Хто є Закарпатським «канцлером»?

18 вересня 2026 р. 11:06

18 вересня 2026 р. 11:06

Хто він   Закарпатський канцлер, який «кришує» Ужгородський коньячний завод та свавілля біля Невицького замку?

Кошишній працівник Ужгородського коньячного заводу Леонід Корбут звернувся до органів прокуратури надати відповіді на питання щодо незаконного привласнення коньячного заводу та незаконної забудову біля Невицького замку.

«Офіційно повідомляю, що сьогодні я залишив публічне повідомлення на офіційній сторінці Генерального прокурора України щодо багаторічного свавілля, правового хаосу та бездіяльності силових органів у справі Ужгородського коньячного заводу та перекриття проходу до Невицького замку.

У столиці гучні схеми нарешті отримують правову оцінку, і «канцлера» знайшли. Тож у мене постає логічне запитання: а чи знайдеться нарешті той Закарпатський канцлер, який роками, на мою думку, «кришує» це свавілля, покриває дерибан та тримає правоохоронців у «сліпому» стані?

Схема століття: як Ужгородський коньячний завод опинився в одних руках

Історія так званої «приватизації Ужгородського коньячного заводу — це, як я вважаю, підручниковий приклад того, як майно всієї громади та працюючого колективу роками тишком-нишком перетворювалося на приватну індустрію одного клану:

* 1991–1992: «Збори без орендарів». Усе розпочалося ще на світанку незалежності. У 1991 році за рішенням організації орендарів створюється завод, а вже у 1992-му приймається рішення про його викуп. Проте самі орендарі про ці «доленосні» збори навіть не здогадувалися! У протоколах фігурують лише директор Володимир Гісем та юристка «Закарпатсадвинпрому» (який виступав орендодавцем) пані Юлія Рудова.

* 1993: Викуп за гроші робітників, але без їхніх прав. У 1993 році майно заводу викуповують за рахунок прибутку, заробленого всім колективом. За законом зміна форми власності вимагала обов'язкової реорганізації — з чітким визначенням часток кожного орендаря в майні. Проте людей просто «забули» включити до списків.

* Перебіжчики на варті схеми. Після підробки протоколу про викуп майна згадана юристка Рудова одразу ж «перебігла» із «Закарпатсадвинпрому» на Ужгородський коньячний завод. Саме вона очолила в судах жорсткий спротив законним вимогам орендарів реалізувати своє право на визначення поіменного переліку засновників та розміру їхніх часток.

* 1999–2005: Схеми з гуртожитками та ігнорування закону. Щоб утримати одноосібний контроль, Гісем підписує «договір оренди двох гуртожитків», який ФДМУ спочатку відхиляв через відсутність ознак цілісного майнового комплексу, але згодом дивом затвердив. У 2005 році, коли договір припинився, підприємство знову зобов'язали пройти реорганізацію, але вимогу закону вкотре просто проігнорували.

* 36 років тотальної протизаконності. На моє переконання, за 36 років діяльності підприємства, всупереч закону та Статуту, не було проведено ЖОДНИХ законних загальних зборів щодо розподілу прибутку, обрання контрольно-ревізійної комісії чи наглядової ради! Усі прибутки роками йшли в одну кишеню.

* Зачистка ветеранів ради «бойових подруг». Під час масових звільнень місця для людей, які працювали на заводі десятиліттями, не знайшлося. Натомість знайшлися посади для «молодої бойової подруги» Гісема — пані Діани та її мами. А профспілкову організацію Гісем просто розігнав, а голову профспілки Сливку Василя Степановича — викинув на вулицю.

Ручні суди, «сліпа» поліція та розкрадання активів

Поки людям вказували на двері, правова система Закарпаття, як я вважаю, демонструвала фантастичні трюки «сліпоти» та заангажованості:

* «Чудеса» закарпатського правосуддя. Колектив намагався оскаржити підроблений протокол про обрання Гісема директором. І суд, і слідство офіційно витребовували документи про його обрання, проте юристка Рудова їх просто... не надала! І що ж зробили суди? Відмовили у задоволенні позову.

* 10 років розслідувань «у нікуди». У заявах про вчинення Гісемом кримінальних правопорушень вказувалися конкретні факти: і про розгін профспілки, і про підробку документів, і про відчуження на користь Гісема Плосківського заводу. Результат? Нуль. Справа понад 10 років гуляє кабінетами поліції та прокуратури.

* 11 років у зомбі-стані та банкрутство «Комінвестбанку». З 2015 року завод свідомо тримають у «стані припинення». За цей час Гісем без рішень засновників вивів контрольний пакет акцій «Комінвестбанку» на свої приватні фірми, а мільйонні позики перераховувалися на його власний Берегівський винзавод і там списувалися.

Особисте переслідування: як нищили тих, хто не мовчить

* Позов за правду. Після мого офіційного звернення до Кабінету Міністрів України (у відділ протидії рейдерству) Гісем подав проти мене позов про «захист честі та гідності». Ужгородський суддя Бисага задовольнив цей позов і призначив виплатити Гісему еквівалент тисячі доларів. Лише через Касаційний суд вдалося скасувати це рішення.

* Погрози від слідства. Слідча ГУ НП у Закарпатській області, яка мала б розслідувати справи Гісема, через деякий час несподівано заявила мені, що проти мене... готується кримінальна справа. Вважаю, що мета була одна — залякати та змусити замовкнути.

Мої думки та спостереження: де шукати корінь судових «дивів»?

Аналізуючи, чому протягом десятиліть було неможливо виграти жоден суд і чому справи затягувалися, у мене особисто виникають дуже серйозні запитання та суб'єктивні припущення:

* Цікавий збіг у кар'єрі. За наявною інформацією, голова Апеляційного суду Закарпатської області пані Ганна Фазикош у минулому була працівницею та юристкою того самого Ужгородського коньячного заводу.

* Питання про житло. На мою думку, виникають обґрунтовані сумніви та запитання щодо того, як пані Фазикош свого часу отримала квартиру в новому будинку, що будувався за рахунок Ужгородського коньячного заводу — у той час як робітники, які віддали підприємству десятиліття праці, залишилися ні з чим.

Це лише мої власні думки та аналітичні висновки, але саме такі факти й збіги змушують мене та громаду сумніватися в неупередженості всієї судової гілки влади на Закарпатті!

Самоуправство біля Невицького замку: самобуд, який загрожує життям людей

Ті самі обличчя, те саме беззаконня, але вже на об'єкті історичної спадщини Закарпаття:

* Хто перекрив прохід? Власник комплексу «Верховина» — той самий Гісем, а керівник «Верховини» — Мерза Рената, донька юристки коньячного заводу Рудової. Саме вони перекрили колишній центральний прохід до Невицького замку та звели новий бетонний перехід для відвідувачів.

* Офіційно: ДІАМ підтвердив НАХАБНИЙ САМОБУД! Нещодавно я отримав офіційну відповідь від Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) України. Перевірка підтвердила: в реєстрах ВІДСУТНІЙ будь-який дозвіл на будівництво нового бетонного проходу до Невицького замку!

ВИМАГАЄМО ВІДПОВІДІ!

Скільки ще років закарпатська прокуратура та поліція будуть «не помічати» самобуди, дерибан майна, підробку документів та знищення прав орендарів коньячного заводу?

Чекаємо публічної реакції та конкретних дій щодо розслідування дій Гісема, Рудової, Мерзи та перевірки законності споруд біля Невицького замку!

admin

Закарпатські