Унг і Унгарія, або Чи не зарано ми відкинули Аноніма Історія

13 жовтня 2026 р. 12:20

13 жовтня 2026 р. 12:20

Звідки взялася давня назва Ужгорода – Унгвар? Здавалося б, відповідь лежить на поверхні. Угорське vár означає «замок» або «фортеця», отже, Унгвар – це замок Унг. Але щойно ми запитуємо, що означає сам Унг, просте пояснення закінчується. Версій багато, та остаточної відповіді немає.

Можливо, причина в тому, що ми весь час шукаємо походження однієї місцевої назви, хоча перед нами частина значно ширшої історії. Адже поруч із формами Hung і Ung стоять Hungaria та Ungaria. Ця співзвучність настільки очевидна, що її помітив і середньовічний угорський хроніст, відомий як Анонім. І, можливо, ми надто швидко вирішили, що він просто щось переплутав.

Багато відповідей, але загадка залишається

Походження Унга пояснювали по-різному. Карой Мейсарош пов’язував назву зі значенням «швидкий». Іван Раковський виводив її зі слів «південь» і «твар» – твердиня, припускаючи, що згодом зникла літера «т». Такі побудови можуть бути дотепними, але звичайному читачеві важко позбутися враження, що слово підганяють під бажану відповідь.

Йосип Кобаль у книжці «Ужгород відомий та невідомий» зібрав кілька інших версій. Еде Маукс пов’язував назву з іменем або титулом «онг» у кочових тюркських народів і з переказом про здобуття замку Арпадом. Кирило Галас звертав увагу на румунське слово зі значенням «кут». Кобаль заперечував: назва Унг відома раніше, ніж можна впевнено говорити про румунське населення на Закарпатті.

Сам Кобаль вважав, що Унг або Онг могло бути давнім тюркським позначенням води чи річки. Тоді Унгвар означав би «фортеця на річці»: стара назва води плюс угорське vár. Це зрозуміла версія, однак подібність слів іще не доводить походження конкретної назви. Недаремно сам дослідник вважав питання гостродискусійним.

Є й складніші мовознавчі пояснення. Лайош Кішш припускав, що річку назвали від тюркського особового імені, хоча відповідного імені в тюркських джерелах не знайшли. Лоранд Бенкьо обстоював слов’янське походження гідроніма і його раннє запозичення угорцями. Ця версія заслуговує серйозного ставлення, але також потребує чіткого ланцюжка проміжних форм.

І це далеко не всі версії. Отже, відповідей вистачає, а загадка залишається. Утім тут варто поглянути не лише на словники, але й на історичну карту Центральної Європи.

Зв’язок, який побачив Анонім

Hung – Hungaria. Ung – Ungaria. Це ще не доказ, але надто помітний збіг, щоб його ігнорувати. Приблизно на межі XII–XIII століть автор «Діянь угорців», ім’я якого ми не знаємо, написав знамениту фразу: «Угорців названо від замку Гунгу» («Hungari dicti sunt a castro Hungu»).

У розповіді Аноніма захоплення замку Унг – не дрібний епізод походу. Тут відбуваються жертвопринесення та бенкет, Альмош передає владу Арпадові, а воїни отримують ім’я, яке згодом носитиме народ і країна. Фактично саме біля Унга хроніст розмістив один із головних моментів віднайдення угорцями нової батьківщини.

Сучасному читачеві така картина може здатися неймовірною. Ужгород довго був невеликим провінційним містом. Як від нього могла піти назва цілої Угорщини? Але це наше запитання, сформоване пізнішою історією міста. Анонім бачив Унг зовсім по-іншому – як важливий замок на порозі нової країни.

До того ж Унгвар був відомий не тільки угорському хроністові. У середині XII століття арабський географ аль-Ідрісі створив опис тодішнього світу. Назву H.n.k.b.r, яку читають як Гунгбар або Гункабар, дослідники ототожнюють з Унгваром. Якщо це ототожнення правильне, місто потрапило на тодішню карту відомого світу, укладену далеко за межами Угорщини. Це не робить його столицею, але показує: перед нами було не обов’язково нікому не відоме прикордонне поселення.

Чому Анонімові не повірили

Недовіра до Аноніма виникла не на порожньому місці. Він писав через три століття після приходу мадярів до Карпатського басейну, поєднував давні перекази, політичні уявлення свого часу і літературну фантазію. Його не можна читати як протокол подій IX століття.

Є й сильніше заперечення. Назва Ungri з’являється в західноєвропейських анналах уже під 862 роком – раніше, ніж мадяри завоювали Карпатський басейн і, за оповіддю Аноніма, взяли Унг. Отже, вони не могли вперше отримати своє зовнішнє ім’я саме від цього замку.

Здавалося б, на цьому можна поставити крапку. Та лише за умови, що Анонім справді стверджував єдино можливу схему: зі сходу прийшов народ, який захопив замок Унг і від нього отримав свою назву. А що, коли хроніст все-таки зберіг правильний зв’язок? Що, коли не країна дістала ім’я від одного замку, а і замок, і край успадкували споріднену, давнішу назву? Тоді його розповідь перестає видаватися безглуздою.

Назва, яка існувала до приходу мадярів

Найважливіша підказка з’являється у франкському документі. 8 травня 860 року в грамоті короля Людовика Німецького було записано Uuangariorum marcha. Назва міститься в описі меж земельного володіння і стосується гори або прикордонної місцевості. Це практичний документ, а не пізня легенда про походження народу.

Дата принципова – 860 рік. До переходу мадярів через Карпати залишалося кілька десятиліть, а в колишньому аварському просторі вже існувало географічне найменування з основою Wangar. Історики пов’язують його з оногурами – об’єднанням степових племен, назва якого вважається одним із найімовірніших джерел західноєвропейського слова «угри».

Тут варто пояснити ще одну річ. Самі угорці не називали себе Hungari або Ungri. Їхня самоназва – magyar, у множині magyarok, тобто мадяри. Свою країну вони й сьогодні називають Magyarország – «країна мадярів». Hungari, Ungri, пізніше Hungaria та сучасне англійське Hungary – це назви, якими їх позначали інші європейські народи. Подвійне ім’я не є дивиною: німці називають свою державу Deutschland, а сусіди – Німеччина чи Germany.

Для нашої гіпотези така різниця особливо промовиста. Мадяри могли принести власну назву із собою, а сусіди – назвати нових володарів Карпатського басейну вже знайомим словом, пов’язаним із давнішим населенням або територією. Їм не обов’язково було засвоювати незвичне magyar, якщо на їхніх картах і в пам’яті вже існували Wangar, Ungare чи подібні назви. Це не доводить, що зовнішнє ім’я походить саме від Унга, але добре пояснює, чому один народ отримав дві назви – внутрішню мадярську і зовнішню угорську.

Тут потрібна обережність. Грамота не називає всю Паннонію Угорщиною, не згадує Ужгород і не описує офіційну провінцію під назвою «Унгарська марка». Uuangariorum marcha лежала значно західніше, у межах теперішньої Австрії. Проте сам факт надзвичайно важливий: назва такого типу вже була нанесена на карту Центральної Європи до мадярського завоювання.

І це змінює постановку питання. Уявімо не один замок, який раптом дав ім’я країні, а широку смугу колишніх аварських земель, де могли жити різні народи й побутувати назви, пов’язані з оногурами, аварами або успадкованою пам’яттю про них. На сході цього світу мадяри зустрічають замок чи місцевість Унг або Унгар. На заході франкський писар уже знає Uuangariorum marcha. Пізніше європейські автори називають нових володарів краю Ungri, Hungari, Ungari. За такої картини оповідь Аноніма вже не вимагає дива.

Франки, авари, Прибіна і Коцель

Чому давня назва збереглася саме у франкській грамоті? Бо франки були безпосередніми учасниками історії Паннонії. Наприкінці VIII століття війська Карла Великого розгромили Аварський каганат, центр якого лежав у Карпатському басейні. Тут була створена східна марка держави франків. Політична держава зникла, але її населення, поселення і назви не могли випаруватися разом із владою кагана.

Франкські аннали під 805 роком згадують аварського правителя Теодора, який просив для своїх людей землю між Саварією і Карнунтом, бо їм дошкуляли слов’яни. Карл Великий погодився. Ця коротка звістка добре показує, яким строкатим був край після падіння каганату: авари, слов’яни, франкські урядовці, християнські місіонери, переселенці й місцева знать жили в одному політичному просторі.

До нього належали й володіння слов’янських князів Прибіни та Коцеля. Прибіна, вигнаний з Нітри, отримав від франків землі в Паннонії та збудував центр у Блатнограді. Після нього правив Коцель – князь для місцевого слов’янського населення і марк-граф у франкській політичній системі. Саме при ньому тут діяли Кирило й Мефодій.

Наразі ми не можемо стверджувати, що Коцель був володарем саме Uuangariorum marcha – джерела цього прямо не кажуть. Але Прибіна і Коцель допомагають побачити історичну декорацію. До появи мадярської держави Паннонія не була порожньою землею без назв. Це була східна марка імперії франків, яка мала центри, кордони, князів, залежне населення і пам’ять про попередні політичні утворення. Назва могла пережити аварів, перейти до франкського діловодства, а згодом бути пристосована до нової реальності.

Баварський географ і народ Ungare

Ще одну цікаву форму містить так званий Баварський географ – перелік народів і укріплень на схід від Франкської держави, складений у IX столітті. У ньому знаходимо народ Ungare. На цю назву звернув увагу Сергій Федака: її спорідненість із Hung, Ungvar він вважав очевидною і бачив у пам’ятці незалежний аргумент на користь існування давнього Унга.

Такий висновок привабливий, але джерело не повідомляє, де саме жили Ungare. Не можна просто поставити знак рівності між ними, населенням Закарпаття та жителями Ужгорода. Проте для нашої гіпотези важливе інше: у IX столітті, поруч із формою Uuangariorum, знову з’являється назва Ungare – і знову в джерелі, яке виникло ще до остаточного утвердження мадярів у Паннонії.

Є й інші відлуння. У «Космографії» Равеннського аноніма, створеній приблизно на початку VIII століття, згадано загадкову Albis Ungani. Дослідники пробують розмістити її поблизу Паннонії та північної частини Карпатського басейну і пов’язують назву з оногурами. Це поки що лише напрямок пошуку, а не готовий доказ. Але він показує, що подібні назви не були прив’язані до однієї пізньої держави.

Гуни, оногури і сила давньої пам’яті

Поруч з оногурським поясненням логічно виникає й гунське. Латинська назва гунів – Hunni – дуже співзвучна давній назві Hung. До того ж наприкінці IV–V століть Верхнє Потисся дійсно входило до світу гунської доби, а басейн Тиси був одним із головних районів держави Аттіли. В’ячеслав Котигорошко виділяє в історії регіону окремий «гунський» період. А легенди навіть шукають могилу Аттіли на Закарпатті, хоча наукових доказів такого поховання немає. Для нашої теми важливіша не могила, а реальна присутність гунського політичного горизонту в регіоні.

Це не означає, що Hung походить безпосередньо від гунів. Між смертю Аттіли 453 року та згадкою Uuangariorum marcha 860 року лежать чотири століття. Наразі немає безперервного ряду місцевих назв, який з’єднав би гунів з Унгом.

Однак середньовічні угорці самі пов’язували свою історію з гунами. Анонім називав Аттілу предком правлячого роду і змальовував прихід до Паннонії як повернення на землю пращура. У XIII столітті Шимон Кезаї вже прямо об’єднав гунів та угорців в одну велику історію. Так сформувався один із головних угорських середньовічних міфів.

Тому дві версії можуть не виключати, а доповнювати одна одну. Давня назва могла походити від оногурів, але згодом через співзвучність бути переосмислена як гунська. Початкове h у формах Hung і Hungaria тоді відображало б не обов’язково первісне звучання, а середньовічне розуміння назви. Анонім міг успадкувати саме таку традицію: мовне ім’я оногурського кола вже стало частиною оповіді про Аттілу та гунів.

Від Ungar до Ungvár

Але ж як пов’язані Wangar, Ungar, Ungare і коротке Ung? Чи можна справді поставити їх в один ряд? Дослідниця Терезія Олайош пояснювала співвідношення Wangar та Ungar слов’янським посередництвом. У франкській грамоті маємо Uuangariorum, у Баварського географа – Ungare, у пізніших джерелах – Ungri та Hungari.

Поруч із ними Ungvár уже не видається самотньою назвою. Звичайне пояснення розкладає її на Ung і угорське vár – «замок». Але можлива й цікавіша річ: давню назву типу Ungar нові угорськомовні мешканці могли переосмислити як знайоме і зрозуміле Ung-vár. Тоді не треба уявляти, що закінчення -ar просто кудись зникло. Стара назва перебудувалася під впливом слова vár.

Це поки що гіпотеза. Найдавніші місцеві документи фіксують castrum de Wng, згодом Vngwar, Wngwar, Unghwar і Hungwar. Вони надійно показують основу Ung та додане до неї vár, але не зберегли місцевої проміжної форми Ungar. Можливо, її ніколи не було. А можливо, вона існувала в усній традиції задовго до часу, коли в краї почали регулярно складати грамоти.

Так само не слід перебільшувати різницю між U, V і W у середньовічному письмі: писарі передавали ті самі звуки різними літерами. Початкове h також могло то з’являтися, то зникати. Тому Hung, Hungu, Ung і Wng не означають чотири різні назви.

Гіпотеза, яка повертає оповіді сенс

Спробуймо тепер скласти окремі уламки в одну картину. Після падіння Аварського каганату в Карпатському басейні залишилося строкате населення і старі назви. Частину Паннонії контролювали франки; тут виникли володіння Прибіни й Коцеля. У грамоті 860 року з’явилася Uuangariorum marcha, а в іншому джерелі IX століття – Ungare. Лише після цього до басейну приходять мадяри, яких західні автори вже називають Ungri або подібними іменами.

На східному вході до нової землі вони зустрічають замок чи край Унг (або Унгар). Якщо ця назва належала до тієї самої давньої системи найменувань, то події могли запам’ятатися приблизно так, як їх передав Анонім: біля Унга прибульці ввійшли до країни, назва якої дивним чином відгукувалася в назві замку та в їхньому власному зовнішньому імені.

Хроніст міг тлумачити цей зв’язок по-середньовічному – країна і народ нібито отримали ім’я від замку. Ми можемо пояснити його інакше: замок, територія та назва народу, імовірно, мали спільне давніше підґрунтя. Тоді Анонім не обов’язково вигадав сам зв’язок. Він лише перетворив стару й уже не цілком зрозумілу співзвучність на красиву історію про початок батьківщини.

Ця версія пояснює відразу кілька речей. Чому Унг посідає в «Діяннях угорців» таке важливе місце. Чому форми, подібні до Ung чи Ungar, відомі до мадярського завоювання. Чому назва легко існує то з h, то без нього. І чому середньовічному авторові зв’язок між Унгом та Угорщиною здавався природним, хоча пізнішим історикам – неймовірним.

Звісно, пояснювальна сила ще не дорівнює доказу. Uuangariorum marcha була на заході колишнього аварського світу, а Унг – на сході. Між ними бракує проміжних місцевих згадок. Ми не знаємо, що спершу означала назва: народ, територію, річку або укріплення. Не доведено й перехід від Ungar до Ungvár. Саме ці ланки можуть перевірити мовознавці та історики.

Але гіпотеза має одну перевагу: вона не змушує нас обирати між сліпою вірою Анонімові та повним відкиненням його розповіді. Середньовічний хроніст міг помилятися в поясненні, але зберегти пам’ять про реальний зв’язок назв. Унг не мусив дати ім’я цілій Угорщині. Достатньо, щоб обидві назви виросли з одного давнього історичного ґрунту.

Руслан ФАТУЛА , “Карпатський об’єктив”

Закарпатські