Олександр Холод: ветеран, який популяризує туризм і сприяє реабілітації військових

24 липня 2026 р. 18:40

24 липня 2026 р. 18:40

Олександр Холод – колишній офіцер служби цивільного захисту, ветеран та капелан. Родом із Києва, але значну частину життя проживає на Закарпатті.

Сьогодні надає туристичні послуги, організовує ретрити з акцентом на психологічне відновлення ветеранів, відвідує поранених військових у госпіталі й активно співпрацює з волонтерськими організаціями.

На Закарпаття колишній військовий, який закінчив Харківське училище ракетних військ імені Крилова, приїхав у 2000 році з Мелітополя. Його направили до області, аби допомагати населенню долати наслідки повені 1998 року. У складі загону Олександр працював у Королеві, долучався до відновлювальних робіт. До 2005 року служив в аварійно-рятувальному загоні тодішнього Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, який базувався в Ужгороді.

Олександр відчував поклик служити людям ще й духовно, тому розпочав навчання в семінарії. Згодом йому запропонували виконувати обов’язки капелана в одній із бригад, яка базувалася під Києвом.

Ще один напрям діяльності колишнього військового – волонтерство. Активно займатися ним Олександр почав після подій на Майдані Незалежності в Києві у 2014 році. Доставляв гуманітарну допомогу на схід України, зокрема в райони Бахмута і Костянтинівки. Разом із іншими волонтерами забезпечував військові підрозділи теплими речами, взуттям і спорядженням.

«Під час однієї з таких поїздок дізналися, що я служитель, і попросили помолитися. Тоді зрозумів, що просто волонтерство для мене закінчилося», – згадує ветеран.

За період свого волонтерства до повномасштабного вторгнення співпрацював з багатьма військовими підрозділами, від Станиці Луганської до Широкино.

Початок повномасштабного вторгнення зустрів колишнього військового на Закарпатті. Свою родину – дружину та чотирьох дітей – йому вдалося вивезти із Києва у безпечніший регіон ще до початку бойових дій. А оскільки мав місткий мікроавтобус Sprinter, який переобладнав із 8 до 15 місць, долучився до евакуації людей.

За словами ветерана, він хотів бути корисним тут і зараз. Навіть доводилося вивозити до Ізраїлю 30 онкохворих дітей з батьками після обстрілу лікарні «Охматдит» 4 березня 2022 року.

Згодом поїздки стали регулярними – з Києва на Закарпаття через Львів. Евакуйовував людей, зокрема, з Бучі, Чернігова, Києва та Житомира. До перевезень долучалися побратими, друзі й знайомі.

У серпні 2022 року, коли у війська ввели штатну посаду військового капелана, Олександр добровільно мобілізувався військовим капеланом 5-го окремого стрілецького батальйону, де разом з побратимами проходив службу на кордоні з “росією” в Чернігівській області.

У 2023 році ветерана звільнили зі служби за станом здоров’я та сімейними обставинами, але й сьогодні на запрошення бойових підрозділів відвозить допомогу закарпатським підрозділам, які перебувають на Донбасі.

У цивільному житті ветеран знайшов натхнення в туризмі. Організовує для всіх охочих походи в гори, рафтинг, екскурсії відомими та безпечними туристичними локаціями Закарпаття і Львівщини. Забезпечує учасників трансфером, а також власноруч готує традиційні закарпатські страви на вогнищі.

Розвивати такі тематичні поїздки він почав після ближчого знайомства зі спілкою учасників бойових дій «Об’єднані війною» та Сергієм Кузнєвим, який був одним із керівників проєкту «Україна – Норвегія» із соціальної адаптації військовослужбовців до цивільного життя. Це стало поштовхом до відкриття власної справи.

Туристичні походи ветеран організовує також для дитячих таборів і команд волонтерів. Здебільшого проводить тури вихідного дня, які сам і розробляє. Доступні одноденні, дводенні та триденні поїздки – походи в гори з ночівлею в наметовому містечку та сплави річками.

«Минулого року зі мною сплавлялася родина з чотирирічною дитиною. Навіть для найменших є спорядження. Походи зазвичай організовую самотужки, але можу залучити побратимів. Проводимо майстер-класи зі встановлення наметів й розпалювання багаття. Шукаю локації, які не були б надто перевантажені людьми, щоб уникати можливих тригерів для ветеранів», – зазначає Олександр.

На сьогодні ветеран створив чимало авторських турів, зокрема до Тустані та водоспаду Воєводин. Одним з основних маршрутів залишаються сплави річкою Тисою.

Розуміючи необхідність відновлення та адаптації побратимів в майбутньому, Олександр здобув освіту психолога завдяки ваучеру на другу вищу освіту. Закінчив Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького за спеціальністю «Реабілітаційна та клінічна психологія».

Отримані знання застосовує в роботі з військовими. Маршрути розробляє так, щоб під час подорожей можна було проводити психологічні вправи для розвантаження та відновлення.

«Я можу служити їм за принципом «рівний – рівному», розповідати й підказувати можливі виходи із ситуацій, тому що сам пережив деякі негативні моменти після повернення до цивільного життя. Завдяки навчанню, зрозумів, що впливає на мої думки та емоції. І тепер цим можу трохи допомогти іншим: поговорити, вислухати, порадити звернутися до когось», – наголошує ветеран.

Цього року Олександр виграв грант у межах проєкту «Власна справа» від Українського ветеранського фонду на розвиток власного починання, зокрема, придбання автобуса. Надходження коштів очікує вже наприкінці серпня. Новий транспорт необхідний для того, щоб розширити послуги з перевезення, а в майбутньому й організовувати тури за кордон.

Сьогодні ветеран активно співпрацює з багатьма волонтерськими організаціями в Ужгороді. Разом вони організовують акції на підтримку поранених військових, які проходять лікування та реабілітацію.

Одна з останніх таких акцій – пікнік на території лікарні для понад 30 військових, серед яких були захисники з ампутаціями. Разом вони спілкувалися, зокрема, приготували на відкритому вогні бограч. Олександр також виконував разом із військовими під гітару патріотичні пісні.

Схожі заходи ветеран організовує щонайменше раз на місяць. Він активно закликає й містян підтримувати поранених військових, адже під час тривалого перебування в лікарняних палатах їм дуже не вистачає спілкування, уваги та підтримки.

Карпатський Телеграф

Закарпатські