В Ужгороді сварка через пляшку горілки закінчилася жорстоким убивством

27 квітня 2026 р. 11:37

27 квітня 2026 р. 11:37

У буденних новинах про кримінальні події часто губиться головне – людські історії, які стоять за сухими рядками судових рішень. Та інколи окремі справи виринають із загального потоку – через свою жорстокість, кількість запитань і напруження, яке супроводжує кожен етап розслідування. Саме такою стала історія вбивства, що сталася влітку 2023 року в Ужгороді. Детальніше про неї – у матеріалі « Карпатського об’єктива »

Сварка, що закінчилася фатально

Події розгорталися 23 липня 2023 року в одній із квартир Ужгорода. Утім вирок у справі суд виніс лише днями. А в той день ужгородець прийшов у гості до знайомого, де вже на той час була його знайома. Близько 17:30 у кухні помешкання між 31-річним чоловіком, який раніше вже мав проблеми з законом та 42-річною жінкою виникла сварка. Як наголошується у Єдиному державному реєстрі судових рішень, конфлікт швидко переріс у трагедію.

Чоловік, керуючись особистою неприязню, завдав нещасній численні удари – не менше 35 ножових поранень. Ураження були спрямовані в життєво важливі ділянки: шию, обличчя, верхні кінцівки. Пошкодження великих судин і органів призвело до масивної крововтрати та шоку, які стали причиною смерті.

Здавалося б, картина злочину очевидна. Однак сам ужгородець у суді категорично заперечив свою провину.

Він розповів іншу версію подій. За його словами, того дня він спочатку зустрів знайомих, після чого разом із ними прийшов до квартири, де і перебувала його жертва. Там виникла словесна перепалка через алкоголь. Жінка нібито поводилася агресивно, вживала нецензурну лексику, що й спровокувало конфлікт.

Нападник визнав, що застосовував силу, бив інших присутніх, зокрема господаря квартири. Також підтвердив, що вдарив і жінку, однак лише долонею. Після цього, за його словами, він залишив помешкання і більше туди не повертався.

Він наполягав: ножа при собі не мав, а вбивство могла вчинити будь-яка інша особа, адже квартира була місцем постійних застіль і фактично «прохідним двором».

Оточення назвало чоловіка жорстоким

Попри відсутність прямих свідків самого вбивства, у суді пролунала низка показів, які склали загальну картину поведінки ужгородця того дня.

Знайомі описували його як людину агресивну, схильну до конфліктів і зловживання алкоголем. Дехто згадував, що того дня він перебував у неадекватному стані, кричав на вулиці, погрожував «всіх повбивати». Інші розповідали про його звичку носити ножі та неодноразові бійки.

Особливо важливими стали свідчення чоловіка, який бачив обвинуваченого з ножем у руках у день події. За його словами, той рухався в напрямку місця, де згодом сталося вбивство, і висловлював агресивні наміри.

Ще один свідок підтвердив, що конфлікт у квартирі дійсно був, і що ужгородець поводився вкрай агресивно, навіть погрожував ножем.

Разом із тим, атмосфера в самому помешканні, де сталася трагедія, була далекою від спокійної. Сусіди запевнили, що там постійно відбувалися гучні застілля, а поліція приїжджала неодноразово. Це ускладнювало встановлення чіткої картини подій і додавало аргументів стороні захисту.

Мати загиблої у суді вимагала найсуворішого покарання – довічного позбавлення волі. Її слова були емоційними й прямими: доньку вбили, і винний має відповісти.

Чоловік потерпілої, який на момент подій перебував на службі, зізнався, що не знає деталей трагедії, бо сім’я на той час проживала не разом, але він планував відновити стосунки з дружиною.

Прокурор наполягав: навіть за відсутності прямих доказів, сукупність непрямих – поведінка обвинуваченого, свідчення очевидців, обставини конфлікту вказують на його провину.

Захист, навпаки, підкреслював: доказів «поза розумним сумнівом» немає, мотив не доведений, а сам злочин міг вчинити хтось інший.

Тож Ужгородський міськрайонний чуд визнав чоловіка винним в умисному вбивстві та призначив йому покарання у вигляді 13 років позбавлення волі. Окрім цього, з нього стягнуто значні процесуальні витрати за проведення численних експертиз – загалом десятки тисяч гривень.

Для рідних загиблої цей вирок – лише часткове полегшення. Втрачене життя не повернути, а відповіді на всі запитання, ймовірно, так і залишаться поза межами судового рішення. Але для суспільства це сигнал: навіть найбільш заплутані злочини не залишаються безкарними.

Марина АЛДОН

Закарпатські