Відновила бізнес після виїзду з окупації: Валерія Псьол з Токмака відкрила студію краси у Запоріжжі

23 листопада 2024 р. 16:09

23 листопада 2024 р. 16:09

Жителька Токмака Валерія Псьол з 16 років цілеспрямовано йшла до своєї мети – відкрити у рідному місті студію краси. Після повномасштабного вторгнення та окупації власний бізнес, як і все минуле життя, довелося покинути та виїхати до Запоріжжя .

Попри війну та кардинальні зміни у житті на новому міс ці їй вдалося швидко відкрити нову студію Secret Room та вже досягти неабияких успіхів у власній справі.

Про становлення у професії, життя в окупації та відновлення втраченого бізнесу Валерія Псьол розповіла «Першому Запорізькому».

У б’юті-сфер і – з 16 років: розвиває власну справу з підліткового віку

Валерія Псьол захопилася манікюром ще у 16 років і вже тоді самостійно почала опановувати цю професію. Дивилась навчальні відео на YouTube, слухала безкоштовні уроки та лекції. Після цього почала приймати клієнтів у домашньому кабінеті.

«На сьогодні я вже сама б’юті-інструкторка, але ніколи не буду знецінювати роботу дівчат, які навчаються всього самі. Ти досить глибоко пізнаєш цю сферу, коли дивишся на багатьох майстрів та інструкторів, які показують різні бачення та стилі. Курси – це такий експрес-варіант навчання. Думаю, сьогодні майже кожну професію при бажанні можна опанувати самостійно», – розмірковує Валерія.

Паралельно з роботою майстра манікюру вона навчалася в Запорізькому національному університеті, вивчала рекламу та піар. Вибір спеціальності був не випадковим, адже вже тоді дівчина думала про відкриття власного бізнесу.

«Я вже розуміла, що в майбутньому хотітиму свою студію краси. Мені буде потрібно її вправно рекламувати, щоб залишатися конкурентоспроможною. В бізнесі все залежить від того, як ти позиціюєш себе на ринку. До того ж вивчати рекламу – це дуже цікаво. Чотири роки навчання пройшли суперкомфортно та творчо», – пояснює Валерія Псьол.

Навчаючись в університеті, вона встигала працювати та вдосконалюватися у професії майстрині манікюру.

«Навчання не заважало мені паралельно створювати свою платформу для роботи. Якби вступила, наприклад, на медичний або юрфак, це повністю забирало б весь мій час, і я навряд чи не змогла одночасно навчатися і робити свій бізнес. А спеціальність «Реклама та піар» дала мені цю можливість», – каже Валерія.

У 2019 році вона зрозуміла, що настав час відкривати власний салон і більше не приймати клієнтів вдома. Для цього разом з подругою, яка також працює у б’юті-сфері, орендувала невеликий кабінет у рідному Токмаку.

«Якраз почалася пандемія ковіду, і я зрозуміла, що не маю потреби їздити в університет кожного тижня. Тож можна повністю віддати себе роботі. Орендувала приміщення та зареєструвалася фізичною особою-підприємцем найпростішої першої групи – для самозайнятих, яка надає можливість платити мінімальні податки і працювати легально», – розповідає підприємниця.

Згодом, у 2021 році, до переліку її послуг додалася лазерна епіляції. Це дало змогу оновити салон, зробити ремонт, закупити нові меблі та розробити власний фірмовий стиль. Це вже був партнерський бізнес: закупівлю обладнання профінансував брат Валерії, з яким вона ділила прибуток.

«Манікюрна сфера залишилася особисто за мною, а лазерна епіляція, яка дійсно могла принести гарний дохід, започатковувалась за допомогою інвестора – мого брата», – пояснює власниця бізнесу.

Вторгнення, акції протесту, ФСБ: про життя в окупованому Токмаку та евакуацію

Валерія надавала послуги з манікюру та лазерної епіляції у власному салоні в Токмаку, допоки не почалося повномасштабне вторгнення.

«Спочатку ми просто були в режимі очікування. Не знали, чи торкнеться це нашого містечка. Просто сиділи вдома, чекали та думали, що нам робити. Потім зник зв’язок та інтернет. І вже згодом стало зрозуміло, що Токмак тепер перебуває в статусі тимчасово окупованої території з агресорами, які контролюють місто», – згадує Валерія.

Обставини змушували працювати та думати, за які кошти далі існувати. 7 березня, коли відновилися зв’язок та інтернет, у її салоні знову почали записувати клієнток на манікюр та епіляцію. Багато дівчат перед виїздом хотіли оновити б’юті-процедури, адже було невідомо, коли ще випаде можливість відвідати салон.

Паралельно з цим Валерія виходила на протестні акції, які влаштовували у місті. Так мешканці Токмака виражали незгоду з окупацією та намагалися протистояти російським загарбникам.

«У перші дні ми демонстрували те, що нас не влаштовує така обстановка. Люди почали виходити на майдани з прапорами та проукраїнськими гаслами. Аби ті, хто прийшов до нас, не думав, що їх тут зустрічатимуть з квітами, як це писали у російських новинах», – каже дівчина.

Вже невдовзі вона зрозуміла, що з проукраїнською позицією в окупованому місті перебувати стало небезпечно. У Токмаку запрацювала ФСБ – почалися допити.

«Це вже було не життя. Ти просто пересуваєшся по вулиці до 12 години дня, а потім сидиш вдома і чекаєш, – згадує Валерія. – Ти не відповідаєш за свою безпеку, немає правоохоронних органів, які зможуть тебе захистити, нічого немає… Є просто військові з Росії, які встановлюють свої правила».

На той момент її клієнтки почали поступово виїздити з окупованого міста. Всі обставити наближали до рішення про евакуацію на підконтрольну Україні територію.

«Згодом я зрозуміла, що життя в таких умовах – не для мене. В першу чергу, найважливіше – твоя родина, твоє здоров’я, твоє життя. Тому і було прийнято рішення залишити місто», – розповідає Валерія.

У травні 2022 року окупованого Токмака вона виїжджала з матір’ю, хлопцем та котами. Дорога зайняла три доби.

«Вивозили все, що вмістилося в машину. Існували певні «правила» перетину російських блокпостів. Ми були 297-ми у черзі: до нас справа дійшла на третій день дороги, – Валерія пригадує складнощі виїзду. – Так, було важко. Проте до цього у нас вдома зупинялися дві сім’ї з Маріуполя, які розповідали свої історії. Наш виїзд в порівнянні з їхнім – просто квіточки».

Перетинаючи російські блокпости, Валерія хвилювалася за обладнання для лазерної епіляції, яке коштує близько десяти тисяч доларів. Боялася, що окупанти його не пропустять або заберуть собі. Через це навіть були думки залишити його у Токмаку. До цього ніхто з її колег дороговартісну техніку з окупації не вивозив.

«Це найкоштовніша річ, яка на той час була в моєї сім’ї. До того ж не було зрозуміло, на який термін ми виїжджаємо. А це обладнання мене годує , – пояснює Валерія. – Тому ми пішли на ризик і взяли його з собою. Ходили розповіді: якщо російським військовим щось здасться підозрілим, вони це забирають або ламають. Слава Богу, нас це оминуло».

З рідного Токмака Валерія разом з родиною виїхала 27 травня. Дісталася до Запоріжжя 1 червня і вже за тиждень почала шукати приміщення, щоб на новому місці відкрити студію краси.

Наприкінці травня приїхала до Запоріжжя, а вже у липні відкрила нову студію

Запоріжжя для Валерії – місто добре знайоме, бо тут живе її брат, а вона навчалась у виші.

«Тут в мене вже були друзі з університету. Також до Запоріжжя з Токмака приїхали і мої клієнтиа. Тому я розуміла: коли почну працювати, щонайменше 5-10 людей одразу запишуться до мене на послуги», – пояснює вибір міста підприємниця.

На тимчасове житло та шелтери родина не розраховувала, а вирішила справлятися власними силами.

«Ми не сподівалися на якусь фінансову поміч. Проте моя мама могла скористатися послугами різноманітних гуманітарних організацій, які допомагали закривати базові потреби переселенців. Вона навіть змогла дещо отримати – на кшталт постільної білизни та посуду на перший час. Але глобально розраховували тільки на себе. Приїхали і самостійно почали влаштовувати своє нове життя», – зауважує переселенка.

Спочатку прихисток надав брат, а вже потім Валерія зі своїм бойфрендом почала  підшукувати окреме житло.

«Знайти квартиру було у рази складніше, аніж нове місце для салону, – ділиться дівчина і пояснює, що у перший рік вторгення у Запоріжжі залишилося багато порожніх приміщень, а ціни на оренду значно знизилися. – Не всі хотіли здавати житло молодим переселенцям – ще й власникам котів. У багатьох орендарів були свої критерії. Іноді відчувала себе, немов на кастингу. Було дуже прикро…».

Відкладених коштів було небагато, тож Валерія вирішила якомога швидше повертатися до роботи. Потроху у червні приймала вже знайомих клієнтів вдома, а паралельно близько місяця робила ремонт у приміщенні, яке орендувала для роботи студії.

Аби відновити бізнес, їй довелося взяти гроші в борг, а також домовитися з іншими майстринями, які виїхали з Токмака, про суборенду. Потім дехто з них приймав рішення виїжджати із Запоріжжя, тож тепер в салоні краси працюють на умовах суборенди майстрині не лише з її рідного міста.

«Такий варіант мені підходив найбільше – платити оренду за приміщення з іншими майстринями із б’юті-сфери. До того ж можна було обмінюватися клієнтською базою, – пояснює Валерія. – Тож потроху вдалося облаштуватись та налагодити роботу. Тепер хочеться все змінювати на краще, підвищувати в студії рівень послуг і комфорту».

Усі необхідні послуги краси: про власну студію та розвиток бізнесу

Студія Secret Room надає декілька б’юті-послуг: реконструкція волосся, манікюр, педикюр, лазерна епіляція. Також працюють косметолог, бровіст, майстер з нарощування вій. Крім цього, для клієнток є асортимент б’юті-товарів всесвітньо відомих брендів.

У майбутньому Валерія планує подаватися на гранти та створювати нові робочі місця: «Дуже хочеться підняти свій бізнес на новий рівень. Отримати грантове фінансування  на розвиток студії, працевлаштувати людей».

Вона зауважує, що наразі знайти нових співробітників – непросте завдання. Такі ж проблеми з пошуком персоналу відчувають інші власники бізнесу, з якими  спілкується Валерія.

«У мене були складнощі з пошуком майстра манікюру. Непросто знайти дівчину, яка погодиться на сталий графік. Інколи стажерки, які сьогодні приходять, завтра кажуть, що виїжджають з міста. Чому така ситуація? Напевно, через війну та загальну нестабільну атмосферу», – розмірковує власниця студії.

Попри прифронтовий статус Запоріжжя Валерія продовжує розвиватися в улюбленій справі і допомагати в цьому іншим майстриням. Вона викладає курс манікюру, підвищуючи професійний рівень дівчат. Вже провела заняття для близько десяти манікюрниць.

«Враховуючи власний інтерес до роботи, я вирішила спробувати себе в якості інструктора. З радістю навчаю дівчат. Але намагаюся брати учениць «не з нуля», а тих, хто прийшов на підвищення кваліфікації. Такі люди вже точно знають, що це їхня справа та хочуть навчатися. Розказую всі секрети, які для себе відкрила за всі ці роки в манікюрному бізнесі», – розповідає засновниця Secret Room.

Всім початківцям вона радить спочатку продивитись декілька тематичних роликів на YouTube, аби зрозуміти, чи підходить ця професія.

У майбутньому Валерія прагне поступово зменшити обсяг роботи та залишитися лише в ролі викладачки курсів та керівниці студії краси. Проте зараз вона не лише головує у салоні, а й власноруч з задоволенням робить клієнткам манікюр та епіляцію.

«Ці послуги чимось схожі: і там, і там працюєш з поверхнею тіла. Лазерна епіляція не потребує навчання на косметолога, бо ми не лікуємо людей, а працюємо із зовнішнім виглядом, як і в манікюрі. Дуже прекрасно поєднувати та розвивати ці дві сфери», – зазначає Валерія.

За день вона може прийняти від п’яти до дванадцяти клієнток, тож справи на новому місці йдуть непогано.

Працювати під обстрілами в очікуванні відключень світла: як розвивати бізнес під час війни

Валерія не приховує: розвивати власну справу під час війни буває непросто. Проте жоден із її знайомих підприємців не закрив свій бізнес після початку широкомасштабного вторгнення. Навпаки, всі намагаються підлаштуватися під ситуацію та вже готуються до можливих блекаутів взимку.

«Основні проблеми бізнесу під час війни в тому, що люди зазвичай бояться вкладати кошти у відкриття або розвиток. Але це не стосується моїх колег. Немає тих, хто остаточно закрився. Мене оточують тільки перспективні активні люди, які налаштовані позитивно», – каже підприємниця.

В її студії краси вже готові до відключень світла, він яких вже потерпає Запоріжжя.

«З блекаутами ми розібралися. Купили зарядну станцію, яка «витягує» обладнання для манікюру. А от щодо лазерного бізнесу: будемо підлаштовуватись під графіки відключення світла та записувати клієнтів, коли буде електроенергія. Було б круто отримати від влади чи певних організацій допомогу для бізнесу у вигляді генераторів. Наскільки я знаю, деякі партнерські програми на сьогодні вже працюють, але у деталі ще не занурювалась, тому поки що розраховую тільки на себе», – розповідає засновниця Secret Room, яка налаштована на більш-менш стабільну роботи студії взимку.

Відключення світла, на жаль, є не єдиною проблемою підприємців під час повномасштабного вторгнення. Очікувано, що ракетні та авіаційні удари по місту впливають на кількість клієнтів. Нещодавні обстріли Запоріжжя КАБами дещо зменшили число відвідувачок.

«Я відчуваю уповільнення темпу записів. Можливо, люди дійсно трохи законсервували свої бажання і просто чекають нагоди, щоб зробити ці процедури пізніше, – розмірковує власниця бізнесу. – У кожного свій поріг страху. Для когось повітряна тривога, яка лунає десь на заході України, це вже привід відмінити запис. А когось і приліт у сусідній будинок не спиніть, тому що вона, наприклад, завтра виїжджає в інше місце і треба терміново зробити якусь процедуру».

«Дуже круто розуміти, що навіть під час війни в Україні вести малий та середній бізнес набагато простіше, ніж в країнах Європи, куди всі дуже прагнуть. У нас вкрай багато можливостей. Податки, оренда, перевірки, закупівля матеріалу, платформи для пошуку клієнтів – в Україні все зручніше і простіше. Ще багато чого не регулюється, а податки досить низькі порівняно з іншими країнами», – пояснює власниця бізнесу.

Не дивлячись на прифронтовий статус Запоріжжя, релокувати бізнес в інше місто Валерія поки що не збирається.

«Звичайно, іноді є такі думки. Але наскільки безпечнішими будуть інші українські міста? Якщо вже думати про переїзд, то одразу в іншу країну. А цього я найближчим часом не планую, – ділиться підприємниця. – Ситуація в місті така, що іноді всі плани змінюються. Тому просто живеш одним днем, не будуєш занадто багато планів заздалегідь. Коли стаються прильоти, то всі інші думки стають другорядними».

Не боятися, пробувати, використовувати всі можливості: п оради майбутнім підприємцям та переселенцям, які починають з нуля

У майбутньому Валерія розглядає можливість взяти участь в грантовій програмі і вкласти отримані гроші у розвиток бізнесу.

«Молодий підприємець навряд чи володіє великими коштами або можливістю для кредитування бізнесу. Тому раджу всім розібратися, як працюють гранти. Коли я приїхала в Запоріжжя, то гадки не мала, як це працює. Сьогодні ж вже планую рухатися у такому напрямку. Бо гранти – це реальна можливість розкрити потенціал своїх ідей в бізнесі, щоб круто працювати і відчувати себе комфортно», – каже майстриня.

«Важливо знайти справу свого життя, в якій ви могли б бути найкращими. Роботу, яка буде надихати та мотивути. В такому випадку можна досягти успіху. Клієнти відчувають, якщо підприємець ставить матеріальне на перший план. Продукт, який несе тільки фінансовий аспект, не приваблює покупців. Також важливо користатися усіма доступними сьогодні можливостями: гранти для бізнесу, центри допомоги, міжнародні програми тощо. Наразі всі двері відкриті. Не бійтеся, пробуйте, все це можливо», – підсумовує Валерія Псьол.

Текст – Юлія Глушко, Андрій Вавілов, фото з архіву Валері ї Псьол

• Прикраси ручної роботи, які носять за кордоном: як Марина Пасічник з Малої Токмачки перетворила у бізнес власне захоплення
• Втратити будинок та бізнес через окупацію, але не загубити себе: як фотографиня Лілія Масло з міста Пологи будує нове життя в Запоріжжі
• З Кирилівки – до Запоріжжя: як Людмила Сірко після окупації вдруге відкрила «Лазурну райдугу» – безпечний простір для розвитку дітей

Підписуйтесь нa «Перший Зaпoрізький» в Instagram !

0

Запорізькі