Вибір в умовах війни: прем’єра в театрі ім. Магара

29 квітня 2025 р. 22:33

29 квітня 2025 р. 22:33

Першою прем’єрою сезону стала у Запорізькому театрі імені Магара вистава “Неможливість”. Драма на одну дію за п’єсою Карела Чапека “Мати” повинна відгукнутися у душі кожного українця, й запоріжця зокрема. Адже це історія про важкий вибір, який доводиться зробити матері в умовах війни, не залишить байдужим жодного глядача. Деталі – у матеріалі.

“– Ну скажіть, будь ласка, що йому робити на війні?

– Нічого не вдієш, мамо. Треба йти всім.”

Втратити усіх чоловіків з родини та віддати свого останнього сина на війну, аби, можливо,  врятувати багато інших дітей? Або зберегти своє, найдорожче, залишити при собі, врятувати свою кровинку… Найважчий вибір матері, якій довелося жити в Іспанії у 1937 році напередодні Другої світової. Втім, глядач не помічає різниці майже у 90 років. Біль ятрить душу української матері сьогодні так само, як й іспанської у 1937 році.

“Я полюбив цю п’єсу, тому що тут неперевершений образ матері, – ділиться режисер-постановник Віктор Попов. – Мені здається, що для кожної людини це святе ім’я. І ті обставини, в яких перебуває Долорес, це викликає найглибші почуття, тому що горе матері та її неймовірне відчуття втрати – ось це… Я не знаю, яка ще драматургія нам може це подарувати.  Ця п’єса дуже співзвучна з нашим сьогоденням.”

Протягом вистави до змученої роздумами матері приходять із засвітів її батько, чоловік, сини… Вони вмовляють її відпустити Тоні, наймолодшого сина захищати рідну землю. Жінка крається, не бажаючи розставатися з останнім своїм сином. Вона сперечається із загиблими… Дорікає чоловікові , який ще давно загинув першим, що полишив її саму з дітьми. Дорікає старшим синам, що їхні жертви заради країни чи воїнської честі не надто важливі, у порівнянні з її материнським горем.

Зануритися в атмосферу  передвоєнної Іспанії 37-го року глядачам допомагає динамічна сценографія з елементами відеомапінгу та відеоарту. Режисер-постановник каже: декорації до вистави – це як ще одна дійова особа, ще один актор. Взагалі у виставі надважливий кожен елемент. Зокрема, бої на справжніх кавалерійських шаблях.

“Актори театру дуже талановиті хлопці, – каже каскадер, постановник боїв Ян Кліпп. – і дуже швидко схоплюють хореографію, все дуже гарно. Я відповідав за бойову хореографію на шаблях, бо ми мали 17те століття, і стиль фехтування мав відповідати тому часу, і тому, що могли зробити ці персонажі вистави.”

“В цій виставі переплітається все: чоловіче, жіноче, любов, обов’язок, живі, мертві… Але настільки все виважено, рівно, без жодних зайвих слів, що ти виходиш – і не можеш повернутися до себе ще довго. Торкається вистава до всіх струн дущі, і людина залишається з роздумами своїми, це головне, – каже директорка  Запорізького обласного музично-драматичного театру ім. В.Магара Наталія Власова. – Я думаю, що режисеру тут вдалося не винести все на блюдечці, а залишити, щоби глядач міг сам подумати, осмислити намалювати собі ту реальність, яку він хоче.”

Прикметно, що актор Євген Биковченко, який виконав роль наймолодшого Тоні, що рветься на війну, взагалі грав майже самого себе. Адже образ головного героя йому ближче, ніж міг подумати глядач.

“Його підхід до ролі напряму пов’язаний, один в один ситуація, коли 24 лютого 22 року батько й він домовилися  піти на війну, не говорячи матері, – розповідає режисер-постановник Віктор Попов. – Там ще залишалася молодша сестра. І мати дізналася, в них дійсно був вибір. І він не зміг піти.”

Така тема сьогодні на часі, переконаний режисер-постановник.

“Я не зможу себе переформувати, щоб для мене театр був тільки місцем відпочинку. Для мене театр – завжди виклик, – ділиться ВІктор Попов. – Виклик по відношенню до самого себе. Тому мені дійсно дуже цікаво, як публіка реагуватиме на мою виставу.”

Оперативну інформацію про ситуацію читайте у нашому телеграмі

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter .

Запорізькі