Закарпатці вимагають покарати коньячних баронів та повернути завод колективу

01 серпня 2026 р. 15:05

01 серпня 2026 р. 15:05

Ми багато писали про те, що Ужгородський коньячний завод фактично був вкрадений від колективу. Схематозники прибрали собі завод і тримають його понад 10 років у стані «ліквідації», набиваючи собі кишені грошима і купуючи правоохоронців.

Днями інтернет вибухнув через допис колишнього працівника заводу Леоніда Корбута, який викрив схеми злодіїв і закликав всіх колишніх працівників заводу вимагати повернення саме їм права власності.

Ось допис Леоніда Корбута.

«Закарпатська обласна прокуратура гордо відзвітувала про чергову «величну перемогу» — повернення автобусної зупинки у власність ужгородської громади. Новина, звісно, чудова, сили законності працюють!

Але виникає цілком логічне та трохи іронічне питання: чи скоро з такою ж принциповістю та оперативністю законним власникам буде повернуто Ужгородський коньячний завод? Адже кримінальна справа по заводу в поліції розглядається вже майже 15 років. Чи для автобусної зупинки правосуддя у нас працює швидко, а для загарбаного містоутворюючого підприємства треба чекати ще 30 років?!

Шановні колеги, члени трудового колективу, орендарі та співвласники.

Скільки років нас тримали в тіні та робили вигляд, що ми не маємо жодного відношення до заводу, який будували та піднімали власними руками? Настав час розкрити карти та згадати факти, які керівництво так ретельно намагалося приховати!

1. Завод повністю викуплений нами! Згідно з офіційним листом Фонду державного майна України (ФДМУ), цілісний майновий комплекс ОП «Ужгородський коньячний завод» у 1993 році був викуплений за рішенням організації орендарів за рахунок чистого прибутку, створеного нашою працею.

2. Нездійснена реорганізація: У 2005 році договір оренди, згідно якого орендували два гуртожитки   було припинено. За законом підприємство було зобов’язане пройти реорганізацію, визначити поіменний склад усіх співвласників-орендарів та розмір часток кожного з нас у статутному капіталі!

3. Замість часток — звільнення:

Що ми отримали замість своїх законних часток у майні та прибутках? Нас усіх просто цинічно звільнили, викинувши на вулицю та позбавивши права голосу!

4. Статут окупаційною мовою з 1991 року!

У той час, коли вся країна воює з російським агресором, підприємство досі здійснює діяльність за Статутом 1991 року, викладеним РОСІЙСЬКОЮ МОВОЮ! За 35 років до нього не внесли ЖОДНИХ змін і не привели у відповідність до законів України! У Гісема статут російською мовою, мабуть, чекає «асвабадітєлей»?! Це тотальний абсурд і зневага до нашої Держави! Як підприємство взагалі отримує ліцензії, якщо вже давно не є орендним та з статутом на російській мові?

5. Узурпація влади та розкрадання активів: Усі роки діяльності, всупереч законодавству:

* Жодного разу не обиралася контрольно-ревізійна комісія.
* Не створювалася та не діяла Наглядова рада.
* Прибуток заводу жодного разу не розподілявся за рішенням орендарів, як це вказано в статуті.
* Усі фінансові потоки та управління були повністю й одноосібно акумульовані в руках Гісема В.В.

6. Відчуження майна за нашими спинами: Без відома та згоди орендарів було розпродано та відчужено величезну частину спільного майна! Зокрема,   контрольну частку заводу в майні «Комінвестбанку», частки в «Плосківському заводі мінеральних вод» та інші цінні активи.

11 років штучної «ліквідації»

Зараз підприємство вже майже 11 років умисно тримають у «стані припинення», щоб остаточно замести сліди, вивести залишки активів і не виплатити людям ані копійки.

Настав час діяти! Ми маємо повне законне право відновлювати свої майнові права, а «беззмінне» керівництво за багаторічні зловживання, фальсифікації, банкрутство банку та привласнення чужого майна має відповісти за законом — і переміститися на нари, де їм і місце!».

Також Леонід Корбут звернувся з офіційним листом-вимогою, який направив ліквідатору Гісему В.В. та Державному реєстратор і закликав всіх, хто працював у 1991–1993 роках і входив до колективу орендарів, приєднуватися, подавати аналогічні вимоги та відстоювати своє майно!

«Я, Корбут Леонід Андрійович, є членом Організації орендарів (трудового колективу) Орендного підприємства «Ужгородський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412122) та законним носієм майнових прав щодо майна вказаного підприємства.

1. Щодо виникнення та наявності майнових і корпоративних прав:

Офіційні відомості з Єдиного державного реєстру (ЄДР) визначають, що засновниками (учасниками) ОП «Ужгородський коньячний завод» є трудовий колектив згідно з переліком на момент створення підприємства. Відповідно до ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України (ЦКУ) та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб...», моментом створення юридичної особи є дата її державної реєстрації. На момент створення та реєстрації підприємства я офіційно входив до складу трудового колективу (що підтверджується моєю трудовою книжкою), а отже, володію майновими та корпоративними правами щодо цього підприємства (ст. 167 Господарського кодексу України).

У 1993 році Організація орендарів здійснила повний викуп цілісного майнового комплексу (ЦМК) заводу за рахунок чистого прибутку, згенерованого працею колективу (що підтверджується офіційними листами ФДМУ). Відповідно до спеціального законодавства про оренду та приватизацію, після викупу майна підприємство було зобов’язане пройти реорганізацію в господарське товариство з визначенням поіменного складу співвласників та їхніх часток у статутному капіталі. У 2005 році орендні відносини були офіційно припинені.

З виключенням із законодавства України ст. 115 Господарського кодексу України (ГКУ) організаційно-правова форма «орендне підприємство» остаточно втратила законні підстави для існування, а на керівництво було покладено імперативний прямий обов’язок провести реорганізацію (трансформацію) у господарське товариство.

Наголошую: факт невнесення до ЄДР поіменного переліку засновників та конкретного розміру моєї частки є виключно наслідком багаторічної протиправної бездіяльності та зловживань з боку керівництва підприємства, яке ухилилося від обов’язкової реорганізації та протиправно звільнило членів колективу. Зазначена бездіяльність посадових осіб не позбавляє мене належних мені майнових прав та права вимоги на виділення частки в майні та отримання ліквідаційної квоти.

2. Щодо грубого порушення законодавства України, Статуту, узурпації та знецінення активів:

Підприємство протягом усіх років здійснювало господарську діяльність на підставі Статуту, прийнятого ще у 1991 році та викладеного російською мовою, до якого протягом 35 років не було внесено жодних змін і який свідомо не приводився у відповідність до норм чинного законодавства України.

Протягом усіх років діяльності всупереч ст. 41 Конституції України, ст. 319, 321, 97, 98 ЦКУ ви, як директор — Гісем В.В., одноосібно розпоряджалися спільним майном, активами та прибутками. На підприємстві свідомо не обиралися контрольно-ревізійна комісія та Наглядова рада, рішення щодо розподілу прибутку орендарями не приймалися.

Більше того, без рішення та згоди засновників (орендарів) було здійснено протиправне відчуження та знецінення ключових активів підприємства, зокрема часток у ТОВ «Плосківський завод мінеральних вод», а також контрольної частки заводу в майні АТ КБ «Комінвестбанк». Наразі Бюро економічної безпеки України (БЕБ) уже розслідує кримінальне провадження за фактом доведення АТ КБ «Комінвестбанк» до банкрутства, що прямо підтверджує наявність системних фінансових зловживань, які завдали збитків у тому числі й ОП «Ужгородський коньячний завод» та його засновникам.

Підприємство перебуває в офіційному «стані припинення» вже майже 11 років. Штучне затягування процедури ліквідації протягом десятиліття є умисним зловживанням процесуальними правами голови ліквідаційної комісії з метою ухилення від розрахунку з членами колективу, виведення активів та приховування фінансових злочинів.

3. Щодо фальсифікації документів та кримінально-правової кваліфікації:

Базові документи 1992–1993 років (зокрема рішення орендарів щодо умов викупу) та подальші протоколи мають чіткі ознаки підроблення. Це підпадає під дію ст. 358 ККУ(підроблення документів).

Систематичне привласнення прибутків, відчуження активів без згоди власників кваліфікується за ст. 191 ККУ (привласнення, розтрата майна) та ст. 206-2 ККУ (протиправне заволодіння майном підприємства), а дії щодо знецінення банківських активів — за ст. 219 ККУ (доведення до банкрутства).

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ККУ, перебіг строків давності притягнення до кримінальної відповідальності переривається або зупиняється у разі вчинення нового злочину. Оскільки незаконне одноосібне володіння майном, приховування офіційних документів від засновників та ухилення від розподілу майна тривають і сьогодні в рамках діяльності ліквідаційної комісії, ці протиправні дії є триваючим злочином, що унеможливлює застосування строків давності.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 105, 110, 111, 112, 116, 319, 386, 391 Цивільного кодексу України, —

ВИМАГАЮ:

1. Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦКУ, прийняти та зафіксувати цю заяву як виявлену майнову вимогу законного носія майнових прав (засновника) та кредитора ОП «Ужгородський коньячний завод».

2. Відповідно до ч. 4, 8 ст. 111 ЦКУ, розрахувати та включити мою співрозмірну частку у майні цілісного майнового комплексу та в нерозподіленому прибутку заводу за всі роки діяльності (включаючи втрачені активи внаслідок відчуження часток «Плосківського заводу мінеральних вод» та банкрутства «Комінвестбанку») до проміжного ліквідаційного балансу підприємства.

3. На підставі ст. 116 ЦКУ (право на інформацію), надати мені у 10-денний строк письмовий звіт про фінансово-майновий стан підприємства та належним чином завірені копії протоколів засідань організації орендарів за 1992–1993 роки для проведення судово-почеркознавчої експертизи.

4. На підставі ст. 386, 391 ЦКУ (захист права власності), призупинити будь-які дії з відчуження, списання чи передачі нерухомого майна, обладнання та торгових марок підприємства до моменту повного врегулювання майнового спору.

5. Відповідно до ч. 12 ст. 111 ЦКУ, виплатити/передати належну мені частку майна (ліквідаційну квоту) за результатами розподілу майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів.

У разі ігнорування цієї вимоги або затвердження ліквідаційного балансу в порушення процедури, відповідні матеріали разом із заявою про вчинення злочинів за ст. 191, 206-2, 219, 358, 382 ККУ будуть направлені до Бюро економічної безпеки України (БЕБ), Офісу Генерального прокурора, ДБР та СБУ. Копію цієї вимоги на підставі Закону України «Про державну реєстрацію...» передано Державному реєстратору для долучення до реєстраційної справи та блокування внесення запису про припинення юридичної особи».

Дивно те, що коньячні барони можуть легко ігнорувати закони. А все через те, що заносять доволі товсті конверти в правоохоронні органи. І мова навіть не про наших продажних поліцейських та прокурорів. Пригадуєте, коли співробітники НАБУ проводили обшуки в офісах гісема? Тоді були знайдені не тільки портрети путіна, якого так вихваляє Гісем-старший, але й печатки російських підприємств і купа сумнівних чорнових фінансових записів у блокнотах. І що? Спустили все на гальмах. Так само як спустили на гальмах справу про відмивання структурами коньячного барона коштів рівненської атомної станції.

Ну і наостанок. Звичайно ж, сам Гісем цих всіх схем навряд чи придумав.

Усі медіа, суди, скарги та розмови на кухнях ужгородців точилися навколо одного імені. Нам постійно твердили: "В усьому винен Гісем". Зручне прізвище, знайоме обличчя, ідеальна ширма. Поки всі дивилися на нього й чекали дій від директора, 14 років поспіль ОП «Ужгородський коньячний завод» повільно, але впевнено зачищали від робітників, майна та прав.

Проте кожен, хто хоч трохи обізнаний із закуліссям підприємства, добре знає: Гісем діє не один. Це заздалегідь прорахований дует, де роли чітко розподілені.

Всі звикли вважати Володимира Гісема одноосібним господарем ситуації, але за його спиною вже давно стоїть фігура, яка рулить процесом нарівні з ним, а в чомусь навіть пере переважає. Людина, яка взяла на себе всю «брудну робочу рутину» — від кадрових зачисток до маніпуляцій з паперами ліквідаційної комісії.

Схема виявилася геніальною у своїй цинічності:

Гісему — публічний статус, перші ролі, але разом із тим і всі шишки, кримінальні провадження та судові позови.

Їй — реальна операційна влада, контроль над активами, фінансами, документами та сімейний затишок у кабінетах заводу.

Відповідь є - юристка Юлія Рудова. Це вона була в спостережній раді банку Гісема і керівником комісії з припинення діяльності коньячного заводу. Вона права рука Гісема з правом підпису. Але це вже тема окремого допису.

Закарпатські