На Ужгородщині відкрили виставку кераміки учасників творчого табору

04 листопада 2026 р. 11:33

04 листопада 2026 р. 11:33

Улітку здійснилася давня мрія членів Товариства угорських митців Закарпаття образотворчого та прикладного мистецтва ім. Імре Ревеса – вони організували творчий табір «Гіді-кераміка» на базі майстерні відомого кераміста Ендре Гіді-старшого. Протягом кількох тижнів учасники заходу мали можливість вивчати основи роботи з глиною та ознайомлюватися з унікальним художнім світом майстра. Наприкінці жовтня в Угорському домі села Велика Добронь на Ужгородщині розгорнулася фінальна виставка створених у таборі робіт.

Урочисте відкриття експозиції відбулося 27 жовтня. Присутніх привітала голова Товариства Агнеш Кулін, яка підкреслила, що ця подія підсумовує тривалий і плідний робочий процес.

«Ми зібралися на підсумковій виставці творчого табору «Гіді-кераміка». Ця локація нам добре знайома, адже Велика Добронь є однією з наших постійних баз. Проте сама будівля незвичайна, бо це приміщення від початку не проєктувалось як виставкова зала. Сьогодні в одному з провідних культурних центрів угорської громади Великої Доброні ми представляємо результати нашої праці в липні цього року. Це був непересічний творчий табір, і зараз можна побачити його плоди. Експозиція складається здебільшого з кераміки, але на стінах є також кілька робіт пастеллю та олією», – зазначила Агнеш Кулін.

Перш ніж детальніше розповісти про авторів та обговорити, як саме вплинув унікальний стиль Гіді на представлені вироби, вона передала слово консулу Генерального консульства Угорщини в Ужгороді Ференцу Папу.

«Заради цікавості я запитав нашого найкращого друга – ChatGPT – про користь творчих таборів. І він видав відповідь, дуже схожу на мої власні думки: такі заходи розвивають креативність, дають можливість опановувати нові техніки, знаходити однодумців та вчитися в інших. Учасники проєкту, мабуть, підтвердять це. Закарпаття – самобутній регіон, тому проводити тут подібні культурні акції сьогодні надзвичайно важливо. Генконсульство завжди підтримує мистецтво, ми регулярно організовуємо різноманітні виставки. Зокрема за останні п’ять років у стінах нашого дипломатичного відомства свої роботи змогли продемонструвати близько 25 закарпатських художників. Окрім того, у часи війни цей творчий табір дав змогу самотнім людям знайти коло спілкування та підтримку. Мені надзвичайно приємно бачити тут ці прекрасні витвори з кераміки», – наголосив Ференц Пап.

Відтак Агнеш Кулін детальніше розповіла передісторію створення табору. Відомого кераміста Ендре Гіді знають усі, зокрема завдяки його багаторічній роботі з молоддю. Саме під час спільної праці в літніх дитячих та юнацьких таборах виникла ідея організувати «більш серйозний» керамічний табір. Адже 10–15 хвилин біля гончарного кола мало що дають, для справжнього результату потрібно провести значно більше часу в майстерні Ендре-бачі, занурюючись у всі тонкощі гончарного ремесла.

Сам Ендре Гіді зізнався, що ніколи не любив почуватися кимось особливим.

«Я був дуже радий запрошенню Агнеш. Останні кілька років вона постійно говорила про організацію такого табору. Від мене нічого особливого не залежало, я був просто одним із них. Цього року нарешті настав час реалізувати задум, і я дуже зрадів, адже в мене є все: і піч, і майстерня, і гончарний круг, які з’їдає старість. У таборі панувало повне взаєморозуміння, я тішився, що не нудьгую вдома, а вони – що мають змогу плідно попрацювати. Поки є сила, треба віддавати щонайбільше, вкладаючи душу та зберігаючи витримку. Найкраще – це підгледіти і перейняти, бо навчити цього неможливо, як неможливо навчитися бути художником чи митцем: ним потрібно народитися. Усі почувалися добре, адже щиро раділи кожному успіху. А тут, на виставці, роботи видаються ще кращими, тож ми працювали недаремно», – наголосив майстер і додав, що з радістю долучатиметься до подібних творчих ініціатив і в майбутньому.

Від Агнеш Кулін ми дізналися, що далеко не всі учасники проєкту, які працювали з глиною, є професійними керамістами.

«Ми не професійні керамісти, принаймні я точно. Проте ми всього навчалися на практиці, буквально підглядали і спостерігали за життям глини, починаючи від звичайної висушеної цеглини й закінчуючи глазурованим виробом. Робота затягнулася на тривалий час, адже творчий процес у таборі складався щонайменше з чотирьох етапів. Атмосфера була дивовижною, дуже сімейною, хоча рівень стресу в нас і в Ендре-бачі та тітки Ідуки був різним. Я часто помічала, що вони хвилювалися за наші вироби значно більше, ніж ми самі, переживали, щоб кераміка вийшла гарною, не потріскалася й не вибухнула в печі. Ми просто насолоджувалися творчістю, а вони прагнули, щоб кожен витвір успішно пройшов випал і залишився цілим. Звісно, не все минало гладко, траплялися й інциденти – вибухи, тріщини та сколи, але це невід’ємна частина гончарного мистецтва. Під час практичного етапу ми мешкали в Центрі професійної освіти ім. Еде Егана, а коли зранку приходили до майстерні Ендре-бачі, він уже чекав нас із готовою денною нормою замішаної глини, яку залишалося тільки добре перем’яти. Працювали ми з місцевою, закарпатською глиною. У перший вечір творили до 6-ї години, потім затримувалися до 8-ї, а далі до 9-ї чи 10-ї вечора, скільки вистачало сил. Ми повністю занурилися в процес, і всі чотири фази принесли нам справжню радість творчості. Спочатку було 5-денне ліплення із сирої глини, потім тижневе сушіння, відтак перший випал повністю сухих робіт і на завершення глазурування.

Серед нас були й дві дипломовані керамістки – Крістіна Неґер та Олівія Жіґо. Ми уважно спостерігали за їхньою роботою, переймали техніки декорування та нанесення рельєфів. Це було справжнє взаємне навчання і спільне натхнення – класичний формат творчого табору. Водночас Янош Реті, Янош Кліса та Франциск Ерфан відтворювали на своїх полотнах навколишні пейзажі», – поділилася спогадами Агнеш Кулін.

На виставці широко представлені художні традиції династії Гіді, зокрема роботи доньки Тюнде та сина Ендре Гіді-молодшого. Експонуються також витвори учасників табору: Еріки Калітич, Крістіни Неґер, Дьонді Ковач, Агнеш Кулін та Олівії Жіґо. Окреме місце посідають пастельні й олійні полотна, які увічнили характерні краєвиди Великої Доброні та автентичну атмосферу родинної майстерні Гіді.

У своїх роботах Агнеш Кулін зосередилася на темі рук, перенесла цей мотив і на кераміку. Силуети рук прикрасили її декоративні тарілки та фігурні підсвічники. Надихнувшись однією з класичних робіт родини Гіді, художниця створила також оригінальну жіночу скульптуру-голову, яка слугує підставкою для сонцезахисних окулярів і прикрас. Дьонді Ковач виготовила пам’ятні сувеніри для своєї дитини та креативну маску у вигляді голови тигра, що водночас виконує функцію тримача для мобільного телефона. Еріка Калітич теж обрала напрям функціональної кераміки, створивши практичні речі для творчої студії та кухні: оригінальні підставки для пензлів і тарілок, сушарку для художніх палітр. Сам Ендре-бачі сфокусувався на витонченій глазурованій кераміці, яка є основним напрямом його творчості.

«Ми переконані, що творчий табір об’єднав усі необхідні складові для успіху. Організація цього заходу стала можливою завдяки вагомій підтримці Державного секретаріату з питань національної політики Угорщини, Угорської академії мистецтв та Центру професійної освіти ім. Еде Егана, за що ми щиро вдячні. До Великої Доброні з’їхалося багато митців з різним художнім баченням, але це не завадило нам творити як одне ціле. Ми прагнули ндетально зафіксувати кожен етап, від першого дотику до глини аж до моменту закриття печей. Усі фази роботи було знято на відео, щоб згодом використати ці матеріали для створення документального фільму. Його презентація відбудеться 26 листопада, під час урочистого закриття нашої виставки», – підсумувала Агнеш Кулін.

Вікторія Рего/Rehó Viktória/ Kárpátalja hetilap

Закарпатські