Посухи та паводки на Закарпатті: як в регіоні історично вирішували проблему води

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Посухи та паводки на Закарпатті: як в регіоні історично вирішували проблему води

19 жовтня 2026 р. 17:29

19 жовтня 2026 р. 17:29

Посухи, обміління річок та масштабні паводки — проблеми, з якими Закарпаття стикається протягом століть. Історичні джерела свідчать, що періоди тривалої нестачі опадів у регіоні регулярно змінювалися руйнівними водопіллями. Подібні гідрологічні гойдалки спостерігалися й наприкінці XX століття, зокрема під час катастрофічних паводків 1990-х років.

Про історичний досвід управління водними ресурсами Карпатського регіону розповів завідувач кафедри геодезії, землеустрою та геоінформатики Ужгородського національного університету Владислав Пересоляк.

Історичні аномалії: від сухих років до великої води
За словами науковця, однією з головних особливостей регіону завжди було чергування суворих дефіцитів і надлишків води.

«У 1779 році була дуже велика посуха, а вже восени — масштабний паводок. У 1863 році сталася засуха, коли з квітня по вересень на території Закарпаття не випало жодної краплі дощу. А посушлива доба 1888–1884 років прославилася затяжним семирічним періодом, коли сухі роки йшли один за одним. Саме після цих літніх катастроф австрійська влада вперше масштабно задумалася про регулювання водних ресурсів низовини Закарпаття», — зазначає Владислав Пересоляк.

Ці події поступово сформували розуміння: регіон потребує не лише протипаводкового захисту, а й системного збереження води на періоди засухи.

Інженерні рішення минулого: кляузи, млини та дерев'яні дамби
Ще за часів Австро-Угорщини в Карпатах почали створювати гідротехнічні споруди для накопичення та регулювання водотоку:

Кляузи (водозатримувальні дамби): Спеціальні споруди на гірських потоках. У них накопичували воду, яку потім одноразово випускали для сплавляння деревини річками (зокрема в басейні Тиси).

Водяні млини: На Закарпатті свого часу діяло близько тисячі млинів. Вони використовували енергію течії для господарських потреб і були важливим елементом місцевої водної інфраструктури.

Дерев'яні перепади та дамби: Архівні фотографії 1882 року фіксують такі споруди на річці Латориці у Нижніх Воротах. Вони дозволяли регулювати швидкість течії та утримувати воду на окремих ділянках під час маловоддя.

Уроки історії для сучасного водного балансу
Головний висновок із минулого — необхідність переходу від простого реагування на надзвичайні ситуації до стратегічного управління ресурсами.

На думку Владислава Пересоляка, сучасне водне господарство має орієнтуватися на накопичення води та зменшення її стоку з мікроводозбірних басейнів. Це дозволить акумулювати лишки води під час паводків і використовувати їх для підтримання водного балансу регіону в посушливі періоди.