На Ужгородщині відкрили меморіальну дошку колишньому ректору Університету Ракоці Калману Шовшу з нагоди 15-х роковин його смерті

08 липня 2026 р. 13:40

08 липня 2026 р. 13:40

У с. Соловка На Ужгородщинi вшанували пам’ять Калмана Шовша, засновника та першого ректора Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ, історика, викладача, голови Ужгородського осередку Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ-КМКС). На меморіальній церемонії його колеги, соратники, друзі, учні та шанувальники віддали належне цій видатній постаті угорського громадського життя краю.

З нагоди події на стіні рідного будинку Калмана Шовша було відкрито меморіальну дошку. Її спільно встановили Закарпатський угорський університет ім. Ференца Ракоці ІІ та Соловський місцевий осередок Товариства угорської культури Закарпаття.

Калман Шовш, який помер у віці 49 років і чиє життя та діяльність були тісно пов’язані зі справою освіти, збереження й побудови майбутнього угорської громади області, народився та мешкав у с. Соловка на березі Тиси. Як засновник і голова місцевого осередку ТУКЗ-КМКС , а згодом очільник Ужгородського районного осередку Товариства угорської культури Закарпаття відігравав важливу роль у житті угорців Ужгородщини та місцевої громади.

5 липня з нагоди вшанування пам’яті Калмана Шовша до Соловки прибуло багато його шанувальників. Захід розпочався в місцевій реформатській церкві з урочистого богослужіння, аби віддати належне видатному уродженцю села. Слово Боже проголосив пастор Жолт Шовш.

Відтак на місцевому кладовищі в присутності членів родини – дружини та доньки – після виконання угорського національного гімну учасники меморіального заходу поклали вінки до могили Калмана Шовша.

Біля його колишнього будинку його наступник на посаді, учень і друг, ректор Закарпатського угорського університету ім. Ференца Ракоці ІІ професор Степан Черничко зазначив: «Стоячи перед рідним домом Калмана Шовша, ми згадуємо передусім не колишнього ректора, а людину, яка тут виросла, сюди поверталася з роботи щовечора і звідси вирушила в останню путь, маючи лише 49 років. Відтоді минуло 15 літ. Час багато чого змінює, але є втрати, до яких неможливо звикнути. Є особистості, значення яких час не применшує, а навпаки, висвітлює дедалі яскравіше. Калман Шовш був саме такою людиною. […] Він був тим керівником, тим ректором, який у вирішальні моменти вказував напрямок, давав можливості, довіряв нам відповідальність і в якого я особисто багато навчився не лише у професійному, а й людському плані. Багато хто пам’ятає Калмана Шовша. Одні шанували його як науковця, інші – як політика, викладача або керівника навчального закладу. Як політик він завжди шукав спільну мову, а не розбрат. Як викладач був дуже ерудованим, дотепним і цікавим. Як ректор цінував виважений, упевнений розвиток. А як історик став пристрасним дослідником минулого своєї рідної землі. Як при цьому в нього знаходився час на голубівництво, полювання та сім’ю, я так і не зміг збагнути. Ми – ті, хто мав змогу працювати з ним, – насамперед зберігаємо пам’ять про людину, яка вірила в те, що на Закарпатті можна й треба будувати угорську вищу освіту, та про вченого, який був символічною постаттю для закарпатської наукової спільноти».

Цитуючи улюблені вирази Калмана Шовша, Степан Черничко продовжив свої спогади так: «Дорогий Калмане! «Неймовірно!» – сказав би ти сьогодні, якби стояв тут серед нас. Однак ми ще не наважуємося сказати, цитуючи одну з твоїх улюблених фраз: «Готово, ми перемогли!», але працюємо над цим. Ми прагнемо постійно зводити нові поверхи на міцному фундаменті, закладеному тобою. Це буде наш найдостойніший пам’ятник…».

Голова Соловського місцевого осередку ТУКЗ-КМКС Марія Галас-Ковач поділилася особистими спогадами про Калмана Шовша, засновника та першого очільника цієї організації. Зокрема розповіла про те, як він регулярно йшов пішки додому з Єсенської залізничної станції, адже завжди повертався в рідний дім звідусіль – і з Ужгорода, і згодом із Берегова. Пані Марія згадала, з яким ентузіазмом він говорив про свою роботу в Ужгородському центрі гунгарології, так, як, за її словами, уміють лише одиниці – ті люди, для яких робота є покликанням, ба навіть місією. «Навіть одна людина може мати великий вплив на світ, якщо серйозно ставиться до дорученої їй місії. А Калман Шовш діяв саме так. З усіма він розмовляв прямо й щиро. Куди б не поїхав, Соловка залишалася для нього центром світу. Він любив свою рідну землю та людей, що тут жили», – підкреслила Марія Галас-Ковач.

За її словами, місцева організація виступила з ініціативою встановити на сімейному будинку меморіальну дошку, щоб нагадувала про видатного уродженця села навіть тоді, коли вже не буде тих, хто зберігає його у своїх думках і серцях. Відтак пані Марія висловила подяку Університету Ракоці за підтримку, а також вдові та дітям Калмана Шовша, що дозволили реалізувати проєкт.

Меморіальну дошку урочисто відкрили вдова Калмана Шовша, Катерина Шовш, президентка Університету Ракоці Ільдіко Орос, ректор Степан Черничко та Марія Галас-Ковач, після чого реформатський пастор Жолт Шовш попросив Божого благословення цій важливій справі та всім присутнім.

Насамкінець члени Соловського місцевого осередку ТУКЗ-КМКС пригостили учасників меморіальної церемонії прохолодними напоями в місцевому будинку культури.

Джерело : Badó Zsolt / Kárpátalja hetilap

Закарпатські