Кров для фронту, булочки для донорів. Як працює єдина на Закарпаття станція переливання крові

04 листопада 2026 р. 18:41

04 листопада 2026 р. 18:41

Не зірвала жодної поставки крові для ЗСУ. У перші три дні повномасштабної війни заготувала місячну норму компонентів крові. Реформується і у 2026-му відзначає своє 80-річчя. Це все про Закарпатську обласну станцію переливання крові.

На якій історії ґрунтується теперішній досвід? Яке навантаження лягає на медиків у час війни, коли кров — на вагу золота? Що змінилося у сфері за цей час і завдяки чому Закарпатська станція переливання крові не відстає від закордонних колег — читайте далі.

Ми відгукнулися на запит станції про критичну нестачу донорської крові, — пояснює голова профспілки організації Марина Бабич. — У нас є багато донорів в установі. Але зараз прийшли ті, хто зміг оперативно відреагувати. Як ніхто інший, ми розуміємо потребу в крові, потр3ебу наших захисників, поліцейських. Користуємося препаратами крові у своїй роботі й щиро віримо, що наша кров допоможе людям стати здоровими.

До повномасштабної війни заготовляли 2,5 тонни крові на рік

«Ми помітили, що до нас приходять військові, щоб стати донорами. У них на шевронах вказані група крові та резус. Ми робимо контрольний забір крові, і тест показує, що в людини насправді не та група крові. А це ж життєво необхідна інформація… Тому ми й підключилися».

За три дні заготовили місячну норму крові

«Компоненти крові мають термін придатності. На жаль, це не рік, а всього 42 доби, які минають дуже-дуже швидко. І потреба у свіжій донорській крові є постійно», — каже Світлана Крьока.

Рекорд — 130 донорів за день

«Нам треба було дуже моніторити. Бо за день приходило понад 200 донорів, нас їхало дві бригади. А люди були настільки мотивовані, що хотіли за один раз двічі здати кров, а це ж не можна».

Одна кроводача рятує три життя

«У нас є інформаційна система, яка реєструє тебе в донорському відділі, у реєстратурі, — розповідає Мирослава Хрипак. — Кожен фахівець має свій доступ до цієї системи, до своєї ланки роботи. Донора від самого початку фотографують, заповнюють анкетні дані й одразу видають йому посвідчення з індивідуальним номером. За цим номером є вся необхідна інформація про людину».

«Кажуть, що одна кроводача рятує три життя. Це правда, це десь так і є», — каже головна медсестра Світлана Крьока.

Трапляється, що донорами стають військові, які приходять у відпустку. Вони знаходять час прийти на станцію і здати кров, бо як ніхто знають, наскільки вона важлива в умовах війни. Популярним стало й сімейне донорство, коли цілі родини, відзначаючи якісь пам’ятні сімейні дати, йдуть разом здавати кров. А одного разу сталася ціла оказія: на станцію завітали молодята, пригадує Мирослава Хрипак. Новостворене подружжя вирішило відзначити початок спільного шляху доброю справою і прийшло здати кров відразу із РАЦСу. Але такі історії — швидше виняток, а не правило, підкреслює директорка Закарпатської станції переливання крові. І водночас на Закарпатті є понад три тисячі почесних донорів. Таке звання отримують люди, які здали кров 40 і більше разів.

Донорство — це безкоштовний чекап

Разовий забір крові, за словами медсестер, 450 мілілітрів. Науково доведено, що це безпечна доза для людини. Закарпатська станція переливання крові заготовляє не лише цільну кров, а й її компоненти: еритроцити, тромбоцити, плазму… Мирослава Хрипак розповідає, що кожна станція переливання крові має ліцензію і несе повну відповідальність від моменту, коли обстежує донора, дає дозвіл на здавання крові, і до того, як кров чи її компоненти потрапляють до реципієнта.

Бувають випадки, коли про якісь порушення в організмі донори дізнаються саме на етапі перевірки їхньої крові. Таку інформацію повідомляють пацієнтам особисто й радять пройти детальніші обстеження. Рання діагностика допомагає не допустити занедбання хвороби та розпочати своєчасне лікування.

Від перших кроків до реформи

Закарпатська станція переливання крові десятиліттями працює у приміщенні, яке організації передали у вересні 1969 року. А почалося все у квітні 1946 року, коли на базі обласної клінічної лікарні створили окреме відділення. Тоді там працювало 12 співробітників. Перший забір крові зробили у грудні 1946 року. Спочатку станція заготовляла лише консервовану кров. Це було приблизно 42 літри на рік. Із розвитком медицини потреби в крові та її компонентах почали зростати. Відділення станції переливання крові почали відкривати в районних центрах.

Не просто хотіла, а одного разу навіть змінила: пішла в бухгалтерію. Три роки там пропрацювала, але повернулася. Бо тут моє місце

«Наразі ми забезпечуємо компонентами крові всю область. — пояснює керівниця станції. — Так працює система крові по всьому світу. Ось дивіться, у Латвії є одна станція переливання крові, і все, ніяких відділень».

Бонуси для донорів

«Розумієте, відділення переливання крові просто працювали й покладалися на родичів пацієнтів. Донорство не популяризували. А зараз інший підхід: залучення нових людей», — каже Мирослава Хрипак.

Компоненти крові потрібні завжди

В умовах повномасштабної війни зросло навантаження не лише на працівників Закарпатської станції переливання крові. Зросли й запити, бо в лікарнях більше пацієнтів, які потребують трансфузії (переливання крові або її компонентів). Є постійні поставки крові на стабілізаційні пункти поблизу фронту, куди привозять поранених. Тому станції переливання крові мають працювати стабільно. Аби забезпечити цю роботу, каже Мирослава Хрипак, наразі станція має все сучасне обладнання. За своїм оснащенням не поступається закордонним станціям.

А оскільки компоненти крові потрібні завжди, то в Закарпатській станції переливання крові раді бачити донорів. Для тих, хто живе не в Ужгороді, є можливість здати кров на виїзних донаціях. Про розклад виїздів можна почитати на сайті станції: https://zospk.itmed.org/

Тетяна Довганинець для zaholovok.com.ua

Фото авторки та з архіву Закарпатської станції переливання крові

Закарпатські