Як підтримати дітей під час війни: поради психологів

10 січня 2025 р. 17:35

10 січня 2025 р. 17:35

З дітьми про війну варто говорити, зазначають психологи. Насамперед це треба робити, аби дитина не опинилася сам на сам зі своїми страхами. Як батькам розпізнати проблеми з психікою дитини, які спричинила війна, та якою має бути психологічна допомога – у нашому матеріалі.

Головний біль, втрата апетиту за відсутності фізіологічних захворювань, слабкість, апатія у дітей – все це реакція організму на стрес. У різних вікових категорій симптоми прояву стресу теж відрізняються. Приміром, у немовлят порушуються режим харчування та сну. Помітити проблеми у дошкільнят батьки можуть, спостерігаючи за їхніми іграми.

“Перші симптоми — коли дитина починає поводити себе не так, як завжди, — розповідає психологиня Лілія Алексєєнко. — Наприклад, комунікабельна була дитина — і раптом вона починає закриватися, каже, що ні з ким не хоче гуляти, не хоче виходити, зачиняється у кімнаті. Коли перестають їй подобатись ті речі, які раніше подобались, наприклад, їсти солодке, або грати в якісь ігри, одягатися певним чином. Це — перші симптоми. Або коли дитина перестає спілкуватись, навіть із батьками. Коли їй не хочеться говорити про щось, розказувати, коли вона емоційно стабільна, завжди однакова, немає у неї якихось яскравих емоцій. Іще батьки можуть помітити, наприклад, у школі: вона перестає навчатись. Бо перше, як мозок реагує — у нього перестає функціонувати пам’ять, увага та концентрація, і це відображається на навчанні.”

Батьки можуть вчасно помітити ці прояви та допомогти своїм дітям. Та перед тим дорослим варто навчитися контролювати власні емоції, заспокоїтися та відшукати ресурси для підтримки інших. Передусім з дитиною треба почати говорити, нічого від неї не приховуючи.

“Але треба навчитися розмовляти з дитиною, не як з дорослим, а з дитиною, на її вік, — зауважує психологиня Лілія Алексєєнко. — Тобто, якщо, наприклад, це дитина, якій 5 років, а ви їй розказуєте, як дорослому, що відбувається — зауважує психологиня Лілія Алексєєнко. — їй це не цікаво. Для неї це ще шок, вона не розуміє, а їй треба саме розуміти. Тому треба розказувати на вік дитини. Якщо це підлітковий вік, то можна більш доступно розказувати. Тому що діти бачать, коли заходять у ТікТок, багато там інформації, яка не потрібна, але діти її читають. Обов’язково треба питати у дитини: що тобі не зрозуміло? Що ти хочеш знати? Чого ти боїшся? Чому ти так страждаєш? Давай, я тобі розкажу? Якщо я не зможу, то ми можемо піти до спеціаліста, і він допоможе нам якось це подолати. Про емоції треба розмовляти, розказувати, що вам теж страшно, тому що це страшно, правда, але ми можемо з тобою це подолати. Якщо це район, в якому дуже небезпечно — ми можемо переїхати, наприклад, в інший район. Тобто шукати варіанти, які допоможуть трошки знизити цей стрес. Якщо переїхати ми не можемо, то ми можемо від вікон переставити ліжко хоча б.”

Якщо ж дитина закривається, її стан здоров’я погіршується, емоції стають агресивними або навпаки вона постійно спить, а всі намагання батьків поліпшити психологічний стан доньки чи сина не мають жодного результату, — це вже сигнал, що потрібно звернутися за професійною допомогою.

“Якщо батьки не можуть справитися, то треба вже іти до спеціаліста, — наголошує психологиня. — Або до лікаря, наприклад, або до психолога. І спеціаліст вирішить: або психолог працює, або він не може вже нічого зробити, і треба йти до лікаря, і приймати ліки.”

Фахівці кажуть, що дитина з травматичною стресовою реакцією може і не мати жодного із симптомів — або, навпаки, не всі, хто має подібні симптоми, страждають від травматичного стресу. Тому батькам варто більш ретельно спостерігати за поведінкою та настроєм своїх дітей і за найменших підозр на проблеми брати ситуацію під контроль, звернувшись до фахівців.

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Запорізькі