Лисички, білі та голубінки: ужгородські ринки заполонили гриби

14 червня 2026 р. 14:54

14 червня 2026 р. 14:54

На Закарпатті розпочався грибний сезон. Після дощів ліси ожили, а разом із ними прокинулася і давня закарпатська традиція – тихе полювання. Уже з самого ранку на ринках Ужгорода можна побачити лотки із лісовими дарами. Тут і жовтогарячі лисички, і білі гриби, і голубінки, і навіть рідкісні знахідки, які знають лише досвідчені грибники. Попри те, що ціни на гриби нині досить високі, покупців вистачає. Для багатьох закарпатців свіжі лісові гриби залишаються справжнім літнім делікатесом, від якого важко відмовитися.

Біля одного з торгових рядів свою продукцію продає пані Олена з Анталовців. Перед нею акуратно розкладені гриби різних видів. Покупці зупиняються, розглядають товар, розпитують про місце збору та ціни. «Усе з лісу, – усміхається жінка. – Цього року грибів уже достатньо, але знайти їх не так просто. Треба йти якомога далі в ліс. Грибників дуже багато. Треба знати місця. Одні гриби люблять вологу і ростуть ближче до потоків чи водойм. Інші шукають сухіші ділянки. Одні ховаються біля старих пеньків, інші – серед хвої, а деякі найкраще ростуть у дубово-букових лісах. Без досвіду можна проходити повз гриб і навіть не помітити його». Жінка каже, що в сезон може проводити у лісі по кілька годин щодня: «Інколи повертаєшся з повним кошиком, а буває, що пів дня ходиш і назбираєш лише кілька грибів. Ліс має свій характер. Ніколи не знаєш наперед, що знайдеш».

Ціни цього року чималі. За миску голубінок продавчиня просить 100 гривень, а білі гриби оцінює у 250 гривень. «Дехто каже, що дорого. Але спробуйте самі походити лісом кілька годин. Це важка праця. Треба рано вставати, добре знати місцевість і ще й нести додому важкий кошик», – додає вона.

Поки ми розмовляємо, до прилавка підходить покупчиня Ірина. Жінка уважно перебирає лисички та просить зважити кілька жмень. «Для себе берете чи на гостину?» – запитує продавчиня. «Для сім’ї, – відповідає пані Ірина. – Приготую зі сметаною, буде мачанка. У нас усі дуже люблять лисички». Жінка охоче ділиться рецептом. «Спочатку добре промиваю гриби, потім відварюю хвилин п’ятнадцять. Далі обсмажую на сковорідці з цибулею. Аромат такий, що його чути навіть сусідам. Наприкінці додаю сметану. Найкраще смакує з молодою картоплею», – наголошує ужгородка.

На ринку відчувається особлива атмосфера. Хтось торгується, хтось ділиться рецептами, а хтось згадує свої грибні пригоди. Один літній чоловік розповідає, як кілька років тому випадково заблукав у лісі через надто велике захоплення пошуком грибів. «Побачив один гриб, потім другий, третій… Так захопився, що не помітив, як відійшов далеко від дороги. Добре, що телефон був заряджений», – сміється він.

Грибний сезон на Закарпатті завжди був чимось більшим, ніж просто збір їжі. Для багатьох родин це спосіб провести час разом. У вихідні до лісу вирушають цілими сім’ями. Діти вчаться розрізняти види грибів, дорослі відпочивають від міського шуму. Утім, фахівці вкотре нагадують: збирати потрібно лише добре відомі гриби. Щороку трапляються випадки отруєнь через необережність або надмірну впевненість у власних знаннях.

На ринку більшість покупців довіряють місцевим продавцям, адже ті роками займаються збором грибів і добре знають свою справу. Продавці сподіваються на нові дощі. «Якщо погода буде сприятлива, грибів стане ще більше, – каже пані Олена, складаючи решту товару. – Ліс зараз щедрий. Треба лише вміти його слухати».

І поки літо тільки набирає обертів, на ужгородських ринках панує справжній грибний сезон – із запахом лісу, спогадами про дитинство та закарпатською любов’ю до дарів природи.

Аня МАТІ

Закарпатські