Хустянка з чоловіком створюють будиночки, що світяться

02 травня 2026 р. 13:17

02 травня 2026 р. 13:17

На Закарпатті є люди, які вміють бачити красу там, де інші проходять повз. Вони, сповнені натхненням, створюють ексклюзивні речі. Саме такі майстри наповнюють наш побут теплом, а звичайні матеріали, які є під руками перетворюють на цікаві витвори.

Серед них – подружжя із Хуста, що у вільний час не відпочиває, а займається рукоділлям. І кожен їхній виріб – це не просто хатинка, що світиться, а частинка душі.

Тож яка робота давалася найважче? Скільки часу займає виготовлення одного будиночка? Яку найбільшу хатину довелося майструвати? Про це умільці розповіли « Карпатському об’єктиву ».

Світло в маленьких вікнах

У Хусті живе подружжя, яке вже шість років поспіль створює справжню казку – світильники у формі будиночків. Їхні вироби не просто освітлюють кімнату, а ніби відкривають двері у маленький, затишний світ, де у кожному віконці живе тепло.

«Ми навіть не думали, що це стане частиною нашого життя, – каже « Карпатському об’єктиву » пані Олена. – Побачили такі будиночки у Польщі на виставці й просто закохалися. Стояли, роздивлялися, і я кажу чоловікові: «А давай спробуємо зробити щось подібне?»

«Я тоді лише плечима знизав, – додає пан Василь. – Думаю, що там складного? Але коли почали розбиратися – зрозумів: це ціла наука».

Василь Штефуца за професією електрик, і саме на ньому – технічна частина роботи: каркас, проводка, освітлення. Олена – бухгалтер, але її душа тяжіє до творчості. Саме вона займається оздобленням: додає фактури, фарбує, прикрашає, надає кожному будиночку характеру.

«У мене завжди були нитки, тканини, вишивки, – розповідає жінка. – Я люблю працювати руками. А тут наче все зійшлося: і фантазія, і можливість створювати щось нове».

Матеріали хустяни використовують найрізноманітніші: пінопласт, дерево, картон, ламінат, шпон. Інколи навіть залишки після ремонту чи старих меблів отримують нове життя.

«Я люблю дерево, – каже Василь. – Раніше меблі для дому сам робив. Тому коли почали створювати будиночки, це мені дуже відгукнулося. Каркас – це як фундамент справжнього дому. Має бути міцний і надійний».

Перші спроби були трохи незграбними. Подружжя згадує, що доводилося багато експериментувати, псувати матеріали, переробляти.

«Бувало, зробимо – і не подобається, – посміхається Олена. – Я кажу: «Ні, цей не такий, як я хочу». І ми починали знову».

«А я вже думаю: ну скільки можна, – жартує чоловік. – Але потім бачу результат – і розумію, що воно того варте».

З часом з’явився власний стиль. У їхній колекції – сотні будиночків: від маленьких хатинок до складних композицій.

«Є в нас і дерев’яні хатки, і такі, як кам’яні фортеці, і навіть багатоповерхівки, – наголошує майстер. – Кожен виріб – індивідуальний».

«А мені найбільше подобається робити щось нове, – стверджує Олена. – Не повторюватися. Хоча інколи люди просять зробити за фото – тоді це вже інша відповідальність».

Їхні роботи розлетілися далеко за межі України. Світильники з маленькими віконцями, що світяться, вже є у Чехії, Угорщині, Польщі, Німеччині.

«Син нам дуже допомагає, – наголошує умілиця. – Він живе у Польщі, і через нього багато замовлень. Донька в Чехії – теж підтримує».

Та попри це, подружжя не вважає своє хобі бізнесом у класичному розумінні.

«Для нас це більше, ніж робота, – зізнається Василь. – Це спосіб не сидіти без діла, коли діти далеко».

«Щоб вечорами не було сумно», – тихо додає Олена.

Як народжується мрія

Створення кожного будиночка – це процес, який потребує не лише часу, але й неабиякого терпіння. Подружжя зізнається: легких робіт у них майже не буває, але є такі, що запам’ятовуються особливо.

«Найважче було зробити першу «велику» хатину, – пригадує хустянин. – Там і дах складний, і багато вікон, і підсвітка не проста. Я кілька разів переробляв проводку, бо не подобалося, як світло розподіляється».

«А мені тоді здалося, що я ніколи не доведу її до ладу, – доповнює його жінка. – Декор займав багато часу. Хотілося, щоб вона виглядала як справжній старовинний будинок».

Та саме такі виклики, кажуть вони, і дають розвиток. З кожною новою роботою стає легше, з’являється досвід і впевненість.

На виготовлення одного будиночка йде від кількох днів до тижня, а іноді й більше – залежно від складності.

«Якщо простий варіант – можемо зробити за два-три дні, – пояснює Василь. – Але якщо там багато деталей або замовлення індивідуальне, тоді працюємо довше».

«Я ж можу один будиночок «мучити» тиждень, – заявляє Олена. – Бо постійно щось додаю, змінюю. Хочеться ідеалу».

Найбільша хатина, яку довелося створити, була справжнім викликом для обох.

«Вона була десь пів метра заввишки, – розповідає чоловік. – З кількома поверхами, сходами, балконами, огорожею, деревами. Там навіть різні «кімнати» підсвічувалися по-різному».

«Я тоді сказала: «Все, більше за такі великі не беремося», – пригадує закарпатка. – Але, як бачите, якщо попросять – ще зробимо».

А от найменший виріб – це майже ювелірна робота.

«Маленькі будиночки – це окрема історія, – продовжує майстриня. – Там треба дуже акуратно працювати, бо кожна деталь на виду».

«І проводку складніше заховати, – додає хустянин. – Але виглядають вони дуже мило».

Процес створення сувеніра складається з кількох етапів. Спочатку – ідея або замовлення.

«Інколи люди присилають фото свого будинку і просять зробити копію, – розповідає Олена. – Це дуже відповідально. Далі Василь береться за каркас. Він вирізає основу, формує стіни, дах, продумує, де буде світло. Потім проводка, лампочки – це його частина роботи. Після цього естафету переймаю я. І вже «оживляю» будиночок. Фарбую, додаю фактуру, роблю віконця, двері, декор. Це найулюбленіший момент».

Фінальний етап – перевірка світла.

«Вмикаємо і дивимося, як воно світиться, – запевняє умілець. – Бо головне – щоб було затишно, а не просто яскраво».

У майбутньому подружжя мріє створити цілу композицію – маленьку вулицю з будиночків.

«Це, скоріше, для себе, – зізнається Олена. – Просто мрія».

«Хочеться зробити щось таке, щоб поставити і дивитися вечорами, – додає Василь. – Як маленьке місто, де завжди світиться світло».

І, можливо, саме ця мрія є найважливішою. Бо їхні будиночки – це не лише декор чи світильники. Це – домашній затишок, який можна створити власними руками.

Марина АЛДОН

Закарпатські