Із книжкою замість квітів: в Ужгородському ліцеї ім. Т.Г. Шевченка 1 вересня говорили про те, що неможливо спалити

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Із книжкою замість квітів: в Ужгородському ліцеї ім. Т.Г. Шевченка 1 вересня говорили про те, що неможливо спалити

01 вересня 2026 р. 16:14

01 вересня 2026 р. 16:14

Цьогорічне 1 вересня в Ужгородському ліцеї імені Тараса Григоровича Шевченка стало не лише початком нового навчального року, а й особливим нагадуванням про силу українського слова, пам’яті та знань.

Для ліцею, який носить ім’я Тараса Шевченка, слово завжди має особливу вагу. Свого часу слово Кобзаря стало голосом народу, якому забороняли бути собою. Сьогодні українське слово знову потребує нашого захисту, адже війна триває не лише за території, а й за нашу культуру, пам’ять та право залишатися собою.

Саме тому цьогорічна урочиста лінійка отримала особливий символічний акцент. На тлі новин про ворожі атаки на українські друкарні та книжкові склади, внаслідок яких було знищено мільйони українських книжок, ліцейська спільнота вирішила відповісти не словами жалю, а конкретною дією. До Дня знань у ліцеї ініціювали благодійну акцію «З книжкою замість квітів». Замість традиційних букетів ліцеїсти могли подарувати школі українські книжки.

Кожне таке видання стало водночас подарунком ліцею і підтримкою української книжкової справи. Адже за кожною книжкою стоять автор, видавець, редактор, перекладач, друкар. А після того як книжка потрапляє до ліцею, вона продовжує свій шлях уже до нового читача.

Цей жест набув особливого значення у рік, коли українські книжки буквально стають мішенню війни.

На спалені книжки ми відповідаємо новими книжками. На спробу знищити нашу культуру – ще більшою любов’ю до неї. На бажання змусити українське слово замовкнути – голосами дітей, які говоритимуть, читатимуть, думатимуть і навчатимуться українською.

Бо книжку можна спалити. Папір можна знищити вогнем. Але неможливо спалити знання, які вже оселилися в людській пам’яті, любов до рідного слова й бажання передавати їх далі. Саме тому кожна принесена до ліцею книжка стала маленьким, але дуже промовистим знаком незламності.

Від випуску – до випуску. Від читача – до читача. Від покоління – до покоління.

Нехай книжки, подаровані цього 1 вересня, знайдуть своїх читачів. А разом із ними передаються те, що не здатна знищити жодна ракета: наша пам’ять, культура, мова і наша жага до знань.

Фото та інформація – Ужгородський ліцей імені Шевченка

Із книжкою замість квітів: в Ужгородському ліцеї ім. Т.Г. Шевченка 1 вересня говорили про те, що неможливо спалити