Серце захисника перестало битися під Дорожнянкою

22 квітня 2025 р. 09:07

22 квітня 2025 р. 09:07

17.04.2025р. виповнюється річниця з дня смерті героїчного захисника України ЯРОСЛАВА ЛОМПАСА. Обов'язок живих пам'ятати та зберігати пам'ять про наших героїв.

Пам'ятати через книги, фільми, меморіальні комплекси. Нижче публікуємо допис з книги "Оборонці Гуляйпільського краю":

Ярослав Ломпас – уродженець с. Битків Надвірнянського району Івано-Франківської області. Добрий, ввічливий, вихований, Славчик (саме так називала сина мама) мав багато друзів, які його любили й поважали, адже хлопець завжди міг постояти і за себе, і за товаришів. Чудово навчався в школі, любив спорт, особливо захоплювався баскетболом, хоч і був невеликого зросту. Щира, лагідна посмішка ніколи не сходила з обличчя Ярослава, і ця відкритість, людяність, немов магніт, притягувала до хлопця друзів та односельців.

Закінчивши школу, юнак здобув вищу освіту. Працював у різних галузях, на декількох підприємствах і завжди залишав після себе позитивні відгуки та хороші спогади. Ярослав мріяв створити міцну дружню сім’ю, але, на жаль, сімейне життя не склалося. Своє справжнє кохання юнак зустрів під час війни, однак надіям на щасливе подружнє життя не судилося здійснитися.

З перших днів війни Ярослав добровольцем вступив до лав територіальної оборони. Був стрільцем 1-ої роти 76-го батальйону 102-ї бригади. 26 квітня 2022 року відбув у Дніпропетровську область, щоб захищати Батьківщину від російських окупантів. Виконував бойові завдання у Дніпропетровській, Донецькій та Запорізькій областях. У липні 2022 року став кулеметником кулеметного відділення та вогневої підтримки 76-го батальйону 102-ї бригади.

22 липня 2022 р. в с. Успенівка потрапив під ракетний обстріл. Був важко поранений ( травми голови та хребта, пошкодження внутрішніх органів) лікувався в госпіталі та обласній лікарні Запоріжжя. Згодом – тривала реабілітація і повернення на службу. Воїн мав усі підстави звільнитися з лав ЗСУ, але навіть не хотів про це думати. Як згадує бойовий побратим та односелець Ярослава Василь Вінтоняк, Славік категорично відмовлявся подбати про своє здоров’я (травми хребта не дозволяли носити важкий бронежилет) і повернутися до мирного життя: «Йосипович, якщо Ви ще раз про це скажете, я не буду з Вами розмовляти. Якщо я звільнюся, хто буде захищати нашу Україну? Як я покину своїх побратимів? Як дивитимусь людям в очі?».

У вересні 2022 року Ярослав повернувся на фронт, щоб разом із побратимами захищати вже такий рідний і близький йому Гуляйпільский край. Ярик (саме такий позивний мав хоробрий воїн) до останнього подиху залишався вірним присязі. Ніколи не скаржився на труднощі фронтового життя, часто повторював: «Усе буде добре» .

Воїн завжди готовий був прийти на допомогу тим, хто її потребував. І це стосувалося не лише бойових побратимів: з великою любов’ю та турботою ставився він до своїх чотирилапих друзів – собачки Лапчика та киці Мишки. У великому серці цього чудового чоловіка вистачало любові для всіх!

17 квітня 2024 року ворожі дрони обірвали життя Ярослава Ломпаса. Цю важку втрату близько до серця прийняли всі, хто знав і любив Ярика: його рідні, друзі, бойові побратими. Кажуть, Бог забирає найкращих. Мабуть, так воно і є. Але так хочеться щоб ця жертва не була марною, щоби здійснилися для кожного з нас і для нашої рідної України слова, втілені в улюбленій фразі Ярослава:«Все буде добре».

«Вічна пам’ять герою!» Спочивай з Богом дорогий побратиме! Пам'ять про тебе залишиться в наших серцях повіки.

Запорізькі