Сергій ЯРМАК: «У нас немає шансів не відновлювати Гуляйполе»

06 вересня 2024 р. 15:29

06 вересня 2024 р. 15:29

Це наше перше інтерв’ю з головою Гуляйпільської МТГ Сергієм Ярмаком під час повномасштабного вторгнення. Останній раз ми говорили з ним напередодні великої війни, коли журналісти редакції газети готували матеріал про стан захисних споруд та бомбосховищ у громаді. Тоді цей матеріал вийшов того злощасного четверга 24 лютого 2022 року, залишившись останнім випуском газети, який ще встигли рознести листоноші до наших читачів. З того часу минуло майже 2,5 роки, які докорінно змінили життя мешканців нашої громади, розділивши життя на «до» та «після». Нині, у колись 20-тисячній громаді, залишилося проживати близько двох тисяч п’ятсот мешканців. На обліку в Пологівському ХАБі, який знаходиться в м. Запоріжжі, перебуває 6 тисяч наших земляків зі статусом – внутрішньо переміщені особи, решта – роз’їхалася по всьому світу.

Сьогодні говоримо з Сергієм Олександровичем про масові руйнації міста, а також про те, чи є шанси повернутися додому?

• Сергію Олександровичу, на скільки відсотків розтрощена російськими військовими цивільна та критична інфраструктура нашої громади станом на сьогодні?

Якщо брати об’єкти критичної інфраструктури, то вони беззаперечно пошкоджені всі, а це - садочки, школи, державні заклади управління, лікарні, ФАПи, водозабори, очисні споруди, насосні станції. Звісно, що кожен по-своєму: хтось без вікон і без дверей, а от для прикладу спеціалізована ЗОШ (м-н Спартак), то там порушення серйозні, не говорячи вже про «КСК», яке зруйноване вщент. Тобто маємо 100 % руйнування всіх об’єктів критичної та цивільної інфраструктури.

Якщо говорити про будинки наших мешканців, то найбільших руйнувань зазнала беззаперечно територія м-ну Спартак (Заріччя). Потім - центр міста, Бочани, Заповіт. Але хочу наголосити на тому, що це мої власні спостереження. Звісно, що для кожного жителя свій будинок постраждав найбільше, тому кожен виходить з власних міркувань. Сьогодні бої постійно точаться по всій території громади: чи то село Темирівка, чи то Червоне, чи то Спартак.

• Скільки садочків та шкіл було в громаді до великої війни?

До війни у громаді нараховувалося 8 садочків та 8 шкіл. Тому в наших планах, ті садочки та школи, які більш-менш уціліли, після закінчення війни запустити в роботу. Характеризувати якийсь конкретний заклад освіти я не буду, адже, де гарантія, що сюди завтра не прилетить? Я розумію, що мене постійно читають орки, тому фільтрую кожне слово, яке подаю в інформаційний простір. Знаю, що на мене часто ображаються люди, що не все можу говорити, але ж не все можу повідомити публічно. У моїй голові постійне нагадування про те, що мене читає ворог. Інколи, щоб підняти настрій людям, я можу запостити фото, як прибираємо разом з комунальниками місто, але ж робити такі фото день у день я не можу. Всі фото виставляю із запізненням, коли розумію, що на цьому об’єкті вже не працюють люди!

Сергій Ярмак

• Якщо порівняти Гуляйполе з Оріховим, то яке із цих міст найбільше пошкоджено ворогом?

Я в Оріхові за час війни жодного разу не був. Для розуміння Оріхів сильно побили КАБами, а Гуляйполе – артилерією (пушки, саушки), мінометами, КАБами. Мені будинок особисто розбили мінометом. Якщо пригадати початок війни, то в Гуляйполі вже ні світла, ні газу, ні води не було, а в Оріхові ще майже рік люди сиділи зі світлом.

• Які села Гуляйпільської громади до сих пір залишаються під окупацію російських військ?

Це села Марфопіль, Дорожнянка, Мирне, Степанівка, Загірне.

• Сергію Олександровичу, давайте поговоримо про проєкт заводу із сортування та переробки будівельного сміття на території громади після закінчення війни? Що він собою представляє та як швидко його можна реалізувати?

Дійсно, цей завод саме з переробки та сортування будівельного (не побутового) сміття. На жаль, люди часто задають мені питання: «Це що з Гуляйполя зроблять сміттєзвалище»? Ні, і ще раз ні! Як я це бачу. Цей проєкт передбачає переробку цього сміття у вторинну сировину, яка стане незамінною для будівельних робіт та тимчасового ремонту доріг у післявоєнний період. Згідно із Генеральним планом на території колишнього цегельного заводу, який колись знаходився у напрямку сіл Варварівки та Добропілля, є дві земельні ділянки, одна із яких 4 га, а інша – 10 га. Ця зона так і залишилася під промисловість, що й передбачено у нашому Генеральному плані. Після війни постане гостра потреба у переробці будівельного сміття. Його потрібно буде кудись дівати. Як приклад, у мене в дворі його цілі груди. Тому я гадаю, що ми дамо людям команду виносити все на вулицю, а комунальна техніка буде його збирати. Наприклад, цей тиждень – вулиця Велика, інший – вулиця Українська і так далі. Чим більше буде в нас техніки, а вона у нас вже частково є, то тим скоріше наведемо лад. Ми подали цей проєкт, а комісія погодила, зауваживши, що по Запорізькій області ми подали найнеобхідніший проєкт. Я впевнений, що обов’язково знайдуться інвестори, які допоможуть нам у будівництві такого заводу.

• В подальшому такий завод стане в нагоді і сусіднім громадам нашого Пологівського району – Воздвижівській, Малинівській, Преображенській?

Переконаний і це також. Я планую, щоб це було на базі одного із наших комунальних підприємств. Але є нюанси, оскільки в подальшому все залежатиме від бажань та умов інвесторів. В чому цікавість? Ця техніка, яку я хочу, щоб нам допомогли закупити, повинна бути пересувною. Тобто під’їхало авто на гусеничному ходу до «КСК» і перебирає, сортує будматеріали, а самоскиди відвозитимуть на цей завод, де відбуватиметься подрібнення будматеріалу на дрібну фракцію. В подальшому це можна використовувати, як для підсипки доріг або ж цементу.

Ще однією моєю мрією є побудова заводу з виготовлення тротуарної плитки. Тобто самі виготовляємо, самі кладемо на центральних площах міста, не платячи кошти підрядчику. Крім того, це ще й робочі місця.

• Сергію Олександровичу, щоб люди повернулися до громади вкрай необхідно відновити водопостачання, водовідведення, газ та електроенергію. Чи можливо це буде зробити у найближчій перспективі?

Я навіть не можу виділити, що із цього переліку найважливіше. Це все маємо робити одночасно. Якщо міськгаз буде робити свої пошкоджені лінії газопостачання, обленегрго – свої лінії електропередач, то на комунальні підприємства міської ради буде покладено водопостачання та водовідведення. Всі водопроводи та каналізацію потрібно міняти. Якщо ці витрати покладуть на наш місцевий бюджет, то ми його не потягнемо.

У нас нараховується 13 артезіанських свердловин, всі вони – на водозаборах. Якщо туди не потрапляли ракети, то я не бачу ніякої проблеми, щоб їх розкачати. Я не можу сказати зараз, в якому вони стані, оскільки постійні обстріли об’єктів критичної інфраструктури не дають змоги оглянути все детально. Скажу відверто, що проблема не стільки в артсвердловинах, скільки у водогонах. Якщо навіть ця свердловина замулилася, то поряд можна пробити нову. А ось проблема у водогонах більш наявна. Вони два з половиною роки без води! Тобто труби під землею обсипалися, проржавіли. Не буде проблем тільки з тими водогонами, які ми замінили ще до війни на пластикові. Наприклад Піщана, Драна. Якщо туди не було прильотів. Плюс каналізація. У нас по центру була частково поміняна каналізація. Найбільшою проблема після повернення додому буде заміна водогонів. Я схиляюся до думки, що їх потрібно не міняти, а поверх них класти пластикові.

• Сергію Олександровичу, мешканці приватного сектору швидше повернуться до життя аніж мешканці багатоквартирних будинів?

Людям з приватного сектору буде простіше повернутися, ніж мешканцям багатоквартирних будинків. Зрозуміло, що в когось на подвір’ях залишилися колодязі, свердловини. Та підвіз води буде зробити простіше. Тобто приватний сектор буде більш-менш виживати. Зрозуміло, що проблеми будуть і з електрикою, проте люди вже сьогодні і цьому знайшли альтернативу – сонячні панелі, генератори.

На жаль, для багатоквартирних будинків, яких по місту налічується 49 – це зробити буде важко. Якщо навіть ми і довеземо воду до під’їздів, то бабусі з 5-го поверху донести її буде великою проблемою. Ще одна проблема – побиті дахи, вікна.

• А як бути із садочками та школами?

Хочеться, щоб хоч одну школу та садочок, які уціліють до того часу, запустити в роботу. Тобто підлатати кришу, вставити вікна, встановити генератор – це ми зможемо зробити власними силами. Генераторами ми запаслися: є і для садочків, шкіл та водозаборів. З цим проблем не буде. Ми не будемо чекати, коли нам кинуть електропровід на водозабір! Ми запустили генератори і все запрацює. До речі, генератори отримали, дякуючи донорам.

• Комунальної техніки вистачить для роботи?

Щодо комунальної техніки, то за програмою «Добре», яка з нами працювала ще до війни, нам надали JSB ескалатор, генератор. Зараз чекаємо від них навантажувач. Вся техніка знаходиться в надійному місці і чекає, коли приступить до роботи в нашій громаді.

За кошти міського бюджету ми закупили 4 одиниці техніки – самоскид, контейнеровоз для вивезення сміття, аварійний автомобіль, який укомплектований всіма необхідними інструментами, нову автовишку. Також від донорів отримали трактор для розчистки снігу.

• Часто люди задають питання щодо відбудови Гуляйполя закордонними донорами? Чи не надходили вам такі пропозиції?

Поки на нашій території точаться активні бойові дії та проходить лінія фронту, таких пропозицій я точно не отримаю. Всьому свій час. Давайте дочекаємося.

• Чи великою проблемою стане розмінування територій?

Так. По всьому місту безліч снарядів, які не розірвалися. Для прикладу, людина виїхала зі свого помешкання ще з початком війни. Додому за весь цей час не навідувалася. На городі чи у дворі лежить снаряд, який не розірвався. Що потрібно перше зробити? Правильно, його знешкодити. Тому, поки бригади ДСНС не розмінують та не перевірять на безпечність кожне домоволодіння, додому повертатися не можна. Це дуже непросте питання. Для прикладу КАБ, який впав та не розірвався у селі Успенівка. Після виклику відповідних служб та його розмінування.

• Сергію Олександровичу, настільки високі шанси на відновлення громади, якщо, дай Боже, скоро закінчиться війна?

Що значить, чи є шанс? Ми будемо це робити, незважаючи ні на що! Шансів у нас немає не відновлювати. Планую спочатку для роботи вдома залучити деяких працівників міської ради, ЦНАПу, архітектури, земельного відділу, а ось решта поки працюватиме у Запоріжжі.

Звичайно, буде чимало проблем з поверненням. Я розумію, що багато хто і сьогодні волів би повернутися додому, але ж куди, якщо будинок розбитий та немає ніяких благ цивілізації. Все таки краще дочекатися, коли повернемо в місто світло, воду, газ, розмінуємо територію, а потім їхати до дому. Переконаний, що цей час настане. Хочеться, аби пошвидше!

Спілкувалася Тетяна ВЕЛИКА

Нагадуємо про можливість газету "Голос Гуляйпілля" онлайн-передплати . І передплачувати його можна навіть щомісяця – без черг, карткою або за реквізитами.

Запорізькі