, ніж великого. Там уже не «розгуляєшся» інструментом. Один невдалий рух – і все, можна починати заново.

Попри те, що майстер створює і тварин, саме птахи стали його улюбленою темою. І на це є свої причини.

«Птахи – це свобода. Вони легкі, рухливі, у них є якась своя енергія. Мені подобається передавати цю легкість у дереві, хоча сам матеріал важкий. Це такий виклик – зробити так, щоб дерево «літало», – розмірковує закарпатець. – Крім того, форма пернатих дає більше простору для творчості. Тут можна експериментувати з лініями, пропорціями, кольором. У птахах є пластика. Їх можна стилізувати, трохи змінювати форму… і це виглядає органічно. З іншими тваринами трохи складніше, там більше прив’язки до реальності».

Не всі роботи даються однаково легко. Є такі, які запам’ятовуються надовго – через складність або навіть внутрішню боротьбу з матеріалом.

«Була одна робота, яку я переробляв декілька разів. Не «йшла» – і все. То форма не така, то пропорції не ті. Уже навіть думав відкласти. Але потім вирішив довести до кінця. І вона стала однією з моїх улюблених. Напевно, тому, що була вистраждана, – стверджує мукачівець. – У такі моменти особливо важливо мати підтримку. Для мене опорою є родина. Дуже добре, коли близькі вірять у те, що ти робиш. Я завжди питаю їхню думку. Іноді вони помічають те, на що я вже не звертаю уваги. Це допомагає вдосконалюватися», – заявляє чоловік.

Попри вже напрацьований стиль і досвід, майстер не планує зупинятися. У нього є ідеї, які ще чекають свого втілення.

«Хочу більше експериментувати з формами і розмірами. Можливо, зробити серію більших робіт або навіть композицій. Є думка створити щось тематичне – не окремі фігурки, а цілу історію з кількох елементів. Також замислююся над тим, щоб більше показувати свої роботи людям – брати участь у виставках, ярмарках, ділитися досвідом, – зізнається Віктор Деяк. – Хочеться, щоб люди бачили, що можна робити з дерева. Це ж не тільки меблі чи щось практичне. Це може бути мистецтво, настрій, емоція».

І дивлячись на його птахів, важко не погодитися. У кожному з них – рух, ексклюзив і водночас життя. Вони не просто стоять – вони ніби ось-ось змахнуть крилами.

Марина АЛДОН

Закарпатські