Від дитячої мрії до роботи в умовах війни – поліцейський із прифронтового Гуляйполя розповів про службу

02 квітня 2025 р. 08:51

02 квітня 2025 р. 08:51

Поліцейський із прифронтового Гуляйполя розповів про свою дитячу мрію та службу під час війни

Народився майбутній правоохоронець у Гуляйполі. Там минули дитинство та юність майбутнього поліцейського. Родина хлопця не мала жодного відношення до правоохоронних органів – мати працювала у лікарні, батько – на сільському підприємстві. А в Миколи з ранніх років зародилася мрія про службу в органах внутрішніх справ. Довгий час після закінчення навчання чоловік працював на підприємстві. Та дитяча мрія не полишала його, тому у 2020 році, зваживши всі «за» та «проти», він наважився на серйозний крок – вступити до лав Національної поліції.

Успішно пройшов необхідні випробування, первинну підготовку та розпочав службу в секторі реагування патрульної поліції в Оріхові.

Вранці 24 лютого 2022 року сон Миколи Глінкова обірвав тривожний дзвінок чергового. Після отримання інструкцій поліцейські приступили до виконання поставлених завдань.

У перші дні повномасштабного вторгнення поліцейські робили все можливе, аби запобігти паніці та хаосу серед населення. Наступного дня поліцейського та його колег відправили у Гуляйполе – нести службу на блокпостах та патрулювати місто, протидіяти диверсантам та мародерам.

На початку березня росіяни, окупувавши Пологи, пішли на Гуляйполе. З перших днів наступ супроводжувався невпинними обстрілами. Та люди не впали у відчай, мужньо прийнявши новий страшний виклик війни.

Микола та його колеги розвозили гуманітарну допомогу по бомбосховищах міста – воду, їжу, медикаменти.

«Місцеві, коли бачили службове авто, підбігали й казали: «Хлопці, не кидайте нас!». Разом з обстрілами активізувались зловмисники, які бажали легкої наживи. Евакуюючись, люди покидали домівки та майно, дехто – днями, а то й тижнями не виходив з укриттів. Цим користувалися місцеві мародери. «Нам, попри й без того високе навантаження, вдавалося виявляти та припиняти такі факти», – розповів сержант поліції.

З кожним днем ситуація у місті ставала дедалі напруженішою – інтенсивність обстрілів та боїв зростала щогодини. Усвідомивши ризики та небезпеку, чоловік вже не міг ризикувати найціннішим – життям та здоров’ям свого сина, тож вивіз хлопця до Дніпра. Небезпека в місті чатує на кожному кроці чоловік згадує одну з критичних ситуацій.

«Ми стояли на блокпості. З окупованих територій через Оріхів виходила невеличка гуманітарна колона. Росіяни перевірили людей на підконтрольному їм боці та не випустили чоловіків, тож в автівках були лише діти та матері за кермом. Тільки вони під’їхали до блокпоста, розпочався страшний обстріл... На щастя, снаряди «лягли» не на блокпост, а поодаль. Проте смертоносні уламки летіли звідусіль... Ми вчасно зреагували, евакуювали всіх в укриття», - розповів поліцейський.

Згодом Миколу перевели на службу в обласний центр – спочатку у Вознесенівський, а згодом у Запорізький відділі поліції. Це рішення було зумовлене сімейними обставинами – син потребував лікування, а батьківська підтримка була вкрай необхідною. Розповідаючи про службу в Запоріжжі, поліцейський згадує, як у лютому цього року в складі слідчо-оперативної групи виїхав на виклик в Малокатеринівку, де по приватному сектору вдарив дрон.

«Керуючи автівкою, я раптом побачив БпЛА у небі. Тоді швидко зупинився, сказав всім негайно покинути транспортний засіб та сховатися. Ворожий fpv пролетів повз. Проте, як виявилось пізніше, своє полювання він не закінчив. Після відпрацювання виклику ми знов побачили дрон, який рухався нам назустріч дуже низько – фактично на рівні електромереж. Знов довелося спиняти авто. Ми з колегами розбіглися в різні боки. Смертоносна «пташка» пролетіла повз нас, але трохи подалі знайшла для себе ціль – автомобіль військового, який рухався слідом за нами. Внаслідок влучання автівка спалахнула. На щастя, водій встиг вистрибнути, а в салоні не було ані інших пасажирів, ані боєкомплекту. Ми підхопили бійця та помчали звідти», - зазначив Микола.

Раніше ми писали, що до Запоріжжя евакуювали ще двох мешканок Гуляйполя .

Запорізькі