Запорізький кінний завод закриває туристичний сезон: плани на майбутнє

20 листопада 2024 р. 16:49

20 листопада 2024 р. 16:49

Попри воєнний час, Запорізький кінний завод, що розташований в 30 кілометрах від фронту у селі Трудовому, нарощує потужності. Тут пасуться та дають потомство 300 рисаків найкращих порід. Цьогоріч саме запорізькі коні отримали 13 вищих нагород на іподромах країни. За тваринами доглядають цілі династії конюхів і спортивних тренерів. Як розвивають конярство у Запорізькій області – у матеріалі.

На Запорізькому кінному заводі – закриття туристичного сезону. Гостям демонструють відмінних коней легковерхових порід, якими пишається підприємство. Тут вирощують в основному українських та орловських рисаків. Зараз поголів’я становить 211 коней.

“Коли кавалерія почала відмирати як рід військ, ми перекваліфікувалися на конезапряжних порід, легкозапряжних порід, це рисаки, – пояснює головний зоотехнік ДП “Запорізький кінний завод” Олена Гнєдая. – Було в США виведена рисиста порода, у Франції були виведені рисисті коні, вони називаються “французька рисиста порода”. Тобто по прикладу орловців були створені інші породи. А всього у світі нараховується майже 250 порід коней.”

Доглядають за кожною твариною тут конюхи, зоотехніки, а от тренують – справжні майстри з кінного спорту. Завод заснований одразу після Другої світової і нині він є структурним підрозділом Державного підприємства “Конярство України”. Велике сімейство рисаків живе на 6 тис. гектарах землі. Тут є стайні з тренерськими відділеннями, а також літні левади для молодих і дорослих тварин. Приміром, є левада для спортивних коней та для маточного поголів’я. Кобилам у ній – від 5 до 13 років. Їх утримують для потомства, зазначають на підприємстві.

“І тут одна еліта. У маточному складі одна еліта,” – наголошує директор заводу.

Навколо стаєнь – пасовища та угіддя зернових культур, що вирощують для кормів тварин. Є  в господарстві й свиноферми. Таким чином підприємство надає робочі місця більше ніж сотні працівникам.

“Є люди, які займаються уходом за кіньми, а є люди, які займаються заїздкою, тренуванням на Одеський іподром. Виграєм призи, – ділиться генеральний директор ДП “Запорізький кінний завод” Михайло Сич. – Чим більше виграв призів, стає майстром спорту, майстром наїздником. Чим більше виграє, тим лучше.”

А на початку повномасштабного вторгнення, коли під Гуляйполем точились запеклі бої, тут, у 25 кілометрах, стрес переживали не тільки люди, а й тварини. Наприкінці грудня 2022 кілька коней зі стайні втекли.

“Коли йшли обстріли, коли літали літаки. Лошаді до такого шуму не були привичні. Був випадок: коли пролетів літак, лошаді зірвалися, і потікали всі тренерські відділення, – згадує пан Михайло, – це 35 голів.”

За тиждень майже всіх коней знайшли під Оріховом. Крім однієї кобили.

“Одна лошадь, ми її шукали 3 місяці. Дідусь-пенсіонер приманив її, загнав у двір. Знайшов наш номер телефону, всі ж були предупреждєні, що з кінного заводу повтікали лошаді. Знайшов мій номер телефону, подзвонив, я обіцяв дідусю премію. Робітники приїхали, забрали, – розповідає директор. – Це вже була весна. І вона попала на Одеський іподром і показала ще хороші минути.”

Найважчий період позаду, підприємство поступово виходить зі скрутного становища, каже директор. Й до зими підготувались добре – утеплили вікна на стайнях, запаслись сіном та кормами. Зараз закривають туристичний сезон і пригощають гостей козацьким кулішем.

“Сьогодні ми вас частуємо запорізьким козацьким кулішем. Найкращий куліш для найкращих людей. Будьте здорові,” – вітає підприємець Сергій Корінь.

Туристам після екскурсії можна покататися на конях верхи по тренувальному колу або у прогулянковій бричці. Гості переважно місцеві, на кінний завод приїжджають не вперше.

“Подивитись на коней, кормити їх, погладити, почути інформацію. Мені це подобається не як спорт, а просто як відпочинок,” – ділиться житель селища Новомиколаївка Фадей Шиш.

Вершників сьогодні возить кобила з ім’ям Рішуча. Насправді вона лагідна й товариська, каже конюх Максим, який її доглядає третій рік. Просто необхідно знайти з твариною спільну мову.

“А кінь – це така віддана тварина, дуже віддана. Розуміється на людях, – розповідає конюх Максим. – Вона відчуває одразу злість, страх, доброту – все вона відчуває.”

Нині філії підприємства “Конярство України” взяв на себе Фонд держмайна України – з метою виведення зі скрутного фінансового становища. А Запорізький конезавод намагається стати прибутковим – не тільки з реалізації рослинних культур, а й з продажу чистокровних порід коней.

“З Одеси, з Києва, з Миколаєва, скрізь приїжджають і купляють лошадєй,” – ділиться успіхами Михайло Сич.

Бережуть і шанують на підприємстві й свою славну історію, адже мають великий актив спортивних трофеїв – понад півтисячі нагород. Серед них почесні призи “Дербі” й “Барса”. Розташований на подвір’ї заводу пам’ятник трикратному рекордсмену у забігах на вітчизняних іподромах жеребцю Уклону. А нині у планах керівництва – вивести елітні рисисті породи коней на міжнародний рівень.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Запорізькі