Юрій Продан звичайний металевий дріт перетворює на садові скульптури

06 червня 2026 р. 18:48

06 червня 2026 р. 18:48

Метал зазвичай асоціюється з чимось важким, холодним і буденним. Для когось це просто матеріал для огорож чи господарських конструкцій. Але є люди, які навіть у шматку дроту бачать майбутній витвір мистецтва. Саме таким є Юрій Продан – майстер із Хуста, що створює незвичні садові скульптури з металу.

На його подвір’ї можна побачити оленів, собак, декоративні композиції та каркаси, які з настанням темряви оживають завдяки гірляндам. Одні фігури наповнені камінням, інші прикрашені зеленню. І хоча за фахом чоловік – зварювальник, садові скульптури для нього не робота, а справжнє творче захоплення, яке несподівано змінило його життя. Більше про своє хобі майстер розповів «Карпатському об’єктиву».

«Почалося все з фото в інтернеті»

Подвір’я Юрія Продана одразу привертає увагу. Тут між зеленню видніються металеві фігури тварин, декоративні конструкції та незвичні композиції.

Зустрічаючи гостей, чоловік скромно каже, що ніколи не думав називати себе майстром чи митцем.

«Я звичайний зварювальник. Усе життя працював з металом. Раніше навіть не думав, що з дроту можна робити щось настільки цікаве, – розповідає «Карпатському об’єктиву» Юрій. – Скульптурами захопився лише торік. Усе почалося випадково, під час облаштування власного подвір’я. Хотілося зробити щось гарне біля хати. Не просто клумбу чи лавицю, а щось незвичне. Ідею підказала дружина. Вона побачила в інтернеті фото металевої фігури й запитала: «А ти таке не зміг би зробити?». Я спочатку посміявся. А потім думаю: чому б і ні? Почав шукати інформацію в мережі, переглядати відео, вивчати техніки. Годинами дивився, як люди це роблять. Дещо пробував по-своєму».

Першою роботою стала невелика декоративна фігура.

«Кривенька трохи вийшла, але для мене вона особлива. Бо саме з неї все почалося, – пригадує умілець. – Згодом виробів ставало дедалі більше. Мене захопив сам процес. Момент, коли зі звичайного дроту починає вимальовуватися форма, є найважливішим. Спершу нічого незрозуміло, а потім раптом з’являється тварина чи якась фігура. Для роботи використовую металевий дріт, арматуру, зварювання. Часто комбіную різні матеріали. Ідеї нерідко виникають уже під час роботи. Буває, починаю створювати одне, а виходить зовсім інше. Метал сам підказує форму».

Найчастіше люди звертаються до хустянина не за декоративними речами, а за практичними.

«Переважно замовляють щось для господарства: брами, конструкції, підставки. Скульптури поки що більше для душі, – запевняє Юрій. – Але саме декоративні роботи приносять мені найбільше задоволення. Особливо люблю створювати сезонні композиції. Перед зимою на подвір’ї з’являються металеві олені та сніговики. Їх можна оздобити гірляндами, і ввечері вони дуже красиво світяться. Атмосфера тоді зовсім інша. Діти завжди зупиняються, розглядають. Та й дорослі часто фотографуються біля скульптур. Це приємно».

Деякі конструкції майстер прикрашає рослинами.

«Можна пустити зелень по каркасу – дуже цікаво виходить. Скульптура ніби оживає, – пояснює закарпатець. – На створення однієї роботи іноді йде кілька днів, а іноді – тижні. Усе залежить від складності. Є речі, які виготовляються швидко. А є такі, де треба багато дрібної роботи й терпіння. Найбільшим виробом є олень для подвір’я. Він вийшов майже в людський зріст. З ним довелося повозитися. А найменшою була маленька декоративна пташка. Вона помістилася в долоні. Але дрібні роботи іноді навіть складніші».

Найважчими умілець вважає скульптури з великою кількістю деталей, коли багато вигинів і треба все точно виставити.

«Хочу, щоб син теж умів творити руками»

За словами Юрія Продана, найбільше в скульптурах його захоплює те, що метал починає оживати. Те, що спочатку видається хаотичним переплетенням дроту, поступово перетворюється на тварину, декоративну фігуру чи навіть цілу композицію.

«Мені подобається сам процес. Коли бачиш готову роботу, це зовсім інше відчуття. Наче створив щось із нічого, – наголошує чоловік. – Особливо мені до душі фігури тварин. У них є характер. Якщо правильно зробити вигини, позу, вони виходять наче живі».

Однією з найцікавіших своїх робіт Юрій називає металевого собаку.

«З ним було непросто, бо хотілося передати форму морди, поставу. Але результат мені дуже сподобався, – стверджує він. – Іноді на одну скульптуру йде стільки дроту, що сам дивуюся. Починаєш працювати і не помічаєш, як минає пів дня. Це дуже затягує».

Майстер часто експериментує. Каже, що скульптури можна змінювати залежно від сезону.

«Улітку їх добре доповнює зелень. Якщо пустити рослини по металевому каркасу, виходить дуже гарно. А взимку – підсвітка. Ще рік тому я навіть не думав, що це хобі настільки захопить мене. Просто хотів прикрасити подвір’я. А тепер постійно думаю про нові роботи», – сміється майстер.

Надихає чоловіка не лише інтернет, але й сама природа та близькі люди.

«Іноді побачиш тварину, дерево або навіть тінь – і вже з’являється ідея. Водночас без підтримки дружини навряд чи наважився б серйозно займатися скульптурами. Вона мене дуже окриляє. Часто підказує щось, оцінює роботи. Буває, саме вона каже: «Оце точно треба доробити», – усміхається чоловік.

Попри захоплення, Юрій не вважає себе професійним скульптором.

«Я ще багато чого не вмію. Постійно вчуся. Але мені це подобається, – каже він. – У майбутньому мрію створювати ще масштабніші композиції. Хотів би зробити щось велике для громадського простору або парку. Такі речі дуже оживляють місце. Та найбільша мрія пов’язана із сім’єю. Хочу всього навчити сина, коли підросте. Щоб умів працювати руками, щось створювати. Це дуже важливо. Сучасним дітям часто бракує саме живої творчості. Телефон – це добре, але коли людина може щось зробити власноруч, то зовсім інше».

І поки на подвір’ї майстра з’являються нові металеві фігури, він уже думає над наступною роботою.

«Ідей багато. Головне – щоб вистачило часу все зробити», – усміхається Юрій.

Марина АЛДОН

Закарпатські