До останнього залишався там, де був потрібен побратимам та рідній Україні: з таким Героєм – 52-річним старшим солдатом Юрієм Сабо – сьогодні попрощався Ужгород

23 вересня 2026 р. 16:52

23 вересня 2026 р. 16:52

Юрій Павлович Сабо народився 5 квітня 1974 в Ужгороді, у багатодітній родині, де зростав із двома братами та сестрою. Навчався у місцевій школі  №12. Закінчив професійно-технічне училище №5. У 1992-1994 роках проходив строкову службу в прикордонних військах у м. Котовськ на Одещині. 5 листопада того ж 1994-го одружився з коханою Галиною, яка подарувала йому доньок Яну і Валерію. У вересні 2020 року став дідусем онука Дениса.

23 роки Юрій Сабо працював у сфері кавового бізнесу, мав велику кількість знайомих та друзів. Як згадують рідні, був палким л юбителем мотоциклетного кросу. За вагомий внесок у розвиток мотоспорту та високі результати в окремих класах 125-500 кубів у змаганнях серед ветеранів спорту  неодноразово отримував спеціальні призи від Закарпатського обласного осередку Федерації мотоциклетного спорту України. У 2008 році став одним із засновників клубу «Загор Крос Екстрім, вболівав усім серцем за розвиток мотокросу на Закарпатті.

Юрій Сабо на війну пішов добровольцем. 8 березня 2022 його було призвано Ужгородським РТЦК та СП Закарпатської області – на посаду водія стрілецького відділення військової частини А7089. А 20 липня 2025-го Юрій Сабо обійняв посаду старшого водія мотопіхотної роти військової частини А4712.

За спогадами рідних, свій бойовий шлях він розпочав на Донбасі, де служив піхотинцем і безпосередньо виконував бойові завдання на передових позиціях. За роки служби йому довелося пройти через чимало важких випробувань, які загартували та дали великий бойовий досвід. Останні майже два роки Юрій Сабо служив старшим водієм. Доправляв військовослужбовців на позиції та забирав їх звідти. Нерідко ці поїздки відбувалися під обстрілами, і щоразу він ризикував власним життям заради тих, кого мав повернути. Завжди відповідально ставився до своєї роботи, бо знав: у його машині — побратими, їхні життя та їхня надія повернутися живими. Він був людиною, яка не покидала своїх.

За час проходження служби був нагороджений:
Орденом «За мужність» ІІІ ступеня
Медаллю «Незламні герої російсько-української війни»
Відзнакою «За заслуги» командувача Угрупування військ (сил) «Південь»
Нагрудним знаком «Сухопутні війська України»
Нагрудним знаком «За службу»
Нагрудним знаком «Ветеран війни»

Юрій Сабо героїчно загинув 9 вересня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу н.п. Оріхів Пологівського району Запорізької області, залишаючись вірним своїй Батьківщині до останнього подиху.

Чин похорону відбувся у греко-католицькому Хрестовоздвиженському кафедральному соборі. Провести захисника в останню путь прийшли рідні, близькі, друзі, сусіди, колеги, побратими, військовослужбовці, міський голова Богдан Андріїв й небайдужі ужгородці.

Після прощання жалобна хода вирушила до Пагорба Слави. Там Юрія Сабо поховали з усіма військовими почестями.

У Героя залишилися дружина, двоє доньок та велика родина…

Вічна пам’ять і шана.

Закарпатські