Втратити будинок та бізнес, але не загубити себе: як фотографиня Лілія Масло з міста Пологи будує нове життя в Запоріжжі

30 жовтня 2024 р. 17:49

30 жовтня 2024 р. 17:49

Все, над чим у рідних Пологах так довго і натхненно працювала Лілія Масло, у перші ж тижні забрало російське вторгнення. У її будинок прилетів ворожий снаряд, від обстрілів також постраждав і бізнес – власна рекламна агенція.

Залишивши все попереднє життя позаду, Лілія з родиною та однією валізою речей повз міни на дорогах та російські блокпости виїхала з окупації до Запоріжжя.

Адаптувавшись на новому місці після вимушеного переїзду, вона не просто продовжила улюблену справу – фотографування, а ще й отримала грантове фінансування на розвиток своєї справи та відкрила навчальні курс и зі зйомки на мобільний телефон.

«Перший Запорізький» поспілкувався з Лілією Масло та розповідає її історію.

Життя у Пологах до війни: власна рекламна агенція, будинок, улюблене хобі

У рідних Пологах до окупації Лілія Масло вісім років розвивала власне рекламне агентство. Підприємство займалося зовнішньою рекламою і виготовляло різноманітну корпоративну продукцію для організацій: штампи, печатки, вивіски, таблички, візитівки, листівки тощо.

«Багато хто про нас знав, ми користувалися попитом», – ділиться підприємниця.

У цей бізнес Лілія прийшла не випадково. Адже до цього працювала менеджеркою з реклами у місцевій газеті та на радіо.

«Так вийшло, що я залишилася без роботи, тому стала на біржу праці та думала, куди податися. Але у нас маленьке місто, тож просто знайти іншу роботу було дуже важко. Знайомі почали казати: «У тебе такий досвід, відкривай своє!», – пригадує жінка. – На біржі я пройшла курси з підприємницької діяльності. Дуже хвилювалася, чи вийде в мене, чи ні».

Отримавши виплату допомоги по безробіттю за декілька місяців, Лілія змогла придбати ксерокс. Орендувала невеличку кімнату в центрі міста і з нуля розпочала діяльність власного рекламного агентства.

«Допомогло те, що люди мене знали. Сарафанне радіо спрацювало швидко, адже місто маленьке. До того ж в агенції надавали широкий спектр послуг: від реклами на банерах – до вивісок. Ми отримували досвід, їздили в Запоріжжя, ретельно перевіряли постачальників, – розповідає підприємниця. – Завдяки наполегливій праці та постійному навчанню справа потихеньку пішла вгору».

Розвиваючи власний бізнес, Лілія багато років паралельно займалася фотографією, створюючи сімейні, шкільні, дитячі та весільні фотосесії. Все почалося саме з рекламного агентства, адже був потрібен фотоапарат, щоб робити рекламу.

«Якраз син був у старших класах. Батьки інших дітей побачили, що я починаю фотографувати, і запропонували мені зробити шкільний альбом. Я виконала цю роботу, а потім люди самі почали пропонувати нові замовлення. Так зі школи все і почалося», – розповідає Лілія.

Все, над чим так довго працювали, забрали окупанти

Все, що за ці роки Лілії вдалося створити у рідних Пологах, у перші тижні забрало російське вторгнення.

«Буквально в один день я втратила все. В нашу хату влучив снаряд, це було 7 березня», – таким був початок повномасштабної війни для Лілії Масло.

«У той же день прилетіло у центр, де було рекламне агенство. У приміщенні пошкодило дах, повибивало вікна. Я навіть не змогла зайти всередину, тому що двері заблокувало, не вдалося нічого вивезти. На жаль, більше туди не поверталися», – розповідає Лілія.

Вона з родиною розуміла: треба терміново їхати з міста. Це і зробили 15 березня 2022 року.

«З Пологів виїжджали довго, це тривало шість годин. Вивозили родину двома машинами, я – за кермом. Було дуже страшно: продовжувалися обстріли, на дорозі лежала вибухівка. Проїхали повз безліч блокпостів. Росіяни пропускали швидко, можливо, коли бачили, що дівчина за кермом…», – розповідає про важку дорогу Лілія.

Спочатку адаптуватися в Запоріжжі було дуже непросто, адже все минуле життя залишилося позаду.

«Ми виїхали з однією валізою і зупинилися у родичів, розраховуючи, що скоро поїдемо додому. Спочатку нічого не хотілося робити. Було важко уявити, що таке взагалі трапилося. Хотілося розплющити очі і зрозуміти, щоб нічого цього насправді не було. Ми сподівалися, що ось-ось все закінчиться. І думки не було, що все так надовго, – ділиться емоціями того часу Лілія. – З часом прийшло розуміння, що, напевно, додому ми найближчим часом не повернемося. Це зробило нас сильнішими і змусило рухатися далі. Зараз вже немає і думки сидіти та нічого не робити. Ти все починаєш з нуля і тобі потрібно звідкись брати сили».

Перше враження від Запоріжжя у Лілії було неоднозначним. Вона пригадує: спочатку далеко не всі місцеві розуміли проблеми переселенців, які покинули рідні місця та були змушені стояти у чергах за гуманітарною. Але це змінилося – після перших ракетних «прильотів» по місту.

Деякий час Лілія і сама займалася волонтерством, щоб допомогати іншим людям у скрутну годину.

«Возили ліки в Пологи, допомагали мешканцям з продуктами. В цій справі у мене не було жодного досвіду. Але добрі люди рекомендували, до кого звертатися, ми співпрацювали з благодійними фондами. Але з часом ця робота зупинилася, тому що дедалі важче було діставатися до рідного міста, – розповіла Лілія.

Після вимушеного переїзду вона остаточно вирішила залишатися у Запоріжжі, знайшла тут житло і почала відновлювати роботу. З часом до неї із замовленнями поступово почали звертатися колишні клієнти, яким також довелося виїхати. Крім того, працювало «сарафанне радіо»

«На початку навіть було декілька замовлень по рекламі, але небагато. У Запоріжжі повноцінно цим напрямом вже не стала займатися. Тому що тут і конкуренція більша, і напевно, не дуже це зараз і потрібно, – розповідає Лілія. – А от фотографія мені допомагала. Це моя віддушина, улюблена справа. Почала знімати на телефон, потім відкрила курс з мобільної фотографії. Розповідаю початківцям, як налаштовувати телефон, як правильно робити фото, ази відеозйомки. Хочеться в цій сфері розвиватися, тому що справа фотографа мені дуже подобається».

Фотографія допомогла повірити в себе і почати все з нуля

В умовах війни займатися фотографією не так просто. Але люди, порівнюючи з першими місяцями вторгнення, вже оговталися та замовляють фотосесії.

«Люди зараз розуміють, що їм треба жити далі. Одружуватися, народжувати і хрестити дітей. Життя продовжується, як би це страшно не було. Люди розуміють, що потрібно запам’ятовувати важливі моменти життя, яке триває тут і зараз. Так вони дійсно «лікуються». Тому і замовляють фотосесії», – розповідає Лілія.

Наразі клієнтів у неї не надто багато, але достатньо, чому дуже радіє. Наприклад, в один день може бути декілька замовлень, а буває і одне чи два на тиждень, тож чіткого графіка немає. Також кількість замовлень не залежить від пори року, проте перед новорічними святами люди фотографуються активніше.

«Іноді в мене замовляли фотосесію на весілля, а в той день були страшні вибухи. І наречені телефонують та питають: «Ліля, що ми робимо?». А я розумію, що від мого слова залежить, чи будуть вони одружуватися в цей день, чи ні. Намагаюся завжди заспокоювати. Страшно, поки не починаєш знімати. А коли вже вмикаєш фотоапарат і включаєшся в зйомку, то все минає. Коли приїжджаєш додому, кажеш собі «Слава Богу, дали відзняти цей день!». А потім намагаєшся дуже швидко обробити і передати клієнту знімки, адже хвилюєшся, що може прилетіти в будинок та пошкодити комп’ютер, де зберігаються фото. Ти дуже чекаєш на весільні альбоми, щоб клієнти їх отримали і все було добре», – розповідає про складнощі роботи у воєнний час.

Лілія каже, що сьогодні дуже часто українські біженці за кордоном, щоб порадувати важливих для себе близьких людей, які залишилися в Запоріжжі, дарують їм подарункові сертифікати на фотосесію. Окрім фотосесій, фотографиня проводить курси мобільної зйомки для початківців.

Лілія розповідає, що люди все частіше почали запитувати, як їй вдається робити такі гарні фотознімки та відео на власний мобільний телефон. А клієнти підвели до думки, що потрібно про це розповідати. Бо майже всі користуються камерою телефону, але базових речей про мобільну зйомку не знають.

«Так з’явилися мої перші курси «від А до Я» про фото- та відеозйомку на телефон. Це дійсно цікаво, і кожен це зможе. Немає значення, чи у тебе iPhone, чи будь-який інший телефон. Все залежить від того, як ти налаштовуєш експозицію, фокус і так далі, – зазначає Лілія. – Про все я розповідаю у доступній формі, показую на своїх прикладах, ділюся, в яких програмах можна монтувати відео».

Щоб заняття були якнайбільш ефективними, всі заняття відбуваються тільки наживо під час особистих зустрічей.

«Чула багато відгуків від клієнтів про онлайн-курси, де інформація не така корисна. Інша річ, коли ти з людиною зустрічаєшся особисто. Можеш підійти, подивитися роботу, виправити. Все показуєш саме на їхньому телефоні. Тому викладаю тільки офлайн», – підкреслює Лілія.

Курс складається з декількох навчальних занять і коштує дві тисячі гривень. На кожній зустрічі, яка триває приблизно дві з половиною години, вивчають нову тему:  основи мобільної фотографії, знайомство з експозицією, світло у кадрі, горизонт та перспективу, секрети позування, знайомство з мобільними редакторами для відеозйомки, основи монтажу тощо.

«Н іколи не сумніватися в своїх силах »: сміливі мрії допомагають досягти успіху

Лілія Масло нещодавно пройшла навчальну програму і отримала знання з написання грантів у просторі «ВОНА Хаб» . Це проєкт, спрямований на розвиток професійного потенціалу та фінансової спроможності жінок. Про таку можливість вона дізналася через інтернет. До цього вже брала участь у кількох грантових програмах, але тоді фінансування отримати не вдавалося.

«Мені дуже сподобалося, що всі зустрічі проходили не онлайн, а наживо. Ми зустрічалися з дівчатами, познайомилися, були дуже теплі зустрічі. У хабі було дуже привітна і тепла атмосфера, – ділиться Лілія. – Нас навчили, як правильно писати грант і як подавати заявку в різноманітні організації. Також приходили представники центру зайнятості, давали цікаву інформацію про бухгалтерську діяльність і маркетинг».

За підсумками навчання у «ВОНА Хабі» Лілія захистила свій проєкт та отримала грант у розмірі 30 тисяч гривень. Доклавши кошти, придбала нову фотокамеру для розвитку власної справи.

Після набутого досвіду вона розглядає можливість згодом подаватися на гранти від інших організацій, щойно побачить цікаву можливість.

«Досвід вже є, це не так страшно. ФОП у мене відкритий вже понад 10 років, що було обов’язковою умовою. Звісно, коли у тебе є цікава пропозиція і ти розумієш, що будеш рухатися в цьому напрямку й розвивати цей бізнес, то чому б і не спробувати? Я є підприємницею вже давно, зараз розумію, що все не так страшно. Треба вірити у власні сили!», – ділиться Лілія Масло.

Свою улюблену справу вона планує розвивати та не зупинятися на досягненому. Зокрема, хоче розвиватися у напрямку мобільної зйомки, тому що розумію – людям це цікаво та потрібно.

«В ідеалі, звісно, хотілося б відкрити власну фотостудію. А також буду дивитися у напрямку відеозйомки, адже мені подобається створювати власні відео», – ділиться підприємниця.

Переселенцям, які починають життя з нуля у новому місті, вона радить вірити в себе та рухатись вперед.

«Боятися, це, звісно, нормально, на те ми й люди. Але ніколи не треба сумніватися в своїх силах. Іноді допомога приходить від зовсім незнайомих людей. Я прийшла в «ВОНА Хаб», нікого там не знала, а потім ми з дівчатами за один місяць стали рідними людьми, підтримуємо одна одну. За ці роки я дізналася, що іноді чужі люди можуть надати дуже вагому допомогу, особливо, якщо ти – комунікабельна і відкрита людина, – підсумовує Лілія Масло. – Важко починати все з нуля, але ти повинен вірити в себе і в те, що життя продовжується, не зважаючи ні на що. Якщо цього разу не вийде, то обов’язково вийде наступного».

Текст – Юлія Глушко, Андрій Вавілов, фото з архіву Лілії Масло

• У 68 років почати з чистого аркуша: як бджоляр Володимир Малихін з Краматорська відновив пасіку на Хортиці
• З Кирилівки – до Запоріжжя: як Людмила Сірко після окупації вдруге відкрила «Лазурну райдугу» – безпечний простір для розвитку дітей

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram !

0

Запорізькі