«Я з дитинства хотів до війська, але раніше не міг собі цього дозволити»: історія бійця 128-ї бригади Юрія

29 вересня 2026 р. 19:39

29 вересня 2026 р. 19:39

Юрій із позивним «Кіт» — командир відділення обчислення самохідного артилерійського дивізіону 128 окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Розпочав службу у 2015 році. Після завершення контракту працював за кордоном, а з початком повномасштабного вторгнення залишив Польщу та повернувся в Україну. Нині військовослужбовець відповідає за розрахунки, необхідні для роботи артилерії, та навчає молодших побратимів.

Його історію розповіли на Facebook-сторінці бригади.

«Я ще з дитинства хотів до війська, але так склалися обставини, що раніше не міг собі цього дозволити. У 2015 році на роботу принесли повістку. Дружина була проти й навіть заховала її від мене. Але я так хотів служити, що знайшов ту повістку. Поки вона була на роботі, я пішов до військкомату. У 2015 році розпочав службу», — сказав військовослужбовець.

Позивний «Кіт» Юрій отримав завдяки дружині. Вона подарувала йому футболку із зображенням тигра. Побратими пожартували, що тигр належить до котячих, але для Юрія він завеликий, тому чоловік став «Котом».

Обирайте Суспільне як джерело новин в Google

Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у Польщі. Там він працював на підприємстві, яке виготовляло електротрансформатори. Вранці 24 лютого 2022 року йому зателефонував побратим.

«Була четверта ранку, коли зателефонував побратим. Сказав: "Братику, у нас війна". Я прийшов на роботу й одразу повідомив керівництву, що буду їхати обороняти свою країну. Вони поставилися до цього з розумінням, хоча, звичайно, їм було шкода втрачати працівника», — розповів Юрій.

Після повернення в Україну боєць знову став до строю 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Невдовзі його підрозділ опинився на Запорізькому напрямку.

«Бої тривали з ранку до ночі. У наших розрахунках половина хлопців була з бойовим досвідом, а половина — новобранці. Ми навчали їх прямо під час бойової роботи. Ворог дуже сильно тиснув кількістю, тому роботи було багато», — поділився Юрій.

Зараз чоловік відповідає за роботу відділення обчислення. Підрозділ отримує інформацію про виявлену ціль, визначає її координати, проводить необхідні розрахунки та передає дані артилерійському розрахунку.

«Від моменту виявлення противника до ураження є лічені хвилини. Треба швидко визначити координати, внести їх у програму, провести розрахунок і передати дані гарматі. Час тут має величезне значення».

За роки служби Юрій побував на Луганському, Донецькому, Запорізькому та Херсонському напрямках, а також у Соледарі. Найважчим для нього залишився Херсонський напрямок.

«Там було дуже важко. Під час контрнаступу спали по дві-три години, і це вже вважалося багато. Але ніхто не говорив, що втомився чи хоче відпочити. Всі розуміли мету нашої роботи й рвалися до бою», — поділився чоловік.

Попри роки служби Юрій говорить, що хотів би й надалі залишатися у війську. Водночас його родина хоче, щоб після завершення бойових дій він повернувся до цивільного життя.

Закарпатські