Громада і традиції за одним столом: у Великій Доброні провели самобутній гастрономічний захід

28 травня 2026 р. 13:53

28 травня 2026 р. 13:53

Благодійний фонд «Pro Agricultura Carpatika» та його жіноче крило 22 травня провели на території Великодобронської лісової школи традиційний захід «Риба, дичина та все, що смачно» (Halat, vadat, s mindent, mi jó falat). Головною ідеєю гастрономічної події, де готували страви з риби, дичини та грибів, стали єдність і збереження місцевих кулінарних традицій.

Після короткого інструктажу учасники взялися до роботи. Кожен знайшов собі справу: одні чистили цибулю та часник, інші обробляли основні інгредієнти – рибу, м’ясо дикого кабана та гриби-трутовики або ж замішували тісто на ланґоші та нокедлі. Роботу призупинили лише на час офіційного відкриття.

Присутніх привітав голова Фонду Ласло Гіді:

– Коли ми заснували жіноче крило, то виходили з того, що війна покладає на жіночі плечі важкий тягар. Нести його самотужки складно, але разом, у громаді – значно легше. Коли жінки збираються з різних куточків Закарпаття, вони діляться і радощами, і проблемами, що допомагає полегшити душевний біль. Протягом року ми маємо чимало приводів для зустрічей на різних заходах, і нинішня подія – один із них. Наш психологічний стан із відомих причин зараз важкий. Проте на думку спадають слова отця Пласіда Олофссона, якого радянський військовий трибунал засудив до ГУЛАГу за сфабрикованими звинуваченнями: «Страждання не слід драматизувати! Не треба скаржитися, бо це робить людину слабшою. Радість необхідна для виживання. Тому слід помічати та свідомо шукати маленькі приємності в житті». Це правило актуальне й сьогодні. Нині ми переживаємо саме такий момент. Тут, у лісі, де світить сонце, готується смачна їжа і можна вдихнути свіже, насичене киснем повітря, ми обов’язково відчуємо радість від того, що ми разом. Ми можемо підтримати одне одного, поговорити, а щось краще за це в теперішні дні навряд чи знайдеться, – зазначив він.

Жіноче крило, створене після початку війни, відтоді успішно працює. Цього разу кулінари готували із сезонних інгредієнтів, зібраних у лісах, на полях та у водоймах.

– У межах жіночого крила ми намагаємося організовувати якомога більше зустрічей. Сьогодні проводимо вже четвертий такий захід, хоча цього року зібралися разом уперше. Нашою метою від самого початку було відволікти господинь від буденних турбот і залучити їх до життя громади. Це надзвичайно важливо, – розповіла Єва Сані, засновниця жіночого крила БФ «Pro Agricultura Carpatika».

Присутніх коротко привітав і консул Угорщини в Ужгороді Карой Сепеші.

– Уже втретє ми маємо нагоду долучитися до цієї події та насолодитися чудовою спільнотою й гарною атмосферою. Тут усе чудово. Сподіваємося, що цей захід допоможе громаді зберегтися та розвиватися далі в нашому складному світі, – зазначив дипломат, побажавши усім плідної роботи та смачного.

Поки на вогні кипіли різноманітні страви, учасники частувалися домашньою випічкою. Наприклад, Марґіта Гете за старовинним рецептом спекла бісквіт зі сливовим лекваром та збитими білками, присипаний меленими волоськими горіхами.

Член Великодобронського мисливського товариства Жолт Бадо дивував гостей тушкованим м’ясом дикого кабана. Секрет його приготування особливий: поки інші кухарі зазвичай спочатку пасерують цибулю, він спершу обсмажує м’ясо, а вже потім додає решту інгредієнтів.

– Особливих таємниць немає. Я поклав моркву, але головне – додати свіжі помідори, перець, зелень кропу й петрушки, трохи томатного соку та червону паприку. Я часто готую для друзів і завжди роблю саме так, – поділився мисливець.

Аґнеш Гіді, одна із засновниць жіночого крила, приготувала кислий рибний суп (savanyú csíklé) – традиційну страву, яку колись часто варили у Великій Доброні.

– У дитинстві моя бабуся часто готувала таку юшку. Проте через осушення навколишніх земель та засуху знайти головний інгредієнт важко. Замість цілого відра болотяного в’юна нам вдалося роздобути заледве два кілограми. Але для дегустації цього вистачить. Загустимо суп підсмаженими грінками, – розповіла пані Аґнеш.

Також тут можна було ознайомитися з процесом приготування грибних котлет.

– Вони готуються так само, як і м’ясні. Усе залежить від кількості грибів-трутовиків, за бажанням їх можна змішати навпіл із фаршем. Приправу додаємо традиційну, усе вимішуємо й підливаємо трохи мінеральної води. Цей секрет соковитості я колись почула від однієї старшої пані на весіллі, – поділилася рецептом Аґнеш Гіді.

За смаження котлет узялася Ґабріелла Варга: на гарячій олії та рівномірному вогні, після кількох перевертань, вони гарно підрум’янилися.

Тим часом Андрея Гіді та Діана Сільваші готували ланґоші з сиром і грибами. Три кілограми тіста дівчата вимішували по черзі. Зізнаються, що така начинка – їхня власна ідея. У традиційне дріжджове тісто для ланґошів вони загортають сир та гриби, обсмажені з цибулею і паприкою, складають коржик навпіл і смажать у фритюрі. Готову страву змащують сметаною з часником і посипають подрібненою зеленою цибулею.

Відзначився і голова Великодобронської громади Ференц Надь. Він приготував вершково-грибний соус до нокедлі. Самі ж клецки-нокедлі Моніка Шаркьозі, Ержебет Надімова та Єва Надь зробили точно так, як колись училися від своїх бабусь.

– Весняний дар лісів навколо Латориці – це жовтий гриб-трутовик, який ми збираємо щороку. Його важливо «впіймати» в ідеальному стані. Якщо гриб перезріє і здерев’яніє, то втратить свій насичений смак. Найкраще, коли при зрізанні з нього витікає злегка каламутний сік. Ми готуємо його по-різному, але мій улюблений рецепт із вершками, – зазначив Ференц Надь і не помилився: з’їли все до останньої крихти.

Після частування регіональними стравами гості зіграли у старовинні народні ігри, які організував Іштван Варга.

– Коли так ситно пообідаєш, приємно трохи порухатися. Під час подорожей Карпатським басейном ми запозичили багато різних розваг, які не потребують великих зусиль. Наприклад, гра на швидкість реакції з горіхами чи кидання плетеного кошика в ціль. А от біг із тацею, повною склянок із палинкою – це завжди надзвичайно весело, – розповів Іштван.

Особливу атмосферу гастрономічного пікніка доповнювали звуки акордеона та запальні пісні у виконанні Бейли Бачкаї, весільного старости із Саловки.

Час, проведений на свіжому повітрі, дав громаді чудову нагоду для щирих розмов у ці складні часи. Учасники провели незабутній день на природі, де гармонійно поєдналися традиційна гастрономія та чудовий настрій.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/ Kárpátalja hetilap

Закарпатські