Перший тролейбус запоріжці зустріли, як дикуни

22 грудня 2024 р. 17:57

22 грудня 2024 р. 17:57

75 років тому поїхав небачений у Запоріжжі транспорт. Пасажири лізли на дах

Сьогодні запоріжці, заходячи в тролейбус, можуть нагадати собі, що такого ж грудневого дня (хіба що холоднішого) 1949 року земляки вперше поїхали цим транспортом.

Фурор здійнявся немислимий.

Отже, рівно 75 років тому Запоріжжя стало містом з тролейбусом. Трамваї вже були, автобуси були, таксі навіть з'явилося і літаки із Запоріжжя аж у Сочі вже літали. А тролейбусів – не було.

І ось 22 грудня 1949 року на лінію вийшли перші машини (усього шість). Подія історична – якби подібна сенсація сталася сьогодні, ото було би галасу в соцмережах і в медіа!

Та старту запорізького тролейбуса не пощастило – епохальною подією тоді визнали 70-річчя товариша Сталіна. І сталося воно за день до виїзду перших машин з парку, тож топ-новина про небачений транспорт потонула в здравицях на адресу вождя й удостоїлася лише крихітної замітки на останній шпальті газети «Большевик Запоріжжя».

«Близько трьох місяців будувалася в Запоріжжі перша черга тролейбусної лінії. […] Траса протяжністю в шість кілометрів пов'язує завод «Запоріжсталь» із соціалістичним містом. […] На трасі, що відкралася, курсують 6 комфортабельних машин МТБ-85».

Ну, по-перше, не МТБ-85, а МТБ-82Д. А, по-друге, з комфортабельністю вони явно перебільшили – вузькі двері, вузький прохід у салоні, відсутність переднього майданчика – якось воно не тулиться до приємної поїздки.

Однак для пасажира тоді головним було доїхати, а як – то вже мало хвилювало.

Нелегко доводилося і водіям. Недосконала система кермування МТБ-82 вимагала від них великих зусиль. Додавала втоми і необхідність постійно перемикати ходові позиції (інакше могли згоріти пуско-гальмівні реостати).

А взимку незграбно велика кабіна (переднього майданчика ж не було) промерзала наскрізь. Є навіть такі спогади: «Сидить во дійк а, закутана в шубу, ніби квочка, і веде свою машину, як танк, дивлячись крізь вузьку оглядову щілину в замерзлому лобовому склі біля малопотужного віконного обігрівача» .

На зорі запорізького тролейбуса перешкодою новому транспорту стали вози, запряжені кіньми. Цей засіб пересування, що нині твердо асоціюється з селом, на той час був звичним і в Запоріжжі та неабияк дратував водіїв тролейбусів.

Перша згадка в пресі про запорізькі тролейбуси датується, вочевидь, 30 березня 1949 року. Тоді «Большевик Запорожья» надрукував світлину привезених до міста машин, які ще стояли на залізничних платформах.

А на власні очі їх побачив на Південному вокзалі (Запоріжжя-І) 21-річний робітник «Запоріжсталі» Гриша Пінчук. І чудернацькі машини так запали хлопцю в душу, що захотілося Гриші стати водієм тролейбуса.

Тижнів за два в «Большевике Запорожья» з'явилося скромне оголошення про прийом на роботу в «Управління трамвая», що вже закінчувалося зверненням до «охочих навчатися на курсах водіїв тролейбусів».

Григорій Пінчук відразу звільнився із заводу та записався на ці курси. Теорію проходили у Запоріжжі, а водіння – у тодішньому Дніпропетровську.

Це фото газета «Большевик Запорожья» публікує за чотири дні до відкриття першого маршруту (і за три дні до ювілею товариша Сталіна): зобов'язалися до дати. Вважатимемо, що встигли.

8 грудня 1949 року — за два тижні до виходу на маршрут першого в Запоріжжі тролейбуса — виконком міськради ухвалив «обов'язкове рішення»: як користуватися новим видом транспорту.

Заходити в тролейбус дозволялося лише через задні двері – навіть депутатам Верховної Ради СРСР та Героям Радянського Союзу. Їм можна було без черги, але - тільки через задні.

А після оголошення кондуктора про те, що вільних місць немає, заходити взагалі нікому не дозволялося.

Виходити визначили тільки через передні двері.

Заборонялося провозити вогненебезпечні, вибухові матеріали, до яких, окрім іншого, належали бензин, гас та кінострічки.

Курити, запалювати сірники та запальнички – усе це теж заборонялося.

За порушення – штраф до 100 карбованців або кримінальна відповідальність.

Прописали заборону на їзду на буферах, драбинах [знаходилися в задній частині кузова для обслуговування електрообладнання] та інших зовнішніх частинах тролейбуса.

Заборонили навіть відчиняти та зачиняти вікна без дозволу кондуктора. Це кондуктор сам і мав робити — відчиняти вікна з правого боку за рухом.

У кондуктора, до речі, була купа обов'язків:

- голосно називати кожну наступну зупинку;

- при отриманні від пасажира грошей голосно назвати отриману суму;

- не допускати проїзду пасажирів на підніжках, драбинах та буферах тролейбуса;

- у разі виявлення гасу чи бензину негайно зупинити тролейбус, висадити пасажира, що везе пальне, та передати його міліції (штраф 25 карбованців на місці, що накладається тією ж таки міліцією).

Прейскурант стягнень за пошкодження в тролейбусі

За безквитковий проїзд накладався штраф 5 карбованців, а відмова його платити — у триразовому розмірі.

Вартість проїзду в «обов'язковому рішенні» не вказувалася, але можна припустити, що вона залежала від відстані й стартувала, очевидно, копійок з 15-ти.

Батьків, чиї діти їздили на драбинах, буферах, підніжках, постановили штрафувати «до 200 карбованців». Насправді ж не діти, а дорослі мужики часто-густо їздили на дахах переповнених тролейбусів - запізнювалися на зміну!

1949 рік. Один з перших запорізьких водіїв тролейбуса Гриша Пінчук з кондукторкою. Машина з бортовим номером 3 - тролейбус також з «першого набору»!

– Перший тролейбус запорожці зустріли, як дикуни! - згадував багато років по тому Григорій Іванович Пінчук в інтерв'ю журналістці газети «Панорама» Наталії Желновій. - Коли я під'їжджав до зупинки, вони аж роти роззявляли і дивилися вслід. Дехто приїжджав трамваєм на Металургів, щоб покататися на тролейбусі.

За Хрущова, коли Перший секретар ЦК КПРС вирішив упритул зайнятися будівництвом комунізму, кондукторів почали витісняти каси-скарбнички — чи то для механізації праці, чи то через сподівану свідомість пасажирів — будівників комунізму. Хоча мало не в кожному салоні написали нагадування: «Совість — найкращий контролер».

Громадянин, увійшовши в салон, повинен був наблизитися до такої каси-скриньки, кинути монетку в щілину, покрутити ручку і відірвати квиток.

Оце так радість привалила до пацанів-малоліток! Коли в переповненому тролейбусі люди передавали копійки, можна було прилаштуватися біля каси, приймати монети, удавати, що кидаєш їх у скриньку (а насправді залишати в руці), відривати квитки і віддавати пасажирам.

А тепер — фотогалерея запорізьких тролейбусів різних років, починаючи з першого.

Не вірите, що з першого? А ви почитайте, як назвала цю машину газета «Индустриальное Запорожье» в публікації 1984 року (нижче).

«Старожили Запоріжжя, напевно, одразу впізнали на фото знімку свій перший тролейбус, пущений 25 грудня 1949 року…».

Бачите, так і написали: перший тролейбус.

Утім, тут же написано, що на лінію вийшли п’ять машин марки МТБ-82Д , буцімто, 25 грудня . А в «Большевике Запорожья» 1949 року, нагадаємо, – шість машин МТБ-85 , і вийшли вони 22 грудня .

Кому ж вірити? Будемо розбиратися.

А поки що – світлини з редакційного архіву.

1958 рік. Монтаж тролейбусної лінії на проспекті тоді ще Леніна. У квітні того року відкрили маршрут № 3 Проспект Сталіна (згодом Металургів) – ЗТЗ.

1960 рік. Перехрестя проспектів Леніна і Металургів. Усе такий самий тролейбус марки МТБ-82 (випускався з 1946 по 1961 рік). Бортовий номер 13.

Далі видно трамваї (металевий низ, дерев'яний верх), які в народі прозвали «подарунком пітерських робітників».

Той самий рік, майже на тому самому місці, але теплої пори. На п'ятачку, де раніше годували голубів , тепер стоїть McDonald's. За спиною цього стильного хлопця — тодішній запорізький тролейбус.

1966 рік. Дамба – відрізок головного проспекту Запоріжжя. Окрім тролейбуса, ніякого транспорту майже не видно.

1978 рік. Площа Фестивальна (тоді ще Жовтнева). З транспорту на площі – три тролейбуси і лише один легковик – уже тоді застарілий «Москвич-401».

1978 рік. Перший тролейбус вирушає в дорогу через греблю Дніпрогесу після реконструкції там проїжджої частини.

1982 рік. Водійка тролейбуса Оксана Сосницька. А ще, крім гарної дівчини, в око впадає «комсомольсько-молодіжний маршрут», «Запоріжжя» та «Щасливої ​​дороги!». Відчувається, що комсомольці відтюнінгували.

Цікаві збіги

У нідерландському місті Арнем тролейбус з'явився 1949 року. Так само, як і в Запоріжжі.

У тамтешньому музеї є навіть перший тролейбус — саме той, що відкрив рух в Арнемі 75 років тому. На ходу, між іншим.

Повернімося до збігів: мало того, що в Арнемі та в Запоріжжі тролейбуси з'явилися водночас, так ще й 70 років по тому до Запоріжжя прибув перший тролейбус з Європи — саме з Арнема! Ні-ні, не той, що з музею :), новіший (роки експлуатації - 1997-2013).

За кермом – філософ

Влітку 2008 року біля колишнього кінотеатру «Космос» упав стовп з дротами контактної мережі, придавивши припаркований автомобіль. Упав ні з того ні з сього.

- Час настав, – філософськи пояснив причину падіння водій тролейбуса 14-го маршруту. Він саме проїжджав повз місце події.

Між іншим

Того ж 1949 року в Запоріжжі з'явилося і таксі. Отже, у запорізьких таксистів також ювілей.

У вогні

Близька і трагічна сторінка історії. Це фото запорізького тролейбуса у вогні облетіло світ. 22 березня 2024 року він на греблі Дніпрогесу потрапив під безумний ракетний обстріл з боку росії .

У тому кошмарі загинув водій Геннадій Сківський. На сьогодні він останній, хто їхав на тролейбусі через греблю. Утім, тролейбусний рух по ній збираються відновити вже найближчим часом .

Фото : Олександр Прилепа, Георгій Осипович, Григорій Швець, архів редакції, архів и запоріжців Григорія Пінчука, Ольги Кучиної , Віктора Горбатова, Галини Сосницької, transphoto.org , uk . wikipedia . org , chistoprudov . livejournal . com , newsland . com , subbotazh.livejournal.com

Раніше ми писали, що могли дозволити собі на Новий рік запорізькі мажори 75 років тому .

Запорізькі